Справа № 22ц -311/ 2007 Головуючий у 1 інстанції -Руденко М.А.
Категорія-11/16 Доповідач - Глущенко Н.Г.
30 січня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - БілоконьНВ. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 Л 1.2006 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в його позовних вимогах.
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, матеріальну шкоду в розмірі 6517 грн., а також судовий збір 65,17 грн., а всього 6582,17 грн. Крім того, суд відмовив ОСОБА_3 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди / а. с. 112-114 /,
Як на підстави апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_1 посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки воно ухвалене з порушенням процесуального та матеріального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи / а. с. 116-119/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК У країни з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в червні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 де просив суд:
1) стягнути на його користь з ОСОБА_2 авансову суму 7980 грн., неустойку -7980 грн., 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язати ОСОБА_2
- укласти з ним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 на умовах викладених у договорі НОМЕР_1 від 05.03.2005 року;
2) розірвати договір від 05.03.2005 року укладений між ним - позивачем та ПП ОСОБА_1 про надання послуг по підготовці документів та укладенню договору купівлі-продажу, стягнувши на його користь з ПП ОСОБА_1 збитки в розмірі 6517 грн. та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди / а. с. 3-4 /.
Згідно рішення від 08.11.2006 року суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 6517 грн., а також судовий збір 65,17 грн., а всього 6582,17 грн. Крім того, суд відмовив ОСОБА_3 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди /а. с.112-114/.
Позовні ж вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 щодо розірвання договору від 05.03.2005 року, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_1, про надання послуг по підготовці документів та укладенню договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, то вони залишилися за межами судового розгляду, тобто суд не розглянув всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування судового рішення згідно з п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
За таких обставин рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, згідно протоколу судового засідання, в присутності обох відповідачів, позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі / а. с. 100 /.
Між тим, ухвалюючи 08,11.2006 року рішення по справі суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не постановив рішення відносно позовних вимог ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2
З протоколу судового засідання вбачається, що під час розгляду справи по суті, на запитання головуючого позивач заявив, що він не має ніяких матеріальних претензій до ОСОБА_2 / а. с. 105 зворот/, однак суд, в порушення вимог ст.31 ЦПК України, не уточнив позовні вимоги позивача щодо зазначеного відповідача, як і не з'ясував у позивача, що він мав на увазі цією заявою (відмову від позовних вимог чи щось інше).
Відповідно до протоколу судового засідання, який було розпочато 08.06.2006 року, але затим неодноразово по справі оголошувалися перерви / а. с. 39-111/, ОСОБА_2 був допущений судом до участі у справі відповідачем і більше в подальшому його процесуальне положення не змінювалось. В матеріалах справи відсутні процесуальні документи щодо зміни процесуального положення відповідача, але не зважаючи на дані обставини, все в тому ж протоколі судового засідання, 30.10.2006 року відповідач ОСОБА_2 був допитаний, як свідок / а. с. 106-107 /. Мало того, допитуючи відповідача, як свідка, головуючий по справі, в порушення вимог ч.5 ст. 180 ЦПК України, не привів його до присяги і не попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показання ( попередив свідка про кримінальну відповідальність судовий розпорядник, а не головуючий).
В рішенні від 08.11.2006 року, суд першої інстанції послався на покази свідка ОСОБА_4 з. Однак, покази цього свідка, відповідно до ст.59 ЦПК України, не можуть бути прийняті до уваги, так як вони одержані з порушенням порядку встановленого законом, оскільки при допиті ОСОБА_4/ а. с. 104 зворот / головуючий, в порушення вимог ч.5 ст.180 ЦПК України взагалі не привів свідка до присяги і не попередив про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показання (попередив свідка про кримінальну відповідальність судовий розпорядник, а не головуючий).
Розглядаючи спір, який виник між Позивачем ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_1, суд першої інстанції, так і не встановив, які правовідносини виникли між сторонами та яким матеріальним законом вони регулюються. Суд не прийняв до уваги генеральний ріелторівський договір НОМЕР_2 від 05.03.2005 року, який було укладено між сторонами, як і не звернув увагу на ті права та обов'язки, які були покладені на кожну із сторін за цим договором, як і не встановив чи були вони виконані сторонами.
Так, в рішенні суд зазначив, що відповідачкою не були виконані умови по генеральному ріелторівському договору НОМЕР_2 від 05.03,2005 року щодо підготовки та оформлення документів для укладення договору купівлі-продажу спірного будинку. Між тим, як вбачається з тексту зазначеного договору / а. с. 91-92 /, таких обов'язків на відповідачку покладено не було.
Фактично, при розгляді даної справи, судом першої інстанції не виконані вимоги ст. 214 ЦПК України.
Відповідно до вимог процесуального закону розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції вирішує питання права - як матеріального, так і процесуального. Суд на основі аналізу норм матеріального права визначає обставини, що мають значення для справи та підлягають доказуванню, ставить їх на обговорення, у тому числі й у випадках, коли сторони на них не посилаються, вказує сторонам на обставини, котрі за законом вони зобов'язані доказати і встановлює строк для надання ними доказів та таке інше ( ст.ст. 130-131 ЦПК України).
Між тим, дані вимоги процесуального закону судом першої інстанції виконані не були. Зокрема, суд не виконав вимоги ч.6 ст.130 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду від 08.11.2005 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону та матеріалам справи, і ухвалене з порушенням процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.