Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
16.10.2009 р. № 2-а- 41716/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання - Зблоцькій Г.П.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_1, представника відповідачів - Грязєв А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, ГУ МВС України в Харківській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, ГУ МВС України в Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог просить: 1) скасувати рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25.06.2009 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україну та обмеження терміну перебування громадянина СРВ ОСОБА_3 в Україну; 2) скасувати рішення ГУ МВС України в Харківській області від 29.07.2009 р. про видворення громадянина СРВ ОСОБА_3 з території України; 3) зобов'язати УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області поновити посвідку на постійне місце проживання в Україну.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач прибув в Україну в м. Харків з метою працевлаштування. У період з 1989 року по 1993 рік працював на ВАТ "Серп і молот". Позивачу 19.03.2004 р. видано посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області 25.06.2009 р. прийнято рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україну. УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області 29.07.2009 р. прийнято рішення про обмеження терміну перебування позивача на території України до 29.08.2009 р. із забороною в'їзду в України терміном на шість місяців та видворення позивача за межі України.
Зазначені рішення є незаконними, необґрунтованими та такими що порушують права та свободи позивача.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні визнав адміністративний позов. Пояснив що відповідач прийняв рішення на підставі додатково проведених перевірок підстав видачі посвідки, якою встановлено, що позивач звернувся з заявою про надання посвідки на постійне проживання в Україну з порушеним 6-ти місячним терміном. Нових обставин з дати видачі посвідки до скасування висновку про видачу посвідки не встановлено.
Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОСОБА_3 у 1989 році прибув в Українську РСР відповідно до Міжурядової Угоди «Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР»від 02.04.1981 року. З 1989 р. по 1993 р. працював на ВАТ "Серп і молот" та залишився проживати в Україну.
ГУ МВС України в Харківській області посвідкою на постійне місце проживання в Україну від 19.03.2004 р. на підставі п.4 прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» ОСОБА_3 надано дозвіл на імміграцію та видана посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1
Рішенням УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25.06.2009 р. прийнято рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання та вилучено посвідку на постійне проживання на території України для анулювання, в зв'язку з тим, що посвідку на постійне проживання в Україну оформлено у порушення абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», а саме посвідку ОСОБА_3 видано вперше після закінчення встановленого терміну її оформлення для осіб, які прибули в Україну до 1998 року за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР.
Стаття 12 Закону України «Про імміграцію»передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україну до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україну; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідач при винесенні висновку від 25.06.2009 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 керувався п.6 ст.12 Закону України «Про імміграцію». Як підставу для скасування дозволу на імміграцію позивач зазначає абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до вказаної вимоги Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україну і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україну.
Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україну.
Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україну ОСОБА_3 , управління МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V «Прикінцеві положення»Закону України «Про імміграцію», тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україну ОСОБА_3 . Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення -висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 25.06.2009 р.
Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до п.п. 21-24 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Суд прийшов до висновку, що висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_3 від 25.06.2009 р., прийнятий з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення -позивач проживає на території України з 1989 р.; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р..
ГУ МВС України в Харківській області 29.07.2009 р. у відношенні ОСОБА_3 , прийнято рішення про видворення його з території України та заборону в'їзду строком на шість місяців з зобов'язанням покинути територію України до 29.08.2008 р..
ГУ МВС України в Харківській області зазначене рішення прийнято на підставі рішенням УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25.06.2009 р. про скасування посвідки на постійне місце проживання.
В судовому засіданні встановлено, що рішення Головного управління МВС України в Харківській області від 29.07.2009 року про видворення ОСОБА_3 за межі України та заборону в'їзду в України строком на шість місяців, прийнято з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням принципу рівності перед законом -з порушенням прав позивача щодо зустрічі з адвокатом чи дипломатичним представником своєї країни чи іншої особи, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані та позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, ГУ МВС України в Харківській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 25.06.2009 р. про скасування посвідки НОМЕР_1 на постійне місце проживання в Україну та обмеження терміну перебування громадянина СРВ ОСОБА_3 в Україну
Скасувати рішення ГУ МВС України в Харківській області від 29.07.2009 р. про видворення громадянина СРВ ОСОБА_3 з території України.
Зобов'язати УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області поновити посвідку на постійне місце проживання в Україну ОСОБА_3 .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено 23.10.2009 року.
Суддя Н.С. Бартош