12.2
Іменем України
12 вересня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1223/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі за текстом - Відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за липень 2017 року, виходячи з посадового окладу 16 000,00 гривень;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити донарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за липень 2017 року, виходячи з посадового окладу 32 000,00 гривень, з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.
Позивача ОСОБА_2 Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 “Про призначення суддів” призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на 5 років. Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді з 01.10.2012. Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 01.08.2017 розмір суддівської винагороди позивача за липень 2017 року нарахований, виходячи з розміру посадового окладу у 16000,00 грн. Згідно з листом від 01.08.2017 територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу з січня 2017 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн, на підставі положень чинного законодавства та роз'яснень Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів, а саме: пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”; пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”; листа Державної судової адміністрації України від 20.03.2017 № 11-2306/17 “Про оплату праці”. Позивач не погоджується з діями І відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у березні 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу у 16000,00 грн, та вважає ці дії відповідача протиправними з таких підстав.
Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі за текстом - Закон № 1402).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 01 січня 2017 року) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 2 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Пунктом 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до частин першої, другої статті 133 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (далі за текстом - Закон № 2453) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України “Про Конституційний Суд України” та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 133 Закону № 2453).
Таким чином, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453.
Статтею 8 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” установлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
З аналізу частини першої статті 135 Закону № 1402 та частини першої статті 133 Закону № 2453 слідує, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України.
Вищезазначене обумовлює не застосування пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі за текстом - Закон № 1774), яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Законом № 1774 не внесені зміни до Закону № 1402 чи Закону № 2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому, зважаючи на приписи частини першої статті 135 Закону № 1402 та частини першої статті 133 Закону № 2453, відсутні законодавчі підстави враховувати пункт 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 при нарахуванні суддівської винагороди.
Викладена позиція узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону № 1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Оскільки законодавцем не вносилися зміни до Закону № 2453 та/або Закону № 1402 в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини, з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію, передбачену частиною другою статті 130 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, позивач наполягає, що застосування відповідачем при виплаті йому суддівської винагороди пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 та не виконання пункту 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
У судове засіданні позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк.спр.31), надіслав додаткові пояснення, в яких вказав, що листи Державної судової адміністрації України про оплату праці суддів та штатний розпис Рубіжанського міського суду Луганської області не містять нормативних приписів щодо розміру суддівської винагороди, тому не можуть бути підставами для нарахування суддівської винагороди за липень 2017 року, виходячи з розміру 16000 гривень, виходячи з фінансових можливостей держави, законодавець має право на встановлення будь-якого розміру суддівської винагороди (в тому числі й зменшуючи її), але відповідно до статті 130 Конституції України, ст. 130 Закону України № 1402-VІІІ від 02.06.2016 та ч. 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010, це повинно бути передбачено виключено у законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах (арк.спр.34-36). Просила розглядати справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (арк.спр. 32).
Представник Відповідача у судове засіданні не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення (арк.спр.27-29), в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402 суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з частиною третьою статті 148 Закону № 1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України. Територіальні управління є територіальними органами Державної судової адміністрації України та їй підпорядковуються. Відповідачі як державні органи мають право діяти виключно в межах діючого законодавства.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Регіональні коефіцієнти до посадового окладу не застосовуються. Згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600,00 грн. Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Враховуючи викладене, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень, на підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів.
Згідно з частиною четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки представник позивача, представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_2 Президента України від 23.08.2012 № 484/2012 ОСОБА_1 відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України призначено строком на п'ять років на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області (арк.спр.11-13).
Наказом Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС позивачу наказано приступити до виконання обов'язків судді Рубіжанського міського суду Луганської області з окладом згідно штатного розпису з 01.10.2012 (арк.спр. 14).
Згідно з штатним розписом Рубіжанського міського суду Луганської області на 2017 рік посадовий оклад судді складає 16000,00 грн (арк. спр. 16).
Згідно довідки Державної судової адміністрації України від 01.08.2017 № 1293/17-13 вих, суддівська винагорода нарахована позивачу, виходячи з посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, у розмірі 16000,00 грн (арк.спр.17).
Листом від 01.08.2017 №1292/17вих територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на звернення ОСОБА_1 від 27.07.2017 повідомило останню про те, що відповідно до пункту 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Регіональні коефіцієнти до посадового окладу не застосовуються. Згідно із статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600,00 грн. Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Враховуючи викладене, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень, на підставі положень чинного законодавства України та відповідних роз'яснень Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів (арк.спр.18).
Надаючи правову оцінку виниклим між сторонам правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості бюджетної системи України.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.
Так, у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 щодо офіційного тлумачення поняття “щомісячне довічне грошове утримання”, що міститься у підпункті “е” підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, Конституційний Суд України вказав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону № 2453-VІ).
В пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону №1402.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 01.01.2017) встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Натомість, пунктом 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Так, згідно з частиною третьою статті 133 Закону № 2453 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
В розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, чітко вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначена на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області до набрання чинності Законом № 1402 та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку її посадового окладу з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону № 2453.
Статтею 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
Згідно із статтею 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.
Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України, законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
На сьогодні положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України.
Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, про визнання протиправними дій територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за липень 2017 року, виходячи з посадового окладу 16 000,00 гривень, зобов'язання територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити донарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за липень 2017 року, виходячи з посадового окладу 32 000,00 гривень, з урахуванням раніше сплачених сум - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя ОСОБА_3