31 липня 2017 р. Справа № 804/2720/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку № 12 від 26.02.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.02.2017 року посадовою особою відповідача проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля, який належить позивачу, а саме MAN ТGS 19.440, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_6, про що складено акт №0110125 від 26.02.2017 року та розрахунок №12, згідно якого позивача зобов'язано сплатити плату за проїзд в сумі 4 893,21 євро. Позивач вказує на те, що фактично порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових та небезпечних вантажів відповідачем виявлено не було, так як зважування транспортного засобу не відбувалось, що підтверджується тією обставиною, що транспортний засіб всупереч вимогам пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» не було затримано.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов із підстав, викладених у ньому.
Відповідач подав до суду заперечення проти позову, які залучені до матеріалів справи (а.с. 17-20), та згідно яких суб'єкт владних повноважень при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача та прийнятті розрахунку плати за проїзд повністю діяв у відповідності з вимогами, встановленими чинним законодавством. Транспортний засіб позивача не затримувався, оскільки органи Укртрансбезпеки такими повноваженнями не наділені.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях, та просив залишити позов без задоволення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
На виконання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №147 від 17.02.2017 року «Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Укртрансбезпеки», на підставі направлення на перевірку № 019311 від 24.02.2017 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-12, Стрий -Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка, км.716+405 м. проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN ТGS 19.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп WILLIG SANC з номерним знаком АЕ 2689 XX, яким керував водій ОСОБА_6 та який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5.
За результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено довідку від 26.02.2017 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0110125 від 26.02.2017 року, чек від 26.02.2017 року №03269, якими зафіксовано перевезення вантажу автомобілем, який належить позивачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху, а саме: навантаження на осі: 7.02/11.92/30.94 при нормативно допустимій 11.0/11.0/22.0, фактична маса - 49,94 т. при нормативно допустимій - 40 т.
На підставі вказаних висновків Управлінням Укртрансінспекції у Кіровоградській області складено розрахунок плати за проїзд №12 від 26.02.2017 року на суму 4893,21 євро.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353 - XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862 - IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (стаття 48 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (пункт 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (надалі - Порядок №30 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Порядку №30).
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» (надалі - Порядок № 879 ).
За визначеннями у пункті 2 цього Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку № 879).
Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Судом встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача встановлено, що фактична маса транспортного засобу становить 49,94 тонн, нормативно допустима 40,00 тонн.
Враховуючи, що нормативно допустиме навантаження на одиночну вісь 11 тонн, перевищення на одиночну вісь склало 11980 кг, тобто на 980 кг більше дозволених нормативів, на строєну вісь, замість допустимих 22 тони, навантаження становило 30940 кг, тобто на 8940 кг більше дозволених нормативів.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Водій на транспортному засобі позивача рухався за маршрутом з смт. Бородянка Київської області до м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, відстань між якими складає 471 км.
Таким чином, розмір плати за проїзд транспортним засобом позивача становить: (0,2+0,1+1,7778)х471км х5= 4893,21 євро.
Отже, суд вважає, що розрахунок плати за проїзд є обґрунтованим та відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування».
Що стосується позиції позивача відносно того, що у разі виявлення порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із. ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте відповідачем такі дії вчинені не були, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 22-25 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що оскільки його відпустили посадові особи Укртрансбезпеки, то це свідчить про відсутність порушень з боку водія транспортного засобу.
Проте суд вважає, що невиконання посадовими особами Укртрансбезпеки вимог не повідомлення підрозділу поліції про рух водія з перевищенням навантаження на вісь не звільняє позивача від відповідальності по оплаті всього шляху до місця призначення, оскільки саме з виявленим перенавантаженням він продовжив рух дорогами України. Водій зобов'язаний був виконати дії, зазначені в п. 22-25 Порядку № 879, а в разі відмови від усунення виявленого порушення контролюючий орган правомірно нарахував суму сплати за всю відстань.
Пунктом 28 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.
Таким чином, враховуючи викладені вище обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що розрахунок плати за проїзд складений відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є правомірним.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та скасування розрахунку - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 07.08.2017 року.
Суддя І.В. Тулянцева
Суддя ОСОБА_1