Головуючий в суді першої інстанції: підполковник юстиції Сахно Р.І.
Доповідач: підполковник юстиції Ткачук О.С.
УХВАЛА № 11а-76-2007
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України в складі:
Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМША А.С.,
Суддів - підполковників юстиції ПОЛОСЕНКА B.C. і ТКАЧУКА О.С,
при секретарі СМИКОВСЬКІЙ Н.П.,
за участю прокурора - старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України ДОВГАНЯ І. М., заявника ОСОБА_1 і адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією майора юстиції ОСОБА_1 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 29 листопада 2006 року, якою відмовлено в задоволенні скарги заявника про скасування постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про порушення кримінальної справи стосовно старшого слідчого Служби безпеки України, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції зі скаргою в котрій поставив вимогу скасувати постанову слідчого Генеральної прокуратури України від 18 жовтня 2006 року якою було порушено кримінальну справу стосовно заявника за ознаками службового підроблення, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Свою скаргу заявник підтримав в судовому засіданні та просив суд взяти до уваги наступне.
По-перше, прийняття рішення про порушення кримінальної справи щодо співробітників Служби безпеки України, відповідно до наказу Генерального прокурора України № 16 від 5 серпня 1994 року, належить до компетенції слідчих військової
прокуратури. Таким чином, як вважав заявник, слідчий Генеральної прокуратури України не мав права порушувати справу стосовно нього.
По-друге, заявник твердив, що ніяких злочинних дій не вчиняв і жодних ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в його діях немає.
Залишаючи без задоволення скаргу, суддя військового місцевого суду гарнізону у своїй постанові зазначив, що причетність ОСОБА_1. до вчинення злочину знайшла підтвердження у процесуальних документах постановлених ним як слідчим за фактом контрабанди, що мала місце у 2004 році. Ознаки злочину простежуються і в матеріалах наглядового провадження та інших документах, які зберігаються у Генеральній прокуратурі України.
Враховуючи, що їх безпосередньо виявив слідчий в особливо важливих справах тієї ж прокуратури, суд першої інстанції прийшов до висновку про достатність приводів і підстав для порушення справи щодо ОСОБА_1. саме слідчим Генеральної прокуратури України.
Заявник з обгрунтованістю постанови суду першої інстанції не погодився і оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляції він навів ті ж аргументи, котрі доводив у суді першої інстанції і, крім того, заявив про однобічність і неповноту судового слідства, в наслідок чого суду, на думку ОСОБА_1., не вдалося з'ясувати, що, насправді, постановлені ним як слідчим СБУ процесуальні рішення по факту контрабанди не є офіційними документами в розумінні ст. 366 КК України. Зважаючи на це, заявник просив апеляційний суд постанову місцевого суду скасувати і задовольнити його вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, адвоката ОСОБА_2., котрий виступав на підтримку позиції ОСОБА_1., а також думку прокурора, який вважав необхідним постанову військового місцевого суду Київського гарнізону залишити без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши подані органами досудового слідства матеріали та обміркувавши твердження, викладені в апеляції, військовий апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КримІнально-процесуальним законодавством України (ст.94 КПК України) чітко визначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи, а також компетенцію відповідних державних органів з цього питання (ст.ст. 97, 98 КПК України). У той же час Закон покладає на прокурора, слідчого і орган дізнання обов'язок в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання (ст.4 КПК України).
Таким чином, в даному випадку, твердження суду першої інстанції, що прийшов до висновку про правомірність дій слідчого Генеральної прокуратури України, котрий безпосередньо виявивши ознаки злочину порушив кримінальну справу стосовно слідчого Служби безпеки України, є обґрунтованими.
Що стосується пояснень ОСОБА_1. про порушення слідчим правил підслідності та правомірності дій заявника пов'язаних із розслідуванням факту контрабанди у 2004 році, то ці питання належить вирішувати, в порядку визначеному КримІнально-процесуальним кодексом України, відповідним державним органам в ході досудового слідства. Стадія порушення кримінальної справи з'ясування таких питань не передбачає, оскільки для прийняття рішення на цьому етапі процесу потрібні лише приводи і підстави, що передбачені у Законі.
Зважаючи на вищенаведене, військовий апеляційний суд регіону прийшов до висновку, що постанова судді військового місцевого суду Київського гарнізону, а також постанова слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про порушення кримінальної справи стосовно старшого слідчого Служби безпеки України ОСОБА_1. ухвалені з дотриманням кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 362,365,366,377 і 382 КПК України, військовий апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 29 листопада 2006 року, якою відмовлено в задоволенні скарги про скасування постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про порушення кримінальної справи стосовно заявника, - залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.