Справа № 675/2071/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Янішевська О.С.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
11 вересня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії із зниженням пенсійного віку,
у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (Білогірське ОУПФУ) про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 8 років та зобов'язання відповідача призначити та провести нарахування позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 8 років з 24 жовтня 2015 року.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 листопада 1987 року по 01 лютого 1988 року виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-ти кілометровій зоні.
У жовтні 2015 року позивач звернувся до Білогірського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ч.1 ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 30 жовтня 2015 року №7180/04, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в зв'язку з тим, що подана позивачем копія довідки довільної форми (без вихідного номеру та дати), яка видана Ізяславським РВВС за підписом начальника Ізяславського РВВС ОСОБА_2 не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем надано достатньо документів для підтвердження факту його перебування в зоні відчуження по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та призначення йому пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.15 Закону України від 17.06.1993 року №3284-12 “Про пенсійне забезпечення” (Закон №3284-12) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону №3284-12 встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки-після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки-після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 9 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон № 796-ХІІ) встановлено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Відповідно до ст. 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках-не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст.55 Закону 796-ХІІ встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: 1) з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 10 років; 2) які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на зниження пенсійного віку на 8 років; 3) які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році мають право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.65 Закону № 796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій; порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (Порядок № 22-1) встановлено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, відповідно до вказаного Порядку № 22-1, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 року № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до п.3 цього Порядку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.
Так, відповідно до посвідчення Серія НОМЕР_1 від 19 листопада 2009 року ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Таким чином, з вищевказаного посвідчення вбачається, що позивач відноситься до кола осіб , які мають право на пенсію зі зниженим пенсійним віком, відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.
Слід зазначити, що тимчасовою комісією утвореною Київською облдержадміністрацією, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. №135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" проводилась перевірка правомірності видачі посвідчення позивачу, і сумнівів щодо правильності його видачі у комісії не було, про що свідчать наявні на правій сторінці посвідчення штамп "Перереєстровано" та запис про дату перереєстрації за підписом керівника, який скріплений печаткою.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 26 серпня 1986 року по 15 вересня 1988 року ОСОБА_1 працював інспектором ДАІ Ізяславського РВВС у Хмельницькій області, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача.
Так, з 01 листопада 1987 року по 01 лютого 1988 року ОСОБА_1 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-ти кілометровій зоні, що підтверджується відповідними копіями довідок: від 31 січня 1988 року, №1 від 22 вересня 1988 року, без номера і дати, що видана Ізяславським РВВС за підписом начальника Ізяславського РВВС ОСОБА_2 , оригінали яких знаходиться в особовій справі ОСОБА_1 в Управлінні МВС України в Хмельницькій області; доданими до матеріалів справи довідками Управління МВС України в Хмельницькій області №12/Д-41 від 21 лютого 2017 року та №1369/121/12/03-2017 від 31 березня 2017 року, складеними за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122.
Так, судом першої інстанції під час розгляду справи було допитано свідка ОСОБА_3 , якому призначено пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і який показав, що ОСОБА_1 разом з ним перебував у одному місці дислокації, виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-ти кілометровій зоні, особливості служби інспекторів ДАІ полягали у тому, що вони виконували свої обов'язки по всій зоні: як в населених пунктах Прип'ять, Копачі, Бобри, Орани, Чорнобиль, так і за межами населених пунктів на трасах, де чергували на мобільних постах.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при поданні заяви про призначення пенсії відповідно Закону №796-ХІІ позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які засвідчують його статус учасника ліквідації наслідків, а відтак останній безпідставно прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , мотивуючи її відсутністю підтверджуючих документів про роботу в зоні відчудження.
Враховуюючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач має право на дострокове призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції обґрунтовані, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Боровицький О. А. Сапальова Т.В.