Справа №22ц-7394 2006 рік
Категорія: 19/21
Суддя-доповідач у суді апеляційної
інстанції ЧУБУКОВ О.П.
м. Дніпропетровськ 26 грудня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: судді-головуючої - РУДЬ В.В. суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретарі - СИДОРЕНКО А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 27 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення моральної, шкоди в зв' язку з втратою здоров'' я на виробництві, -
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2006 року повністю задоволено: в розмірі 42000 (сорок дві тисячі}гривень, - позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому, внаслідок травми в результаті нещасного випадку на виробництві, моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного, посилаючись на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не встановлений, тому що не була проведена експертиза, та що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що в зв'язку з отриманим ним на виробництві каліцтвом, йому було спричинено моральну шкоду.
Проте, вирішуючи питання про стягнення на користь позивача відповідного розміру грошового відшкодування за її спричинення, суд виходив не з вимог діючого на той час матеріального закону, а з вимог ст.ст. 21, 28 та 34 Закону-України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.
. З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_1 на виробництві стався 17 березня 2000 року і це призвело, за висновками первинної МСЕК від 11 жовтня 2000 року, до втрати ним 60% професійної працездатності та визнання його інвалідом третьої групи по трудовому каліцтву.
З встановлених судом першої інстанції обставин справи виходить, що вказані в позові спірні між сторонами правовідносини регулюються" вимогами ст.12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року та п.11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом, шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року за №472, які були чинними на момент встановлення МСЕК 11 жовтня 2000 року позивачу 60% втрати професійної працездатності та визнання його інвалідом третьої групи по трудовому каліцтву.
Відносно додержання позивачем строку на. звернення до суду з даним позовом, судова колегія вважає можливим його поновити як пропущений з поважних причин: позивач, будучи тяжко травмованим з визнанням його інвалідом третьої групи, довгий час проходив відповідне лікування в різних лікувальних установах.
Вирішуючи питання про розміри відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, судова колегія виходить з дійсних обставин справи та наслідків нещасного випадку, що стався з ним на виробництві і приходить до висновку задовольнити його позовні вимоги частково: у розмірі 2250грн.
Зазначена сума підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Павлограді
Дніпропетровської області на підставі вимог ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.п.1 і 2 його постанови за №6 від 27 березня 1992. року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», оскільки в даному випадку йдеться мова не про заборгованість по відшкодуванню моральної шкоди, а про не використане позивачем право на відшкодування спричиненої йому в результаті нещасного з ним випадку на виробництві, що призвів до трудового каліцтва, моральної шкоди.
Виходячи з вимог ст.ст. 79, 80 та 88 ЦПК України та ст.ст. З та 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки відповідача по справі Фонд соціального страхування від оплати судових витрат звільнено.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, матеріальному та процесуальному закону: згідно Закону України за №1105 - XIV від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року, обов'язок по відшкодуванню шкоди у вигляді страхових виплат покладено на спеціально створений для цього Фонд.
Відсутність відповідного медичного висновку не є перешкодою для відшкодування фактично завданої позивачу моральної шкоди.
Не можуть бути прийняті до уваги також доводи відповідача про те, що Законом України «Про державний бюджет України на 200 6 рік" зупинено дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з нещасним випадком, що стався з ним на виробництві і привів до втрати 60% професійної працездатності та інвалідності, пов'язаної з трудовим каліцтвом, до 01 січня 2006 року.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303, 307 та 309 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2006 року - скасувати.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Павлограді Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 2250грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Рішення набирає законної, сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Суддя-головуючий
Судді колегії: