29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" вересня 2017 р.Справа № 924/623/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали
за позовом заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Новоушицької селищної ради смт. Нова Ушиця, Хмельницької області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці, Хмельницької області
про стягнення 47168,98 грн.
представники сторін:
від позивача: Зубаль І.С.- довіреність №1786 від 05.07.17р.
від відповідача: ОСОБА_3- довіреність №1071 від 27.08.17р.
від прокуратури: Параскевич О.Г. - старший прокурор відділу облпрокуратури
В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці, Хмельницької області про стягнення 47168,98 грн. збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником нежитлової будівлі площею 179,2 кв.м. по АДРЕСА_1, При цьому, користується земельною ділянкою загальною площею 0,1939 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1, яка перебуває у власності Новоушицької селищної ради, цільове призначення землі - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за відсутності правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України. Вказане стало підставою нарахування відповідачу збитків у вигляді неодержаного доходу за користування з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. у розмірі 47168,98 грн.
Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві та просять суд позов задовольнити.
Відповідач в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує. Посилається на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з частковим пропуском позивачем строку позовної давності. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок розміру збитків за використання земельної ділянки позивачем зроблено на основі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, однак витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку позивачем до матеріалів справи не надано, як то передбачено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативно грошової оцінки земель населених пунктів». Також відповідач вважає, що користувач земельної ділянки здійснював всі дії, спрямовані на укладення договору оренди земельної ділянки, відповідно, вина та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відсутня, тому відповідальність землекористувача виключається. А тому просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37601318 від 13.11.2012р., за фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 м. Дунаївці, Хмельницької області на праві приватної власності зареєстровано нерухоме майно, а саме: не житлова будівля, вагова, загальною площею 179,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності на зазначене нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі - продажу ВТА №616003 р. №866 від 24.10.2012р., приватний нотаріус Новоушицького районного нотаріального округу Кохан О.В.
Прокуратурою встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,1939 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1, перебуває у власності Новоушицької селищної ради, цільове призначення землі - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Земельна ділянка на якій розташоване нерухоме майно ФОП ОСОБА_1, а саме: не житлова будівля, вагова, загальною площею 179,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, використовується для зайняття підприємницької діяльності.
Рішенням позачергової сесії Новоушицької селищної ради №17 від 19.08.2016р. затверджено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої переробної промисловості. Також цим же рішенням ФОП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,1939 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Заступником голови Новоушицької селищної ради з питань діяльності виконавчих органів Гринчуком О.В., начальником відділу комунальної власності, житлово-комунального господарства, благоустрою, зовнішньої реклами, охорони навколишнього природного середовища інфраструктури та земельних відносин Мищаком В.В., спеціалістом ІІ категорії відділу комунальної власності, житлово-комунального господарства, благоустрою, зовнішньої реклами, охорони навколишнього природного середовища інфраструктури та земельних відносин Миколайчиком І.О., начальником юридичного відділу Новоушицької селищної ради Зуба лем І.С., депутатом Новоушицької селищної ради Кримчаком О.П. проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та використовується ФОП ОСОБА_1, про що складено відповідний акт від 10.01.2017р.
В подальшому, у зв'язку з відсутністю укладеного договору оренди земельної ділянки, комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, склад якої затверджено розпорядженням голови Новоушицької районної державної адміністрації від 23.12.2016р. №600/2016-р, без участі землекористувача ФОП ОСОБА_1 встановлено, що факт використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1939 га без правовстановлюючих документів та складено акт від 28.03.2017р. визначення розміру збитків за фактичне використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючої документації.
Додатком до вказаного акту комісією складено детальний розрахунок збитків за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016 року та визначено суму збитків у розмірі 47168,98 грн. Розрахунок розміру орендної плати здійснено виходячи із 8%-ї ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Враховуючи користування відповідачем земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою, прокурор звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми 47168,98 грн. збитків.
Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, судом приймається до уваги таке.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 20 Закону України „Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 122 Земельного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За приписами ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За приписами частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на загальні положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, здійснюється згідно приписів ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284.
Зазначений Порядок встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку).
Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
При цьому судом враховується, що відповідачем з часу набуття права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 24.10.2012р. та прийняття Новоушицькою селищною оадою рішення про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1939 га та передачі її в оренду (19.08.2016р.), не було оформлено право користування земельною ділянкою.
Відповідно, судом не приймаються заперечення відповідача в частині того, що він здійснював всі дії, спрямовані на укладення договору оренди земельної ділянки, відповідно, вина та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відсутня, тому відповідальність землекористувача виключається
Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993р. №284.
Відповідно до п. 1 Порядку, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
В пункті 3 Порядку зазначено, що відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Судом встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів за період з 24.10.2012р. по 19.08.2016р.
Збитки відшкодовуються власниками землі і землекористувачами, у тому числі орендарями, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісії, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п. 5 Порядку).
В п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України.
Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).
У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.
Як було встановлено судом, відповідач знав про необхідність укладення договору оренди, однак не вчиняв усіх належних дій щодо його укладення, що позбавило Новоушицьку селищнк раду права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю.
Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.02.2016р. по справі №904/5857/14).
Згідно пункту 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - це обов'язковий платіж, що стягується з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72. ст. 14 Податкового кодексу України).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.14.1.136. ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, матеріали справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить ФОП ОСОБА_1 на праві власності, що позбавило Новоушицьку селищну раду права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. складає суму 47168,98 грн., який вона б могла отримувати, якби її право не було порушено. Наведене надає позивачеві право на відшкодування таких збитків, пов'язаних з використанням відповідачем такої земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст.260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позивачем нараховано відповідачу збитки в сумі 47168,98 грн., що завдані за використання земельної ділянки площею 0,1939 га без правовстановлюючих документів.
Враховуючи зазначене, строк нарахування з відповідача збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів розпочався з 28.03.2014р., а тому в стягненні збитків в сумі 2402,51 грн. за період з 01.01.2014р. по 27.03.2014р. належить відмовити, у зв'язку зі спливом позовної давності щодо вказаних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні всі елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що призвело до наявності збитків у позивача, визначення і відшкодування яких врегульовано вищевказаним Порядком; причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило сільську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.
З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що позивачем доведено користування відповідачем земельними ділянками без оформлення договору оренди землі, з урахуванням фактичних обставин, наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 44766,47 грн. (за період з 28.03.2014р. по 31.12.2016р.), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 4-4, 4-5, 4-7, 12, 13, 33, 34, 44, 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Позов заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах: Новоушицької селищної ради смт. Нова Ушиця, Хмельницької області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Дунаївці, Хмельницької області про стягнення 47168,98 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Новоушицької селищної ради (смт. Нова Ушиця, Хмельницької області, вул. Подільська,12, код 04407388) - 44766,47 грн. (сорок чотири тисячі сімсот шістдесят шість гривень 47 коп.) збитків завданих використанням земельної ділянки.
Видати наказ.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь прокуратури Хмельницької області (ЄДРПОУ 02911102, Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок 35218028002814) судовий збір у розмірі 1518,51 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять гривень 51 коп.).
Видати наказ.
В позові в частині стягнення 2402,51 грн. відмовити.
Повний текст складено 13.09.2017р.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. 4 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,(смт. Нова Ушиця, Хмельницької обл., вул. Подільська, 12)
3 - відповідачу (АДРЕСА_2)
4 - прокуратуру (м. Кам. Подільський, Хмельницької обл., вул. Драгоманова,11)