21 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л.,
Карпенко С.О., Мостової Г.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «Ощадний банк України», ОСОБА_5, про визнання електронних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсними акта про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на частку квартири за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2015 року,
У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві) про визнання електронних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсними акта про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на частку квартири.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що електронні торги з реалізації належної йому частки квартири проведені з порушенням порядку організації торгів на підставі звіту про оцінку майна, що втратив чинність, оскільки він був складений 7 травня 2014 року, а торги проведені 10 грудня 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня складання звіту.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсними електронні торги, що відбулись 10 грудня 2014 року, з реалізації арештованого майна - Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3
Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна від 24 грудня 2014 року - Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та визнано недійсним відповідне свідоцтво про придбання ОСОБА_4 вказаного нерухомого майна з прилюдних торгів від 26 грудня 2014 року, зареєстроване у реєстрі за № 2001.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням установленого чинним законодавством порядку реалізації майна на торгах, у тому числі правил визначення стартової ціни реалізації майна у відповідності до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте повністю погодитись із такими висновками не можна, враховуючи наступне.
Судами встановлено, що 8 лютого 2014 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 24 січня 2014 року Солом'янським районним судом м. Києва, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що в рівних частка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5
18 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві складено акт опису і арешту майна.
Постановою державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 29 квітня 2014 року призначено товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі - ТОВ «Українська експертна група») в особі ОСОБА_6 експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні.
Згідно з висновком незалежної оцінки майна, складеним 7 травня 2014 року ТОВ «Українська експертна група» в особі ОСОБА_6, ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні)) нерухомого майна - Ѕ частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 307 157 грн.
На підставі постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві від 26 червня 2014 року проведено рецензування вказаного звіту і встановлено, що він у повному обсязі може використовуватись для встановлення ціни відчуження шляхом продажу на прилюдних торгах.
11 вересня 2014 року ДП «Інформаційний центр» проведено електронні торги з реалізації Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, однак вони не відбулись у зв'язку з ненадходженням жодної цінової пропозиції від учасників.
3 жовтня 2014 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві складено акт про уцінку майна. Після переоцінки вартість Ѕ частки квартири склала 245 725 грн60 коп.
24 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - Ѕ частки квартири АДРЕСА_1. Переможцем торгів оголошено ОСОБА_4, який прибав нерухоме майно за 324 357 грн76 коп.
26 грудня 2014 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2001.
Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів було визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), що діяли на час їх проведення.
Згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», яким визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.
Порядок проведення електронних торгів, що оспорюються, на час їх проведення, регулювався Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів (далі - Тимчасовий порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів».
Згідно з п. 2 Тимчасового порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».
За ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до ч. 5 ст. 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Частиною п'ятою ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що нереалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
За правилами проведення прилюдних торгів, передбаченими Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об'єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.
Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.
Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Така правова позиція закріплена у Постанові Верховного суду України від 29 червня 2016 року № 6-547цс16.
Задовольняючи позов про визнання недійсними електронних торгів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що електронні торги були проведені на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність. Але суд першої інстанції не дослідив, чи вплинула реалізація майна за ціною, визначеною таким звітом, на результати торгів, та не перевірив, чи були порушені права і законні інтереси особи, яка оспорює результати торгів та яка є боржником у зобов'язанні, внаслідок невиконання якого судовим рішенням звернуто стягнення на майно. Суд першої інстанції не врахував, що метою цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів держави і саме по собі проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною звітом, що втратив чинність, не є безумовною підставою для визнання їх недійсними.
Суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України, на вказане уваги не звернув, не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Крім цього, судами неправильно визначено суб'єктний склад осіб, оскільки особа, набуття права власності якої оспорює позивач, бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що суттєво звужує її права та є недопустимим.
Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ.О.Кузнєцов
СуддіЄ.П.Євграфова Т.Л.Ізмайлова С.О.Карпенко Г.І.Мостова