Дата документу 22.08.2017 Справа № 554/5576/17
Провадження №2-а/554/438/2017
Іменем України
22 серпня 2017 рокусуддя Октябрського районного суду м. Полтави Струков О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження за наявними у справі доказами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання суб»єкта владних повноважень віинити дії,
17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області, в якому просив:
- визнати протиправними дiї Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Полтавськiй областi про вiдмову йому в перерахунку та виплатi пенсiї за вислугу рокiв вiдповiдно до Закону Украiни «Про пенсiйне забезпечення осiб, звiлънених з вiйськової служби, та деяких iнших осiб» (в редакцii станом на 15.08.2012 року) без обмеження термiну та максимального розміру;
- скасувати розпорядження Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Полтавськiй областi № 22 вiд 20.06.2017 року щодо вiдмови йому в перерахунку та виплатi пенсiї за вислугу рокiв вiдповiдно до Закону УкраУни «Про пенсiйне забезпечення осiб звiльнених з вiйськової служби, та деяких iнших осiб» (в редакцiї станом на 15.08.2012 року) без обмеження термiну та максимального розмiру;
- зобов'язати Головне управлiння Пенсiйного фонду України в Полтавськiй областi здiйснити перерахунок та виплату призначеної йому пенсії вiдповiдно до Закону України «Про пенсiйне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськовоi служби, та деяких iнших осiб» (в редакцiї станом на 15.08.2012 року) вiдповiдно додовiдки вiйськової прокуратури Центрального peгioнy України № 18/57ПФвих.-16 вiд 01.09.2016 року, без обмежеиня термiну та граничного розмiру, починаючи з 20.12.2016 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 лютого 2016 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з письмовою заявою про виплату йому пенсії як військовослужбовцю без обмеження її максимального розміру та різниці між нарахованими та виплаченими розмірами пенсії за 2016-2017 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №7рп/2016 від 20.12.2016 року, однак 17.02.2017 року йому листом було відмовлено.
У березні 2017 року він звернувся з позовом в Октябрський районний суд м. Полтави до Управління з вимогою зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, постановою якого від 31 березня 2017 року позовні вимоги було задоволено частково, а саме: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неналежного розгляду та вирішення питання за наслідками письмової заяви ОСОБА_1 від 06.02.2017 року про виплату пенсії відповідно довідки військової прокуратури Центрального регіону України №18/157 вих.16 від 27.09.2016 року з 01.09.2016 року без обмеження її терміна та максимального розміру, а також різниці між нарахованою та виплаченою пенсією та зобов»язав відповідача розглянути та прийняти відповідне рішення за наслідками вказаної письмової заяви. Вказане рішення суду набрало законної сили і на даний час є чинним.
Однак, відповідач розпорядженням № 22 вiд 20.06.2017 року, на пiдставi ст. 43 Закону Украiни "Про пенсiйне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськовоi служби, та деяких iнших осiб" та ст. 2 Закону Украiни ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсiйної системи" вiдмовив йому в перерахунку пенсiї без застосування обмеження максимальним розмiром.
Вважаючи дії відповідача та прийняте ним рішення незаконними, позивач зазначає, що при його прийнятті було грубо порушено вимоги ряду статей Конституції України, що привело до обмеження його прав, а також не дотримано вимог законодавства, які були чинними на час призначення йому пенсії, в зв'язку з чим просить визнати таке рішення незаконним та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплачувати її без обмеження граничного розміру.
Відповідач у поданих ним запереченнях просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обмеження граничного розміру виплати пенсії встановлено Законами України тимчасово на період з 1 січня по 31 грудня 2016 року та з 1 січня по 31 грудня 2017 року.
Оцінивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини за результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що з 15.08.2012 року по 05.03.2015 року та з 27.04.2016 року по червень 2017 року позивач ОСОБА_1 отримує пенсію як військовослужбовець, з 06.03.2015 року по 26.04.2016 року та з липня 2017 року по теперішній час він отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» (а.с.1-8, 15-16).
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 31 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неналежного розгляду та вирішення питання за наслідками письмової заяви ОСОБА_1 від 06.02.2017 року про виплату пенсії відповідно довідки військової прокуратури Центрального регіону України №18/157 вих.16 від 27.09.2016 року з 01.09.2016 року без обмеження її терміна та максимального розміру, а також різниці між нарахованою та виплаченою пенсією та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути та прийняти відповідне рішення.( а.с.10-11).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року Постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 31 березня 2017 року залишено без змін (а.с. 12-13).
Розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області № 22 від 20.06.2017 року,на пiдставi ст. 43 Закону Украiни "Про пенсiйне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськовоi служби, та деяких iнших осiб" та ст. 2 Закону Украiни ,,Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсiйної системи" вiдмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсiї без застосування обмеження максимальним розмiром ( а.с.15-16).
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»положення першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються, визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Відповідно ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (зі змінами, внесеними ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 року, які набрали чинності 01.01.2017 року), тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статей 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Положениями Закону України №Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року тимчасово, у перiод з 1 сiчня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максималъний розмiр пенсii (з урахуванням надбавок, пiдвищенъ, додатковоi пенсii, цiлъовоi гроmовоi допомоги, пенсii за особливi заслуги перед Україною, iндексацii та iнших доплат до пенсii, встановлених законодавством, крiм доплати до надбавок окремим категорiям осiб, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень.
Однак Конституцiйний Суд Украiни стверджує, що обмеження максимального розмiру пенсii та призупинення виплати призначеної пенсiї особам, яким право на пенсiйне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституцiйних гарантiй щодо безумовного забезпечення соцiалъного захисту осiб, передбачених частиною п'ятою статri 17 Конституцii України, якi зобов'язанi захищати суверенiтет, територiальну цiлiснiсть i недоторканнiстъ Украiни.
Виходячи з наведенного, Конституцiйний Суд України дiйшов висновку, що положения другого речения частини съомоi статri 43 зi змiнами про те, що тимчасово, у перiод з,1 сiчня 2016 року по 31 грудия 2016 року, обмежено максималъний розмiр пенсii (з урахуванням надбавок, пiдвищенъ, додатковоi пенсii, цiлъовоi грошовоi допомоги, пенсii за особливi заслуги перед Украiною, iндексацii та iнших доплат до пенсн, встановлених законодавством, крiм доплати до надбавок окремим категорiям осiб, якi маютъ особливi заслуги перед Батъкiвщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривенъ суперечатъ статri 17 Конституцii України.
Також Конституцiйний Суд України, керуючисъ частиною третъою статтi 61 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", вирiшив, що з пiдстав, наведених у цьому Рiшеннi, пiдлягаютъ визнанню такими, що не вiдповiдають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262 зі змінами, згідно з якими максимальний розмір пенсії ( з урахуванням надбавок, пiдвищенъ, додатковоi пенсii, цiлъовоi грошовоi допомоги, пенсii за особливi заслуги перед Україною, iндексацii та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мiнiмумiв, установлених для осiб, якi втратили працездатнiсть.
Пенсiю позивачу як вiйськовослужбовцю встановлено з 15.08.2012 року на пiдставi положенъ Закону України № 2262-ІІ, в редакцiї дiйснiй на той час.
Норму по обмеженню пенсiй вiйськовослужбовцiв розмiром 10740 грн., яка введена в дiю Законом Украiии № 911-VIПвiд 24.12.2015 року, Головним управлiнням пiд час розгляду заяви ОСОБА_1 застосовано безпiдставно, оскiльки вона не iснувала на момент його виходу на пенсiю - 15.08.2012 року нi в Законi № 2262-XII вiд 09.04.1992 року, нi в Законi №3668 вiд 08.07.2011 року. Цi норми повиннi застосовуватися лише пiсля вступу в законну силу, тобто до пенсiй якi призначенi з 01.01.2016 року.
Частиною першою, статri 58 Конституцiї України встановлено, що закони та iншi нормативно-правовi акти не маютъ зворотної дiї в часi, крiм випадкiв, коли вони пом"якшуютъ або скасовуютъ вiдповiдалънiстъ особи. Офiцiйне тлумачения даного конституцiйного положения наведено в Рiшеннi Конституцiйного Суду Украiни № 1-рп/99 вiд 9 лютого 1999 року. В указаному Рiшеннi, зокрема, зазначено, що за загалъновизнаним принципом права закони та iншi нормативно-правовi акти не мають зворотнїi дiї в часi.
Цей принцип закрiплений у частинi першiй статтi 58 Конституцii Украiни, за якою дiю нормативно-правового акта в часi треба розумiти так, що вона починаеться з моменту набрання цим актом чинностi i припиняеться з втратою ним чинностi, тобто до подiї, факту застосовусгься той закон або iнший нормативно-правовий акт, пiд час дii якого вони настали або мали мiсце.
Суд, розглядаючи дану адміністративну справу, також враховує зауваження Конституційного Суду України про те, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України) (Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016 року), а тому вважає, що підстави для непроведення перерахунку пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з 20.12.2016 року, також відсутні.
Аналогічний спір в подібних правовідносинах був розглянутий Європейським Судом з прав людини у справі «Фабіан проти Угорщини». Заявник ОСОБА_2 - громадянин Угорщини, який після виходу на пенсію працював на посаді державного службовця, скаржився на те, що йому призупинили виплату пенсії на час працевлаштування у період після його виходу на пенсію на підставі внесення поправки до законодавства про пенсії. Відповідно до цієї поправки, виплата пенсії за віком, чиї бенефіціари одночасно обіймають визначені посади у державному секторі, буде призупинена на термін їх зайнятості. Це обмеження не стосується тих, хто під час отримання пенсії за віком, працює у приватному секторі. Це стало невиправданим і дискримінаційним втручанням у його права власності.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 15.12.2015 року у справі «Фабіан проти Угорщини» констатував, що різне трактування пенсіонерів, що працюють в державному і приватному секторах, з однієї сторони, і між різними категоріями державних службовців, з іншої сторони, щодо права на продовження отримання пенсії за віком, де заявник став жертвою, не ґрунтується на будь-якому «об'єктивному і розумному виправданні», навіть беручи до уваги певну свободу розсуду, що надається договірним сторонам в цій сфері.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.
Проаналізувавши та оцінивши обставини справи в їх сукупності через призму вищенаведених правових норм, дотримуючись вимог Основного Закону України, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та рішення Європейського Суду з прав людини від 15.12.2015 року у справі «Фабіан проти Угорщини», суд приходить до висновку про те, що звуження та обмеження змісту й обсягу права на пенсійне забезпечення шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні.
Відповідно до частинні статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 159-163, 267 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дiї Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Полтавськiй областi про вiдмову ОСОБА_1 в перерахунку та виплатi пенсiї за вислугу рокiв вiдповiдно до Закону України «Про пенсiйне забезпечення осiб, звiлънених з вiйськової служби, та деяких iнших осiб» (в редакцii станом на 15.08.2012 року) без обмеження термiну та максимального розміру.
Скасувати розпорядження Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Полтавськiй областi № 22 вiд 20.06.2017 року щодо вiдмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплатi пенсiї за вислугу рокiв вiдповiдно до Закону України «Про пенсiйне забезпечення осiб звiльнених з вiйськової служби, та деяких iнших осiб» (в редакцiї станом на 15.08.2012 року) без обмеження термiну та максимального розмiру.
Зобов'язати Головне управлiння Пенсiйного фонду України в Полтавськiй областi здiйснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії вiдповiдно до Закону України «Про пенсiйне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськовоi служби, та деяких iнmих осiб» (в редакцiї станом на 15.08.2012 року) вiдповiдно додовiдки вiйськової прокуратури Центрального peгioнy України № 18/57ПФ вих-16 вiд 01.09.2016 року, без обмежеиня термiну та граничного розмiру, починаючи з 20.12.2016 року, із урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) судовий збір в розмірі 640 грн.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.М.Струков