12 вересня 2017 р. Справа № 814/814/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа
розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004062201 від 17 березня 2014 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року позов ТОВ «Спарта-Трейд» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0004062201 від 17 березня 2014 року в частині основного зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 580 грн. та штрафних санкцій в сумі 125 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Спарта-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №15/14-03-22-01/30565375.
Згідно висновків акту, контролюючим органом було виявлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ в періоді, що перевірявся всього у розмірі 1 405 247 грн.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004062201 від 17 березня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у загальній сумі 1 755 789 грн., з яких за основним платежем 1 405 247 грн. та штрафні санкції 350 542 грн.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні господарських операцій з контрагентами ТОВ «Геко», ТОВ «Процес Йде» та ТОВ «Техно-Торг» позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства. Проте, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що маркетингові послуги за договором та додатковим договором, укладених з ТОВ «Край-2», їх реальність та необхідність для здійснення господарської діяльності позивача, економічно необґрунтовано вартість послуг по їх виконанню, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в частині донарахування зобов'язань по податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Край-2» є правомірними.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведеного слідує, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, а також первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Край-2» було укладено договір №СК-1 про надання маркетингових послуг від 30 вересня 2011 року.
На підтвердження реальності господарських операцій за цим договором позивачем надано звіти про надання маркетингових послуг, копії банківських виписок, податкові накладні, видаткову накладну та висновок експерта №94/02/2017 за результатами експертно-економічного дослідження від 10 лютого 2017 року.
Згідно з п.п.14.1.108 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.
Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.
Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.
В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п.2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.
Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.
Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно встановлено, що в акті виконаних робіт не зазначено обсяги наданих послуг, технічного завдання, оформлені замовником, план заходів, узгоджених з замовником, а звіти виконаних робіт не містять основних реквізитів первинних доментів у відповідності до ст. 9 Закону країни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме відсутні підписи посадових осіб, які мають повноваження щодо підпису документів ТОВ «Край-2» та ТОВ «Спарта-Трейд», відсутні печатки підприємств, а відтак вони не можуть вважатись первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції.
В свою чергу, позивачем не надані документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.
Поряд з цим, апелянтом не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.
Підтвердженням фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійснених господарських операцій, фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
При цьому, формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Край-2» та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано висновок експерта №94/02/2017 від 10 лютого 2017 року, який був здійснений поза межами судового розгляду, оскільки статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у рамках господарських правовідносин ТОВ «Спарта-Трейд» з ТОВ «Край-2».
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук