05 вересня 2017 року м. Київ К/800/23776/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року
у справі №805/756/16-а
за позовом Приватного підприємства «Лактус» (надалі - ПП «Лактус»)
до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - Добропільська ОДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
ПП «Лактус» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 08.09.2015 року №0000392200/1614 та від 08.09.2015 року №0000382200/1615.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 року, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Лактус» з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Груп» за травень, червень, вересень, грудень 2014 року та січень 2015 року, наслідки якої оформлено актом від 19.08.2015 року №19/15/32418592.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «НК Артеміда Груп» паливно-мастильних матеріалів, з огляду на недоліки представлених товарно-транспортних накладних та ненадання документів, що підтверджують якість придбаних нафтопродуктів.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2015 року №0000392200/1614, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 821612,00 грн. за основним платежем та 205403,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 08.09.2015 року №0000382200/1615, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 142201,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження названі податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ПП «Лактус» до матеріалів справи копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; платіжних доручень; податкових накладних; товарно-транспортних накладних.
Факт використання придбаного палива у власній господарській діяльності позивача підтверджується поданими: Книгою складського обліку за 2014 рік з реєстрами видачі палива для використання тракторів, вантажного транспорту, автокранів та іншого використання; Книгою складського обліку за 2015 рік; звітами про рух матеріальних цінностей з травня 2014 року по грудень 2014 року; звітом про рух матеріальних цінностей за січень 2015 року - грудень 2015 року.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, можливої фіктивності його постачальника або здійснення ПП «Лактус» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ПП «Лактус» реального характеру розглядуваних господарських операцій.
Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ І.В. Приходько
___________________ Ю.І. Цвіркун