Справа № 22ц-139\2007
Головуючий 1 інстанції Бондаренко Р.В.
Категорія 11\18
Доповідач Петренко І.О.
24 січня 2007 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Болтунової Л .М., Лаченкової О .В.
при секретарі Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 серпня 2006 року та від 29 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми за договором позики ,-
У серпня 2006 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою і просила рішенням суду стягнути з відповідачки на свою користь 104 395 грн. 62 коп., а також витрати по справі у розмірі 1749 грн. 36 коп. В обґрунтування позову вона вказувала на те , що 20 серпня 2005 року між нею та відповідачкою було укладено договір позики на суму 16 050 євро строком до 1 лютого 2006 року. Однак , оскільки відповідачка прийняті на себе забов"язання не виконала та в установлений строк борг не повернула, позивачк5а змушена звертатись до суду з даним позовом.
Позивачка також просила в забезпечення позовних вимог накласти арешт на майно , що належить на праві власності відповідачці, а саме на автомобіль «СААБ" 9-3 , держномер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_1 , приміщення АДРЕСА_2.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 серпня 2006 року було накладено арешт та заборонено відчуження належного ОСОБА_1 автомобіля «СААБ 9-3".
У серпні 2006 року від представника позивачки надійшла заява про заміну забезпечення позову та прохання про арешт та заборону відчуження майна , що належить відповідачці, а саме вище вказаної квартири та приміщення АДРЕСА_2,
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2006 року було накладено арешт та заборонено відчуження належного відповідачці по справі майна , а саме - приміщення АДРЕСА_2 та квартир АДРЕСА_1. Цією ж ухвалою було скасовано арешт та заборона відчуження належного ОСОБА_1 автомобіля «ССАБ 9-3", держ. номер НОМЕР_1.
В апеляційній скарзі на ухвалу судді від 8 серпня 2006 року відповідачка вказує на те , що арештований автомобіль є спільною власністю її та її чоловіка , а тому накладення арешту порушує його майнові права , а окрім того , не було враховано співмірність позовних вимог та забезпечення позову , а тому ухвалу слід скасувати та відмовити позивачці в забезпеченні позову саме за рахунок вказаного автомобіля.
В апеляційній скарзі на ухвалу судді від 29 серпня 2006 року відповідачка просить ухвалу скасувати та відмовити позивачці в забезпеченні позову за рахунок майна , що є спільною власністю її та її чоловіка , а саме квартира та приміщення , що були арештовані, а також вказує на те , що не враховано співмірність позовних вимог та заборони за позовом.
Вислухавши учасників процесу , вивчивши законність та обґрунтованість оскаржуваних ухвал та доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційні скарги слід відхилити , а ухвали судді залишити без змін за наступними підставами.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка ставить питання про стягнення з відповідачки суми боргу у розмірі 16 050 євро , який остання забов"язувалась повернути до 1 лютого 2006 року і, про що нею складена розписка ( ар. сп. 12). В позовній заяві йдеться про те , що з відповідачки слід стягнути 103 362 грн. основної суми боргу , 3% річних - 1033 грн. 62 коп., а всього 104 395 грн., а також витрати по справі у розмірі 1749 грн. 36 коп. Справа по суті не розглядалася .
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд за заявою осіб , що беруть участь у справі , може вжити заходів забезпечення позову і вирішення питання про таке забезпечення допускається на будь-якій стадії розгляду справи, а ст. 152 ЦПК України вказує на можливі види забезпечення позову.
Відповідно до положень ч. З ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами і данні положення законодавства були витримані при вирішенні питання оскаржуваними ухвалами.
Так, ухвалою судді від 8 серпня 2006 року було накладено арешт на автомобіль , який зареєстровано у власності відповідачки ( ар. сп. 13 ) , однак , згідно до заяви представника позивачки даний автомобіль відсутній , і оскільки ст.. 154 ЦПК України допускає заміну одного засобу забезпечення - іншим засобом , за заявою того ж представника позивачки було замінено засіб такого забезпечення , в зв"язку арешт з автомобіля було знято і накладено арешт на квартиру та приміщення , що належить відповідачці ( ар. сп. 15,17).
При викладених обставинах , виходячи з вище наведеного суд правильно та обґрунтовано до вирішення справи по суті розглянув заяву про прийняття заходів забезпечення позову і на час розгляду даної справи в апеляційному суді підстав для скасування такого забезпечення підстав немає.
Доводи апеляційної скарги про те , що засоби забезпечення позову слід бути спів мірними до розміру позовних вимог і ці вимоги не були судом враховані слід вважати безпідставними , оскільки вартість арештованого майна не була надана, як доказ ствердження до суду , як і докази того , що арештована власність є спільною власністю з чоловіком відповідачки , який до справи залучений не був . Окрім того , у відповідності до положень ст. 73 Сімейного кодексу України не допускається стягнення на спільну сумісну власність подружжя лише в тому разі , якщо доля одного з подружжя виділена йому в натурі, доказів чого відповідачка до апеляційних скарг також не надала.
На підставі вище викладеного , керуючись ст.ст. 303,307,312,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвали судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 серпня 2006 року та від 29 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .
Судді