м. Миколаїв
07 вересня 2017 року Справа № 814/811/17
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., позивача ОСОБА_1 , пр. позивача ОСОБА_2 , пр. відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
доВійськової частини польова пошта НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
провизнання незаконним та протиправним наказу від 14.04.2017р. № 98, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням змінених позовних вимог) про визнання незаконними та скасування наказів № 654 від 05.09.2016, № 1048 від 30.11.2016, № 1075 від 09.12.2016, № 277 від 07.03.2017, № 487 від 14.04.2017, визнання незаконними, протиправними накази командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 від 14.04.2017 № 50-РС та № 98 про звільнення та скасування їх, поновлення на службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та затримку проведення повного розрахунку при звільненні, стягнення грошових коштів за період тимчасової працездатності на підставі листка тимчасової непрацездатності ААИ№057089.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності є протиправними та незаконними. Звільнили позивача на підставі п. «е» ч.8 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», який передбачає звільнення під час особливого періоду, який не введено на території України, що підтверджується Законами України « Про оборону України» та Законом України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Розрахунок при звільнені не зроблений та не здійснені всі виплати.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби, розрахунок при звільнені проведено відповідно до вимог чинного законодавства, здійсненні всі виплати.
Заслухав пояснення представників сторін, свідків, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:
28.04.2016 року між ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України.
Наказом № 31 від 26.05.2016 року солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 27.05.2016 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення на посаді медичної сестри-анестезиста операційно-перев'язочного відділення медичної роти.
Актом службового розслідування з'ясовано, що з 23.08.2016 по 31.08.2016 медична сестра- анестезист ОСОБА_1 була відсутня на військовій службі, що становить 9 днів. Після повернення на службу ОСОБА_1 пояснила, що були проблеми у родині та не було на кого залишити дітей, але підтверджуючих документів не надала, про проблеми у сім'ї не повідомила.
В судовому засіданні позивач суду пояснила, що дійсно документа, що підтверджує поважність її відсутності на службі у неї немає.
За наслідками службового розслідування було прийнято наказ № 654 від 05.09.2016 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошено «сувору догану» за порушення вимог статей 11,16,128 Статуту внутрішньої служби та статті 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Позивач не надала суду доказів поважності причин неявки на службу, тому наказ прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.
Акт службового розслідування від 29.11.2016 свідчить, що 14.11.2016 позивач не з'явилась на службі. При телефонній розмові з чоловіком, який повідомив, що позивач доглядає за матір'ю та у неї температура. З 14.11.2016-по 28.11.2016 позивач на службу не заявлялась, про причини неявки не повідомила військову частину.
За наслідками службового розслідування було прийнято наказ командиром частини № НОМЕР_3 від 30.11.2016 про невиплату ОСОБА_1 премії за листопад 2016 в повному обсязі за невихід на службу без поважних причин та при поверненні до розташування до військової частини за повторне порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголосити «сувору догану».
Відповідно до п.31.6 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю: за невихід на службу без поважних причин.
09.12.2016 командир частини прийняв наказ № 1075 (п.4) за повторне порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності , оголосити «сувору догану».
Позивач була відсутня на службі без поважних причин з 14.11.2016 до 05.12.2016 року.
Позивач з 09.11.2016 по 16.11.2016 зверталась до лікарні - Комунального закладу Миколаївської міської ради «Центр медико-санітарної допомоги № 6» з приводу гострого респіраторного вірусного захворювання ускладненого гострим бронхітом, про що була видана довідка № 1313 для звільнення від обов'язків служби.
Позивач в судовому засіданні суду зазначила, що цю довідку вона передавала до військової частини, але представник відповідача пояснює, що ця довідка відсутня у відповідача.
В судовому засіданні позивач суду пояснила, що з 17.11.2016 по 02.12.2016 року доглядала за хворою бабусею- ОСОБА_4 , у якої був ішемічний інсульт. 17.11.2016 року писала рапорт на відпустку. Як був розглянути рапорт та чи прийнято наказ про відпуску не знала та не дознавалась. Позивач надала суду виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 6856 (арк.с.70), в якій зазначено, що ОСОБА_4 поступила в стаціонар 19.11.2016- виписана 02.12.2016.
В судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що у військовій частині не було рапорта позивача від 17.11.2016 року про наданні їй відпустки, тому він не розглядався та наказ ніякий не приймався.
Таким чином, матеріали справи містять довідку лікарні про хворобу позивача з 09.11.2016 по 16.11.2016, тому позивачка була відсутня на службі в цей період з поважних причин, але з 17.11.2016 року по 02.12.2017 року у позивача немає доказів поважності причин відсутності на службі, тому наказ №1048 від 30.11.2016 та №1075 від 09.12.2016 року є правомірними та скасуванню не підлягають.
Актом службового розслідування, яке розпочато на підставі наказу командира частини № 139 від 09.02.2017 за фактом невиходу на роботу ОСОБА_1 встановлено відсутність позивача на службі з 09.02.2017 по 16..02.2017. 17.02.2017 солдат ОСОБА_1 повернулась у розташування та надала пояснення, що доглядала за своєю дитиною, що захворіла. Про захворювання дитини командування не повідомляла, рапорт для надання відпустки по догляду за дитиною не писала. Надала довідку «Центру первинної меддопомоги №6» № 29/3 від 08.02.2017, що підтверджує хворобу дитини.
Наказом № 277 від 07.03.2017 року за повторне порушення Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України позивача притягнуто до відповідальності та оголошено сувору догану.
Після повернення на службу 17.02.2017 позивач надала відповідачу довідку, про яку зазначено у службовому розслідуванні про хворобу її дитини- ОСОБА_5 , 2008 р.н. -з 08.02.2017 по 16.02.2017 року. Оскільки позивач надала відповідачу довідку про хворобу дитини, яка підтверджує, що вона була відсутня на службі з поважних причин, тому наказ № 277 від 07.03.2017 є протиправним та належить скасувати.
Актом службового розслідування від 23.03.2017 встановлено, що 16.03.2017 позивач не з'явилась на службі. Були організовані пошуки, які позитивного результату не дали. Факт відсутності позивачки на службі з 16.03.2017 по 23.03.2017 підтверджується поясненнями командира медичної роти капітана медичної служби ОСОБА_6 , медичної сестри ОСОБА_7 , фельдшера ОСОБА_8 .
За наслідками службового розслідування командиром частини був прийнято наказ № 406 від 28.03.2017 про те, що не виплачувати солдату ОСОБА_1 премії за березень 2017 в повному обсязі , в зв'язку з невиходом на службу без поважних причин та наказ № 487 від 14.04.2017 за систематичне порушення вимог статей 11,12,14,128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст.1,2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_1 притягти до відповідальності, згідно п. «ж» ст.59 Дисциплінарного статуту Збройних сил України звільнити за службовою невідповідністю, позбавити премії за квітень місяць в повному обсязі.
Позивач повернулась на службу 11.04.2017 року.
В судовому засіданні позивач пояснила, що знаходилась на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 057089, в якому зазначено, що позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні з 20.03.2017 по 10.04.2017 року.
Відповідно до ч.2 п.199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової
військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Доказів відсутності з поважних причин позивачки 16-17.03.2017 року позивач суду не надала, тому наказ № 487 від 14.04.2017 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Допитані в якості свідків військовослужбовці, які проходили службу разом з позивачем ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , суду пояснили, що як фахівець ОСОБА_1 гарний спеціаліст, але неодноразово самовільно залишала військову частину, не виходила на службу без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідала, порушувала службову дисципліну.
Наказом № 98 командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) звільнено солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 на підставі п. «е» (через службові невідповідність) ч.8 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» від 14.04.2017, виключено із списків особового складу частини та всі видів забезпечення.
Наказом № 50-ПС від 14.04.2017 (по особовому складу) звільнено з військової служби в запас на підставі п. «е» ч.8 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу» солдата ОСОБА_1 (через службову невідповідність).
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п.228) передбачено, що звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі: застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Накази командира частини № 98 та № 50-ПС від 14.04.2017 року є наслідком наказів № 654 від 05.09.2016, № 1048 від 30.11.2016, № 1075 від 09.12.2016, № 487 від 14.04.2017 про застосування до позивача дисциплінарних стягнень , які є правомірними та скасуванню не підлягають, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст.11,16,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні бути дисциплінованими, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Солдат (матрос) зобов'язаний: зразково виконувати свої службові обов'язки, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно зі ст. 1,2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Пунктом 26 Статут внутрішньої служби Збройних сил України передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551 від 24.03.1999 (п.49) на солдатів (матросів) можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: як сувора догана.
Дисциплінарним статутом Збройних Сил України передбачено ( п.п.83,86), що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до п.31.6, 31.7 Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю: за невихід на службу без поважних причин. Військовослужбовці не преміюються за той розрахунковий місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок.
Пунктом10.1 вищезазначеного наказу передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні, та тим, хто на день вибуття на лікування звільнений від посад, за весь період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою згідно з висновком військово-лікарської комісії, але не більше чотирьох місяців з дня вибуття з військової частини (крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі терміни перебування на лікуванні), виплачується грошове забезпечення за останніми штатними посадами, які вони займали. Грошове забезпечення у цьому разі обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Надані відповідачем розрахунки за березень-квітень 2017 року свідчать, що позивач у березні 2017 отримала грошове забезпечення в сумі 5 987,07 грн., в квітні 2017 року зараховано на карту 4 967,55 грн., з яких 19,48грн. оклад за звання, 418,90 грн. посадовий оклад, 174,19 грн. -надбавка, 313,54 грн. винагорода, 4495,50 грн. грошова допомога на оздоровлення, 749,25 грн. грошова компенсація за невикористану відпустку, з яких утримано 1110,75 грн. податок з доходів фізичних осіб, 1,5 % військовий збір- 92,56 грн.
Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Компенсація податку з доходів фізичних осіб передбачена Податковим Кодексом України є соціальною гарантією, що забезпечує задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Таким чином, відповідач повинен був компенсувати суму утриманого з неї податку з доходів фізичних осіб в повному обсязі в сумі 1110,75 грн., тому позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.
Відповідно до п. «е» ч.6 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: е) через службову невідповідність. Під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у відповідача не було правових підстав для звільнення її на підставі п. «е» ч.6 ст.26 вищезазначеного Закону, оскільки в Україні немає особливого періоду.
Поняття особливого періоду визначено у ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, яким передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, особливий період починається з моменту оголошення рішення про мобілізацію, охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізацією, згідно зі ст. 3 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 3543 є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу. Закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.
Також ст. 1 Закону України № 3543 визначено поняття демобілізації, як комплекс заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію та штати мирного часу.
Укази Президента України про часткову мобілізацію приймались 21.07.2014, 17.03.2014, 06.05.2014, 21.07.2014, 22.07.2014, 14.01.2015, у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в державі.
Оскільки обставини, які стали підставою для прийняття Президентом України Указів про проведення мобілізації не відпали, на сході України тривають антитерористичні заходи , тому в України діє особливий період.
Таким чином, позивача правомірно звільнили зі служби на підставі п. «е» ч.6 ст.26 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу», тому позов необхідно задовольнити частково.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 № 277 від 07.03.2017 року.
3. Стягнути з військової частини польова пошта НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб в сумі 1110,75 грн. (одна тисяча сто десять гривень 75 коп.).
4. В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 12.09.2017р.