Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Щаслива О.В.
06 вересня 2017 рокусправа № 336/580/17 (2-а/336/98/2017)
Приміщення суду за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Юрко І.В. Шальєвої В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2017 року у справі №336/580/17 (2-а/336/98/2017) за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки;
- зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три роки, що передують звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та провести відповідні виплати з 17 січня 2017 року;
- стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 640,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15 грудня 2008 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя і до січня 2017 року отримувала пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 17 січня 2017 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванн, проте листом від 20.01.2017 року відповідач в призначенні цієї пенсії позивачу відмовив з посиланням на те, що при переході на пенсію за віком її розмір буде обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2007 рік. Такі дії вважає неправомірними, так як в даному випадку необхідно застосовувати відповідний показник за 2014-2016 роки, які передували зверненню позивача за призначенням їй пенсії за віком, оскільки внаслідок задоволення її заяви сталося б не переведення з одного виду пенсії на інший, а було б вперше призначено пенсію за іншим законом.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.
Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 17 січня 2017 року у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 рокита виплатити різницю між фактично отриманою з 17 січня 2017 року та призначеною на виконання постанови суду пенсією.
Суму сплаченого судового збору в розмірі 640 грн. присуджено позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
Решту вимог залишено без задоволення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що наразі відсутні правові підстави для призначення пенсії за віком тому що позивачу вже було призначено пенсію, розраховану згідно норм Закону України №1058.
Заява позивача була подана не за формою, встановленою Порядком №22-12, а тому була зареєстрована як звернення у відповідності до ст.5 Закону України «Про звернення громадян», на яке 20.01.2017 року надано відповідь.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядав справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України м.Запоріжжя, з 15 грудня 2008 року їй призначено пенсію у відповідності до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вислугою років, як працівнику локомотивних бригад.
17 січня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком пенсії у відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 20.01.2017 року №5/Г-1 позивачу повідомлено, що при переведенні на інший вид пенсії буде враховуватися заробітна плата із застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а саме за 2007 рік, переведення є недоцільним, отже фактично в призначенні пенсії за віком позивачу було відмовлено. (а.с.8)
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак позивач звернулась до відповідача із заявою про призначенні пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV, отже мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пунктом "а" статті 55 Законом України "Про пенсійне забезпечення" (в редакцій чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
З 15.12.2008 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років саме за наявності спеціального стажу роботи, як працівна локомотивних бригад, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за вислугу років має призначатись згідно з окремим законодавчим актом, через професійні та корпоративні фонди, проте на даний час такий законодавчий акт не прийнято, тому пенсії призначаються в разі наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входить до правового поля Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а регулюється іншим законодавством.
В даному випадку позивач з 2008 року користувалась спеціальною пенсією за вислугу років, як працівник локомотивних бригад, і пенсія за віком їй не призначалась.
Оскільки пенсія позивачу згідно Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинна бути призначена вперше, тому у неї виникає право на застосування формули визначення розміру пенсії, яка використовується при призначенні пенсії вперше, відповідно до ст.40 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не з тих формул та граничних розмірів коштів, які використовуються при переході з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку пенсія за віком позивачу повинна призначатися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Доводи апелянта про те, що заява ОСОБА_2 розглядалась як звернення у відповідності до ст.5 Закону України «Про звернення громадян», не відповідає дійності з огляду на зміст наданої відповідачем відповіді від 20.01.2017 року, якою фактично відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 і 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його призначити позивачу пенсії з 17.01.2017 року, виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною на виконаня постанови суду пенсією.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено в апеляційному порядку не оскаржується, судове рішенні в цій частині не переглядається та підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 травня 2017 року у справі №336/580/17 (2-а/336/98/2017) за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді І.В.Юрко
В.А.Шальєва