ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2017Справа №910/13660/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна»
до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»
про визнання частково недійсним договору
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Корнєва Л.І., довіреність № 79 від 19.06.2017
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» до Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» про визнання недійсним договору поставки № 23-02/41-16 від 03.08.2016 в частині поставки освітлювальної установки Dalgakiran DJ14PR-LE в кількості сім штук.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної процедури закупівлі між сторонами укладено договір поставки № 23-02/41-16 від 03.08.2016, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу установки електрогенераторні та перетворювачі обертові електричні (код 27.11.3 за ДК 016:2010), генераторні установки (код 31121000-0 за «За єдиним закупівельним словником»), а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити їх вартість. Згідно з видатковою накладною № 4430 від 07.12.2016 і акту приймання-передачі № 1 від 07.12.2016 та видатковою накладною № 4429 від 07.12.2016 і акту приймання-передачі № 2 від 07.12.2016, позивач поставив на користь відповідача установку генераторну бензинову Daigakiran DJ3200BG-E в кількості три штуки та установку генераторну дизельну Daigakiran DJ8000DG-TE у кількості п'ять штук у відповідності до специфікації № 1, що є додатком до договору. Претензій у відповідача до позивача з приводу поставленого обладнання не має. Відповідно до п. 4.2. договору, оплата за товар здійснюється по факту поставки впродовж 10 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі. 21.12.2016 відповідач провів остаточний розрахунок за отримані генераторні установки в сумі 390.458,87 грн. Далі, в ході виконання позивачем умов договору, зокрема щодо поставки обладнання Daigakiran DJ14PR-LE, з'ясувалось, що технічні характеристики та параметри замовленого обладнання, які зазначені у додатку № 2 до договору, суттєво відрізняються від документації тендерних торгів, а отже пропозиції позивача, що в свою чергу була акцептована відповідачем як замовником. Настання реальних наслідків в результаті укладення договору, а саме поставка освітлювальної установки Daigakiran DJ14PR-LE з технічними характеристиками, що зазначені в додатку № 2 до договору, фактично є неможливим, оскільки заводом-виробником встановлено, що вказана модель наділена дещо іншими параметрами, які не можуть бути змінені на вимогу відповідача, в силу своєї заводської конструкції. Тому позивач вважає, що є підстави для визнання договору частково недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13660/17; справу призначено до розгляду на 14.09.2017.
Відповідачем 13.09.2017 до відділу діловодства суду подано власне письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.
Відповідач у поданому 13.09.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Загальна вартість товару складає 4.038.647,99 грн. у кількості 16 штук (специфікація № 1). Строк поставки товару - впродовж 16 тижнів з моменту відправлення покупцем заявки постачальнику (специфікація № 1). 05.08.2016 представник постачальника отримав оригінал заявки від 04.08.2016 № 23-00/1228/3616 про готовність відповідача до виконання договору у повному обсязі, з кінцевим строком поставки товару - не пізніше 23.11.2016. Відповідач підтверджує ту обставину, що згідно договору поставлено установку генераторну бензинову Daigakiran DJ3200BG-E в кількості три штуки та установку генераторну дизельну Daigakiran DJ8000DG-TE в кількості п'яти штук, за які здійснено повну оплату в сумі 390.458,87 грн. Оскільки договірні зобов'язання позивачем виконано не повністю відповідачем подано позов про стягнення штрафних санкцій. За таких обставин позивачем подано позов про визнання договору недійсним в частині поставки семи освітлювальних установок Daigakiran DJ14PR-LE. Відповідач зазначає, що в документації конкурсних торгів на закупівлю (Установки електрогенераторні та перетворювачі обертові електричні код 27.11.3 за ДК 016:2010 (Генераторні установки, код 31121000-0 за ДК 021:2015) електростанції), затвердженої рішенням комітету з конкурсних торгів ПАТ «Укртранснафта» № 67 від 29.03.2016 (далі - Документація конкурсних торгів) містяться відомості щодо технічних характеристик освітлювальної установки з зазначенням 5 мінімальних базових параметрів, зокрема висота щогли має бути не менше 8 (восьми) метрів (п. 2.5.3, стор. 31 Документації конкурсних торгів). Позивач, як учасник конкурсних торгів, пропозицію якого було акцептовано, в Інформації про технічні, якісні та кількісні характеристики предмету закупівлі (Лот 4. Установка освітлювальна пересувна Dalgakiran DJ14PR-LE) зазначив, що висота підйому щогли запропонованої до постачання освітлювальної установки становить 9 (дев'ять) метрів (п. 2.5.3 стор. 38 Пропозиції конкурсних торгів від 15.06.2016). Не виконавши умови договору щодо поставки товару позивач розуміючи, що не має змоги поставити установки із зазначеними в договорі технічними параметрами почав змінювати суттєві складові товару, про що повідомив покупця листом № 929 від 28.11.2016, на що відповідач повідомив, що товар має відповідати технічним характеристикам зазначеним в договорі (лист № 23-00/1818/5481 від 06.12.2016. За ініціативою постачальника строк дії договору було неодноразово продовжено та встановлено його строк до 31.05.2017. Умови договору поставки цілком враховують пропозицію конкурсних торгів, отриману від позивача в тому числі і в частині освітлювальної установки Dalgakiran DJ14PR-LE. Позивач конкретно не вказує у чому існує невідповідність між документацією конкурсних торгів та договором поставки.
Позивачем 13.09.3017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника позивача. При цьому в клопотанні не зазначено жодної обставини за якої у позивача відсутня можливість направити в судове засідання представника.
Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у позивача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.
Доказів того, що керівництво позивача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд приходить до висновку що відсутні обставини, за яких не можливо вирішити спір в даному судовому засіданні.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.
В судовому засіданні 14.09.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
03.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 23-02/41-16 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно протоколу комітету з конкурсних торгів ПАТ «Укртранснафта» у місті Києві № 51/3 від 18.07.2016) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погодженні сторонами строки установки електрогенераторні та перетворювачі обертові електричні (код 27.11.3 за ДК 016:2010), генераторні установки (код 31121000-0 за «Єдиним закупівельним словником»)(електростанції) (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та сплатити такий товар.
Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце та умови поставки та гарантії вказуються за погодженням сторін у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що умови договору щодо в частині поставки освітлювальної установки Dalgakiran DJ14PR-LE не відповідають умовам документації конкурсних торгів, що суперечить чинному законодавству, а тому договір в цій частині підлягає визнанню недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2016 включно.
Додатковими угодами № 1 від 12.12.2016, № 2 від 30.03.2017 та № 3 від 27.04.2017 строк дії договору продовжено до 31.05.2017.
Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна договору становить 4.038.647,99 грн.
Згідно з п. 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін, що є додатком № 1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатися окремо від даного договору (далі - специфікація).
Інформація про технічні та якісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною і не може розглядатися окремо від даного договору (далі - додаток № 2)
Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) поставці за договором підлягає наступний товар:
1) установка освітлювальна генераторна дизельна Dalgakiran DJ14PR-LE у кількості 8 штук;
2) установка генераторна бензинова DJ3200BG-E у кількості 3 штук;
3) установка генераторна дизельна Daigakiran DJ8000DG-TE у кількості 5 штук.
Згідно з п. 5.3 договору постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені специфікацією (додаток № 1 до договору) на підставі відправленої покупцем письмової заявки про готовність до виконання договору (далі - заявка), у якій буде чітко визначено дату поставки товару.
05.08.2016 позивачем було отримано заявку відповідача за № 23-00/1228/3616 від 04.08.2016 про готовність отримання товару за договором у строк не пізніше 23.11.2016.
Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив, а відповідач отримав згідно видаткових накладних № 4429 від 07.12.2016, № 4430 від 07.12.2016 та актів приймання-передачі товару № 1 та № 2 від 07.12.2016 наступний товар: установка генераторна бензинова DJ3200BG-E у кількості 3 штук; установка генераторна дизельна Daigakiran DJ8000DG-TE у кількості 5 штук.
Пунктом 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем по факту постави товару впродовж 10 (десяти) банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
Подані відповідачем платіжні доручення № 0000059150 від 19.12.2016 та № 0000061380 від 21.12.2016 підтверджують здійснення відповідачем оплати позивачу поставленого товару в повному обсязі, а саме в розмірі 390.458,87 грн.
Позивач вказує на те, що в ході подальшого виконання договору, зокрема щодо поставки він не може установки освітлювальної генераторної дизельної Dalgakiran DJ14PR-LE у кількості 8 штук, з'ясувалось. що технічні характеристики та параметри замовленого обладнання, які зазначені у додатку № 2 до договору суттєва відрізняються від документації тендерних торгів, а отже пропозиції позивача, що була акцептована відповідачем.
Однак, позивачем не вказано конкретно в чому існує невідповідність між документацією конкурсних торгів та договором поставки.
При цьому суд дослідивши документацію конкурсних торгів, пропозицію конкурсних торгів позивача та додаток № 2 до договору, в частині що стосується технічних та якісних характеристик товару - установки освітлювальної генераторної дизельної Dalgakiran DJ14PR-LE дійшов висновку, що договір укладено у відповідності до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції позивача.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що правові підстави для визнання договору поставки № 23-02/41-16 від 03.08.2016 недійсним частині поставки освітлювальної установки Dalgakiran DJ14PR-LE в кількості сім штук відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран Компресор Україна» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 18.09.2017.
СуддяВ.В. Сівакова