Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" вересня 2017 р.Справа № 922/283/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоснова", м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ОСОБА_2, м. Харків - ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 1594868,99 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Зубара В.В. довіреність б/н від 31.10.16р.;
третьої особи - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоснова", в якій позивач просить стягнути з відповідача 429150,10 грн. інфляційної складової суми боргу, 44456,59 грн. 3% річних від простроченої суми, 164878,24 грн. штрафу та заборгованість у розмірі 824391,35 грн. за договором купівлі - продажу товарів від 12.01.2015р., який був укладений між позивачем та відповідачем.
Представник відповідача звертався до суду із клопотаннями про повернення позовної заяви від 20.02.2017р. за вх.№5600, вх.№5603: у зв'язку із відсутністю доказів надсилання позовної заяви відповідачу, яке надане ним через канцелярію господарського суду; у зв'язку із відсутністю доказів надсилання позовної заяви відповідачу.
Представник відповідача 20.02.2017р. підтримав клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Також, представником відповідача у справі 20.02.2017р. надано до суду клопотання про витребування доказів за вх.№5599.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2017р., у задоволенні клопотань відповідача про повернення позовної заяви - відмовлено. Клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третіх осіб задоволено. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2; ОСОБА_3 Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено та зобов'язано позивача надати до суду документи вказані відповідачем у клопотанні. Розгляд справи відкладено на "06" березня 2017 р. о 11:15.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2017р. провадження у справі 922/283/17 зупинено до вирішення пов'язаної з неї справи №922/696/17 за позовом ТОВ "Промоснова" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №12/01/15 від 12.01.2015р.
Суд скористався інформацією, що міститься в комп'ютерній програмі "Діловодство господарського суду", та встановив, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2017р. у справі №922/696/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017р., було відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2017р. провадження у справі № 922/283/17 поновлено. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "11" вересня 2017 р. о 11:00.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про поновлення провадження у справі повноважному представнику позивача 31.08.2017р.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених ним у відзиві на позов, що наданий відповідачем до суду 20.02.2017р.
Також, представником відповідача у справі надано до суду 11.09.2017р. клопотання про припинення провадження у справі згідно п. 2 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із тим, що є рішення суду, яке вирішило спір між тими ж сторонами про той же предмет спору, а саме по справі №922/696/17.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Таким чином перш ніж припинити провадження у справі господарський суд повинен з'ясувати сукупність всіх вищенаведених передумов: 1) вже вирішено спір між тими ж сторонами; 2) про той же предмет; 3) з тих же підстав.
Крім того п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України, можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Суд приходить до висновку, що предмет позову у справі №922/696/17: про визнання недійсним договору та предмет спору у даній справі:про стягнення заборгованості за договором, за своєю правовою природою є різними, а не тотожними, тому суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі.
Крім того, представником відповідача через канцелярію суду 11.09.2017р. надано клопотання, в якому відповідач повідомляє суд про пропущення позивачем строку позовної давності та просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Представник третьої особи ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
12 січня 2015 року між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець, в особі директора ОСОБА_2) було укладено договір №12/01/15 купівлі-продажу товарів.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача у справі), а останній - прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору. Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в додатках до цього договору.
Факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) товару лише з моменту підписання обома сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п.п. 2.1, 2.2 договору). Загальна ціна (вартість) товару за цим договором складає 824 391,35 грн. (п. 3.1 договору).
Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору, договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежного виконання), яке мало місце під час дії цього договору.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій видаткової накладної № К-00000011 від 15 січня 2015 року та акту приймання-передачі майна від 15 січня 2015 року, позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 824 391,35 грн.
Відповідачем було направлено на адресу позивача лист-претензію за вих. № 8/3 від 31.03.2015 року, відповідно до якої відповідач просив у строк до 03 квітня 2015 року вирішити питання заміни товару, переданого за видатковою накладною № К-00000011 від 15 січня 2015 року, на якісний товар.
За актом приймання-передачі майна від 03 квітня 2015 року та накладної повернення товару постачальнику №К-00000012 від 03 квітня 2015 року відповідачем передано, а позивачем прийнято товар на загальну суму 824 391,35 грн. на виконання додаткової угоди №1 від 03 квітня 2015 року про розірвання договору №12/01/15 купівлі-продажу товарів від 12 січня 2015 року, яку складено між сторонами та згідно якої сторони дійшли згоди про розірвання договору №12/01/15 купівлі-продажу товарів від 12 січня 2015 (оригінали вказаних документів знаходяться в матеріалах справи № 922/218/17).
Як вбачається з додаткової угоди №1 від 03.04.2015р. (далі по тексту - додаткова угода), у пункті 2 сторони погодили наступне: з моменту підписання даної додаткової угоди, обов'язки продавця і покупця, які виникли з договору №12/01/15 купівлі - продажу товарів від 12.01.2015р. припиняються і сторони не вважають себе зв'язаними будь - якими правами та обов'язками, які виникли з даного договору.
У пункті 3 додаткової угоди сторони погодили, що в момент підписання даної додаткової угоди продавець і покупець повернули один одному у натурі все, що вони одержали на виконання цього право згідно акту приймання - передачі майна від 03.04.2015р. до додаткової угоди №1 про розірвання договору №12/01/15 купівлі - продажу товарів від 12.01.2015р. та накладна повернення товару постачальнику №К-00000012 від 03.04.2015р., у зв'язку з чим не мають претензій один до одного.
Таким чином сторони погодили про відсутність претензій один до одного або наявності заборгованості за спірним договором та зобов'язання позивача та відповідача за договором №12/01/15 купівлі - продажу товарів від 12.01.2015р. припинилися в момент підписання додаткової угоди №1 від 03.04.2015р., що підписана представниками сторін.
Згідно ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно із приписами статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись до суду з даним позовом 18.01.2017р. позивач просить стягнути з відповідача вартість поставленого товару за договором №12/01/15 від 12.01.2015р., що складає 824391,35 грн. та здійснити захист його права шляхом стягнення вказаної суми з відповідача. Також, у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості за товар позивачем були нараховані наступні суми: 429150,10 грн. інфляційні, 44456,59 грн. 3% річних від простроченої суми, 164878,24 грн. штраф, які позивач також просить стягнути з відповідача.
Проте судом встановлено, що відповідачем товар на загальну суму 824 391,35 грн., яку позивач зазначає сумою основного боргу відповідача перед позивачем повернуто 03.04.2015р., про що свідчить акт приймання - передачі від 03.04.2015р. та позивач погодився із припиненням зобов'язань за договором №12/01/15 купівлі - продажу товарів від 12.01.2015р. в момент підписання додаткової угоди від 03.04.2015р.
Правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке було порушено у минулому часі та позивач погодився із припиненням зобов'язань за договором, а отже й з відсутністю порушеного права відповідачем.
Враховуючи вищенаведене та те, що на момент звернення позивача до суду відсутній факт порушення відповідачем відповідного права позивача, відповідно до цього суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а отже у задоволенні позову слід відмовити.
Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про застосування позовної давності до позовних вимог позивача та просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).
Як зазначав Вищий господарський суд України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", п. 2.2. абзаци перший та другий: За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи вищенаведене та те, що суд прийшов до висновку про безпідставність позову ФОП ОСОБА_1, суд вважає клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні вказаного клопотання відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду із даним позовом клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті. Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2017р. клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору судом задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до суду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 до винесення рішення у справі.
Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача та оскільки судом було відстрочено сплату судового збору до винесення рішення у справі, судовий збір у розмірі 23 923,04 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61004, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір у розмірі 23923,04 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.09.2017 р.
Суддя Ю.В. Светлічний