Справа № 445/1045/17
13 вересня 2017 року Золочівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Пилип'яка П. В.
при секретарі судового засідання Мацайло О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей в розмірі 11686,27 грн.
В обґрунтування позову в судовому засіданні та в позовній заяві покликається на те, що рішенням Золочівського райсуду Львівської області від 03.05.2017 року було вирішено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 усіх видів його доходу щомісяця і до досягнення дітьми повноліття. Діти проживають з нею. З серпня 2016 року вона несе додаткові витрати на сина ОСОБА_3, який відвідує дошкільний заклад. Загальна сума витрат на дитячий садок становить 1757,25 грн. Окрім цього, діти часто хворіють, що несе додаткові витрати, зокрема: син ОСОБА_3, протягом 2017 року, хворів на гострий трахеїт, назофарингіт, обструктивний бронхіт. Лікар в медичній карті рекомендував сину ОСОБА_3 санаторно-курортне лікування на морі тривалістю 10 днів. В зв'язку з цим, вона завезла сина на море в Затоку і витрати на таке лікування становлять 15455,6 грн. В сина ОСОБА_4 протягом 2017 року були поставлені такі діагнози: гострий трахеобронхіт, тонзилофарингіт. Загальна сума на його лікування становить 6159,7 грн. Враховуючи вказане вважає, що все це є додатковими витратами на дітей і відповідач також повинен також додаткові витрати на на дітей, а 50% загальної суми таких витрат становить 11686,27 грн.
Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримала та дала пояснення аналогічні за змістом позовної заяви, просила позов задоволити.
Відповідач вимоги позову не визнав та пояснив, що з нього щомісячно стягують аліменти на утримання дітей у розмірі визначеному судом, яких має вистачати на утримання дітей. Вважає, що діти часто хворіють у зв'язку з тим, що позивач неналежно доглядає за ними. Крім того зазначив, що він є інвалідом третьої групи, в нього на утриманні є матір, а тому йому також постійно потрібні кошти на лікування та утримання матері.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження серії І-СГ № 408768 та серії І-СГ № 502271.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 03.05.2017 року з відповідача на користь позивача стягнуться аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 02.03.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Окрім цього, відповідно до рішення Золочівського районного суду Львівської області від 10.11.2016 року, з відповідача стягуються аліменти на утримання дружини в розмірі 550 грн. щомісяця, починаючи з 24.10.2016 року і до досягнення сином ОСОБА_6 Захарієм трирічного віку, тобто до 08.07.2019 року.
За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до положень ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 половину витрат на оплату вартості навчання у дошкільному закладі ОСОБА_5.
На підтвердження понесених витрат, позивач надала суду копії квитанцій про оплату навчання на користь відділу освіти Золочівської РДА Львівської області, дитячої установи №6 на загальну суму 3145,5 грн.
Суд вважає, що витрати понесені у зв'язку з оплатою навчання дитини у дитячій установі не можуть вважатися додатковими витрати на дитину в розумінні положень ст. 185 СК України.
Особливі обставини для навчання дитини саме у цьому дошкільному закладі, позивачем не наведені. Які саме здібності дитини розвиваються у цьому навчальному закладі, що потребує додаткових витрат на дитину позивачем не зазначено. При цьому, суд вважає, що загалом дошкільне навчання дитини як її природна потреба та обов'язок батьків, охоплюється питанням стягнення аліментів та не може розглядатись як додаткові витрати на дитину, оскільки відповідну підготовку до школи має пройти кожна дитина, а особливі обставини вказують виключні випадки участі батьків у додаткових витратах на дитину.
Відповідно до змісту ст.185 СК України, участь у додаткових витратах батьків, які сплачують аліменти або до яких не заявлялися вимоги про сплату аліментів, може бути лише у випадках, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). У витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Звертаючись до суду із позовом позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на оздоровлення сина ОСОБА_3 у розмірі 15455 грн., які складаються з вартості проїзду до місяця оздоровлення та вартості проживання у санаторії "Біла Акація", м. Одеса протягом десяти днів, на підтвердження чого позивач надала суду копії проїзних документів та роздруківку інтернет сторінки санаторію "Біла Акація", м. Одеса. Інших доказів суду не представлено.
Суд не вбачає можливості стягнення з відповідача половини витрат, що складаються з вартості оздоровлення та проживання у санаторії "Біла Акація", м. Одеса, оскільки відсутні докази фактичного понесення таких витрат, а роздруківка з інтернет сторінки вказаного санаторію не є належним та допустимим доказом і не підтверджує факту перебування позивача з сином ОСОБА_3 у цьому санаторному закладі у вказаний період.
Також, суд не бере до уваги представлені проїзні документи на проїзд позивача ОСОБА_1 до місця оздоровлення, тому що такі не є додатковими витратами на дитину.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача половини витрат понесених нею на лікування дітей, а саме придбання ліків, суд виходить з наступного.
За змістом наданої позивачем медичної документації дітей з листопада 2016 року по червень 2017 року, лікерем були призначені дітям лікувальні препарати: но-шпа, супрастин, цефотаксин, пектолван, хюмер, АЦЦ, цефатоксин, калція глюконат, гедерин, лоратидин, флемоксин, парацетамол, лазолван, та ін.
На підтвердження своїх вимог у цій частині позивач надала суду фіскальні чеки з аптечних закладів та витяги з записів медичних карток ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Вивчивши зміст зазначених чеків, суд приймає до уваги вартість ліків з урахуванням вказаних у чеках знижок, які були рецепторно рекомендовані дитині, а також придбані позивачем аналоги таких препаратів. Половина вартості вказаних товарів розрахована судом і становить 945,22 грн. ( 18090,44:2=945,22), які підлягають стягненню з відповідача, як додаткові витрати на дітей пов'язані з їх хворобою.
Необхідність придбання інших ліків (чеки від 21.07.2016, 29.08.2016, 30.07.2016, 11.07.2016, 04.10.2016, 06.10.2016) не підтверджується медичною документацією, а за змістом іншої частини чеків (переважно із магазинів побутової хімії) позивачем були придбані природно необхідні товари, зорема мілупа каша молочна мультизлакова, підгузки ДАДА, паперові серветки, які в розумінні положень ст.185 СК України, не є додатковими витратами на дитину.
Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути половину вартості проїзних документів ОСОБА_5, що становить 114,20 грн. ((127,15+101,25):2=114,2), а також половину витрат на лікування дітей в розмірі 945,22 грн. В іншій частині позову слід відмовити.
Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено, тому слід стягнути з відповідача 58 грн. судових витрат на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 185 СК України, суд,
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одноразово шляхом покриття фактично понесених витрат у розмірі 1059,42 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн. 42 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення рішення, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_7