Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2017 р. Справа №805/1926/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:12:00
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №000835525 щодо сплати штрафу з земельного податку,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 , довіреність від 30.12.16 року за № 2608
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 21.06.16 року за № 1858/05-38-10
Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13.12.2016 року № 000835525 в частині сплати штрафу з земельного податку в розмірі 19 434,78 грн. та зменшення нарахованої суми штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб (за земельні ділянки державної власності) за лютий-березень 2016 року з 23634,78 грн. до 4 200,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у наведеному розрахунку штрафних (фінансових) санкцій відповідачем незаконно нараховано штраф у розмірі 10 443,11 грн. та 8 991,67 грн., що не відповідає вимогам п. 50.1 ст. 50 та п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Так, підприємство надало уточнюючу декларацію № НОМЕР_1 від 16.05.2016 року на суму 100 287,85 грн., проте відповідачем було помилково нараховано штраф в розмірі 10 443,11 грн. (20% від сплаченої підприємством 30.11.2016 року суми податку 52 215,57 грн.), вважаючи це залишком несплаченого податкового бору, сплаченого з затримкою 245 днів від граничного терміну сплати (30.03.2016 року) та штраф в розмірі 8 991,67 грн. (20% від сплаченої підприємством 30.11.2016 року суми податку 44 958,34 грн.), вважаючи це залишком несплаченого податкового боргу, сплаченого з затримкою в 214 днів від граничного терміну сплати (30.04.2016 року).
При цьому, позивач зазначає, що 20.04.2016 року Вугледарська міська рада прийняла рішення № 7/4-5 про надання пільги зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у 2016 році, яке набрало чинності з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року.
Враховуючи ту обставину, що розмір розрахованої суми податку потребував перерахунку, 16.05.2016 року був зданий уточнюючий розрахунок земельного податку № НОМЕР_1, в якому щомісячна плата земельного податку була зменшена з 01.05.2016 року щомісячно до 31.12.2016 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.05.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.06.2017 року.
07.06.2017 року через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», в яких відповідач просив суду відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. При цьому, відповідач вважає помилковим твердження позивача про те, що оскільки останнім було надано уточнюючу декларацію за 2016 рік, зменшення суми грошових зобов'язань не впливає на погашення податкового боргу. Вважає, що суми узгоджених грошових зобов'язань, які не сплачені позивачем у встановлений Кодексом строк, набули статусу податкового боргу, а тому на виконання вимог норми п. 87.9 ст. 89 ПК України, сплаченими коштами було частково погашено податковий борг (у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашення податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
У судовому засіданні 08.06.2017 року клопотання позивача про поновлення порушеного строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом задоволено. Повноважний представник відповідача не заперечував проти цього.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до суду встановлюється місячний строк. Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оскаржено в адміністративному порядку спірне податкове повідомлення - рішення. Рішення ДФС України про результати розгляду скарги позивача було отримано останнім 05.04.2017 року № 38, та з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 05.05.2017 року, що підтверджується конвертом зі штампом поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року зупинено провадження у справі № 805/1926/17-а за клопотання повноважного представника позивача до 21 червня 2017 року для надання додаткових доказів по справі, повноважний представник відповідача не заперечував проти заявленого клопотання.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року зупинено провадження у справі № 805/1926/17-а за клопотанням повноважного представника відповідача до 04 липня 2017 року для надання додаткових доказів по справі, повноважний представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року зупинено провадження у справі № 805/1926/17-а за клопотанням повноважного представника відповідача до 08 вересня 2017 року для надання додаткових доказів по справі, а саме: аналізу застосованих штрафних санкцій за 2016 рік до позивача з податку на землю. Повноважний представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання.
07.09.2017 року через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду, в яких останній надав суду аналіз розрахунку штрафних санкцій, застосованих до позивача, а саме:
- часткове погашення недоїмки з грошових зобов'язань за лютий 2016 року у сумі 9000,00 грн. відбулось за рахунок самостійної сплати 14.11.2016 року платіжними дорученнями № 1732, № 1725 у сумі 4000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно;
- часткове погашення недоїмки з грошових зобов'язань за лютий 2016 року у сумі 2000,00 грн. відбулось за рахунок самостійної сплати 30.11.2016 року платіжним дорученнями №1931;
- погашення залишку недоїмки з грошових зобов'язань за лютий 2016 року у сумі 52 215,55 грн. відбулось за рахунок поданого Податкового розрахунку земельного податку N НОМЕР_1 від 16.05.2016 року;
- часткове погашення недоїмки з грошових зобов'язань за березень 2016 року у сумі 44 958,34 грн. відбулось за рахунок поданого Податкового розрахунку земельного податку N НОМЕР_1 від 16.05.2016 року;
- часткове погашення недоїмки з грошових зобов'язань за березень 2016 року у сумі 10000,00 грн. відбулось за рахунок самостійної сплати 02.12.2016 року платіжними дорученнями № 1969.
Крім того, представник відповідача зазначає, що на виконання вимог норми п. 87.9 ст.89 ПКУ, сплаченими коштами було частково погашено податковий борг (у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків).
В судове засідання 08 вересня 2017 року з'явилися повноважні представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях до адміністративного позову.
Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” зареєстроване, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 34032208, згідно довідки АБ № 455372 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 84,91).
Згідно Статуту Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” затвердженого Наказом Міненерговугілля 07.12.2011 року№ 805, зареєстрованим Державним реєстратором виконавчого комітету Вугледарської міської ради Донецької області 23.01.2012 року № 12551050015000094 (з внесеними змінами ) засноване на державній власності згідно з наказом Мінвуглепрому від 27.01.2006 року № 57 “Про створення державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” (а.с. 82-83).
Позивач є платником податку на додану вартість від 13.04.2006 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 340322005252 (а.с. 87) та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Вугледарі з 10.04.2006 року за № 129-2006 (а.с. 89).
Рішенням Волноваської міської районної ради народних депутатів від 09.04.1997 року Державному відкритому акціонерному товариству шахта “Південнодонбаська № 1” надано у постійне користування 44,4 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно - побутових будинків, інших споруд. 03 квітня 1998 року державний акт на право постійного користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 370 (а.с. 81).
20.02.2016 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» було складено податкову декларацію в електронному вигляді зі сплати земельного податку на 2016 рік та направлено її до податкового органу, яку отримано 20.02.2016 року за реєстраційним № НОМЕР_2 (а.с. 72-75). Згідно податкової декларації річна сума земельного податку на 2016 рік визначена у розмірі 1 620 424,47 грн., щомісячно до сплати 135 035,37 грн. відповідно.
Рішенням Волноваської міської ради від 20.04.2017 року за № 7/4-5 про надання пільги зі сплати земельного податку гірничодобувним підприємствам у 2016 році було вирішено надати пільгу Державному підприємству «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» зі сплати земельного податку у розмірі 75% від суми обчисленого податку у 2016 році. Дане рішення набирає чинності з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року. Також, у вказаному рішенні зазначено, що відновлення втрат міського бюджету визначено за рахунок перевиконання дохідної частини бюджету (а.с.80).
16.05.2016 року позивачем було складено уточнюючу податкову декларацію зі сплати земельного податку на 2016 рік в електронному вигляді та направлено її до податкового органу (отримано 16.05.2016 року реєстраційний № НОМЕР_1). Згідно уточнюючої податкової декларації річна сума земельного податку на 2016 рік визначена у розмірі 818121,64 грн., щомісячно з січня по квітень 2016 року у розмірі 135 035,37 грн., а з травня по грудень 2016 року 34 747,52 грн. щомісячно. Суму пільги розраховано у розмірі 802 302,82 грн. (а.с. 76-79).
Фахівцями Вугледарського відділення Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій декларації з плати за землю (земельного податку за земельні ділянки державної або комунальної власності) ДП “Ш/у “Південнодонбаське № 1” за 2016 рік (лютий - березень), про що складено акт від 02.12.2016 року № 597/1220/34032208 (а.с. 8-19).
Так, згідно висновків акту встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання, відповідальність платника, передбачена пунктом 126.1 статті 126 розділу ІІ Податкового кодексу України. При цьому, в акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки використано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік від 20.02.2016 року № НОМЕР_2 та за 2016 рік від 16.05.2016 року № НОМЕР_1, уточнююча.
Згідно додатку до акту камеральної перевірки, розрахунок штрафних санкцій по донарахованих сумах за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання земельного податку з юридичних осіб (за земельні ділянки державної власності) за лютий, березень 2016 року за результатами камеральної перевірки складає 23 634,78грн. (а.с. 10).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 13.12.2016 року № 000835525, яким до позивача на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку від 214 до 245 календарних днів сплати за несплату грошового зобов'язання в сумі 118 173,9 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 23 634,78 грн. Вказане рішення позивачем отримано 19.12.2017 року (а.с. 8).
25 грудня 2016 року позивач звернувся зі скаргою № 2561 до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій просив частково скасувати податкове повідомлення рішення Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 13.12.2016 року № 000835525 щодо сплати штрафу з земельного податку на суму 19 434,78 грн., у зв'язку з тим, що 20.04.2016 року Вугледарська міська рада за зверненням вугільних підприємств міста, прийняла рішення № 7/4-5 про надання пільги зі сплати земельного податку гірничодобувальним підприємствам у 2016 році, а тому розмір розрахованої суми податку потребував перерахунку. 16.05.2016 року було надано уточнюючий розрахунок земельного податку № НОМЕР_1, в якому щомісячна плата земельного податку була зменшена на 100 287,85 грн. та склала 34 747,52 грн. У порушення податкового законодавства Мар'їнська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області при розрахунку штрафних санкцій з недотримання строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку, нарахувала штрафні санкції на суми, вказані в уточнюючій декларації в розмірі 52 215,57 грн. та 44 958, 34 грн., так як вважає ці суми сплатою податкового боргу, що зазначено в акті перевірки від 02.12.2016 року № 597/1220/НОМЕР_3 (а.с.11).
Рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 19.012017 року продовжено розгляд скарги до 25.01.2107 року та Рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 15.02.2107 року № 1328/10/05-99-10-01-12-1 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу підприємства без задоволення.(а.с. 13-14)
28.02.2017 року позивач звернувся зі скаргою № 436 до ДФС України (а.с. 15), втім рішенням ДФС України від 29.03.2017 року № 6445/6/99-99-11-03-01-25 спірне рішення залишено змін, скаргу підприємства без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до положень ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані: п.п. 16.1.2: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; п.п. 16.1.3: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; п.п. 16.1.4: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено в контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно з п. 48.2 ст. 48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених заковом юридичних наслідків.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник додатків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ним Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року .
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченою статтею 46цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Суд встановив, що суму визначеного податкового зобов'язання по сплаті орендної плати за землю платник податків визначив самостійно та вказав у податковій декларації від 20.02.2016 року.
Разом з цим, як встановлено судом, 16.05.2016 року ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» було подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію № НОМЕР_1 з плати за землю (орендну плату за земельну ділянку) за 2016 рік, якою сума податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю до Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Вугледарське відділення) визначено до зменшення податкове зобов'язання із “1 620 424,46 грн.” до “818 121,64 грн.” Дана декларація прийнята податковим органом 16 травня 2016 року о 15 год.02 хв. 18 сек. за реєстраційним № НОМЕР_1.
Згідно акту камеральної перевірки, відповідачем було зазначено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, які визначені п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 ПК України. При цьому, як зазначено відповідачем в акті перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по донарахованих сумах за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання земельного податку з юридичних осіб за лютий - березень 2016 року, позивачем за лютий 2016 року в розмірі 135 035,37 грн., граничний термін сплати якої настав 30.03.2016 року та за березень 2016 року у розмірі 135 035,37 грн., граничний термін сплати якої настав 30.04.2016 року.
Також, судом встановлено, що податковим органом не надано позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Отже, така декларація вважається поданою, а зобов'язання по такій декларації є узгодженими.
При цьому, як вбачається з акту камеральної перевірки та інтегрованої картки платника податку, позивачем було частково сплачено суму податкового боргу згідно платіжного доручення від 14.11.2016 року за № 1732 у сумі 4000,00 грн., платіжного доручення від 14.11.2016 року за № 1725 у сумі 5000,00 грн., платіжного доручення від 30.11.2016 року за № 1931 у сумі 2000,00 грн., платіжного доручення від 02.12.2016 року за № 1969 у сумі 10000,00 грн.
Даний факт позивач в своїй позовній заяві не оскаржує.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Акту камеральної перевірки та інтегрованої картки платника податків, за рахунок подання позивачем уточненої декларації № НОМЕР_1 від 16.05.2016 року на суму 100 287,85 грн. відбулося погашення залишку несплаченого податкового боргу у сумі 52 215,57 грн. за січень 2017 року та погашення залишку несплаченого податкового боргу у сумі 44 958,34 грн. за березень 2017 року.
Відповідно до ст 50.1. ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу підтверджене відповідним документом (п. п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Джерела погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.
Відповідно до п. 87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п.87.9. ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Таким чином, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі помилково чи надмірно сплачені, а також майно платника податків.
Суд зауважує, що серед визначеного приписами ст.87 Податкового кодексу України вичерпного переліку джерел погашення податкового боргу платника податків, відсутня можливість врахування уточнюючих податкових декларацій у якості платіжних документів в рахунок погашення податкового боргу.
Крім того, слід відмітити, що декларація не є платіжним документом, а дата коригування грошових зобов'язань не є датою погашення (сплати) коштів.
Так, за визначенням, яке міститься в п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Положеннями п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.35.1 ст. 35 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.
Податковий кодекс України не наводить визначення поняття сплата, втім відповідно до п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Розрахунковим (платіжним) документом відповідно до визначення термінів, наведених у пп. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. У ст.22 вказаного Закону серед видів розрахункових документів зазначені платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. При цьому, відповідно до п.22.4 ст.22 Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Крім того, суд зазначає, Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Разом з тим, згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок є звітним документом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто визначається (узгоджується) сума податкового зобов'язання щодо кожного окремого податку, а у випадках, коли платник виконує функцію податкового агента як роботодавець, є документом, що свідчить про суми нарахованого, сплаченого доходу на користь платників податків - фізичних осіб, а також суми утриманого та/або сплаченого податку до бюджету (зокрема, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб). Водночас, податкова декларація чи уточнюючий розрахунок не підтверджують самого факту сплати (погашення) боргу.
В розумінні наведених норм Податкового кодексу України зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом, є неприйнятним, оскільки погашення податкового боргу не є тотожним з поняттям погашенню суми податкового боргу, відсутність суми та кількості днів прострочки сплати, як основної ознаки об'єкту погашення, виключає кореспонденцію цієї норми із положеннями ст.126 Податкового кодексу України та доводить помилковість висновку про тотожність цих понять, а відсутність складу правопорушення, а саме відсутність факту погашення податкового боргу призводить до безпідставності нарахування штрафу з земельного податку в розмірі 19 434,78 грн..
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 року № К/800/47967/15.
Враховуючи вищевикладене, подача уточнюючих декларацій не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14, ст. 50, ст. 87, ст.126 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашав (не сплачував) податковий борг, а коригував податкові зобов'язання (грошові зобов'язання) в сторону зменшення.
Відповідачем не наведено ґрунтовних доводів відносно того, що подання позивачем уточнюючих розрахунків є фактичною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування штрафних санкцій залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
При погашенні податкового боргу за рахунок зменшення зобов'язань попереднього періоду не відбувається надходження коштів до бюджету, а тому відсутні підстави для застосування фінансової відповідальності, передбаченої ст.126 Податкового кодексу України.
З аналізу наведених приписів слідує, що погашення податкового боргу можливе за рахунок грошових коштів, сплачених платником податків до бюджету в рахунок погашення податкового боргу, а не за рахунок подання уточнюючих податкових декларацій.
За таких обставин, суд зазначає, що подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю, якою зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є сплатою боргу з орендної плати, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.
За таких обставин, висновки контролюючого органу про те, що погашення податкового боргу відбулося за рахунок подання позивачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю є помилковими та безпідставними.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, суд зазначає, що відповідач не навів жодного доказу правомірного винесення податкового повідомлення-рішення в частині сплату штрафу з земельного податку в розмірі 19 434,78 грн.
Отже, зважаючи на існування фактичних обставин справи на час вирішення цього спору, суд дійшов висновку про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року року № 000835525.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, платіжне доручення від 04 травня 2017 року № 1097 на суму 1 600,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2016 року №000835525 щодо сплати штрафу з земельного податку - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13.12.2016 року № 000835525 в частині сплати штрафу з земельного податку в розмірі 19 434,78 грн. та зменшення нарахованої суми штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб (за земельні ділянки державної власності) за лютий-березень 2016 року з 23634,78 грн. до 4 200,00 грн.
Стягнути на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (ЄДРПОУ - 34032208, 85670, Донецька область, м.Вугледар, вул.Магістральна, 4) за рахунок бюджетних асигнувань Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ - 39887366, 85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Плєханова, 2А) суму судових витрат у розмірі 1600,00 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені 08 вересня 2017 року в присутності представників сторін.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 12 вересня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Кочанова П.В.