19 липня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Карпенко С.О.,
МостовоїГ.І., Ситнік О.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою іноземної компанії «Екшн Дівелопмент», поданою її представником ОСОБА_6, на ухвалу судді Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року,
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на виробничий корпус літ. А загальною площею 3 863,5 кв.м по АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомості, а за ОСОБА_5 - право власності на допоміжні складські приміщення літ. Б загальною площею 1 005,6 кв.м та склад готової продукції літ. Н загальною площею 59,1 кв.м за тією ж адресою як на окремі об'єкти нерухомості. Також просив зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності за ним на корпус літ. А загальною площею 3 863,5 кв.м по АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомості і скасувати реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2006 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на виробничий корпус літ. А загальною площею 3 863,5 кв.м по АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомості.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на допоміжні складські приміщення літ. Б загальною площею 1 005,6 кв.м та склад готової продукції літ. Н загальною площею 59,1 кв.м по АДРЕСА_1 як на окремі об'єкти нерухомості.
Скасовано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2006 року, яким зареєстровані нежитлові будівлі літ. Б площею 539,5 кв.м. та літ. Н площею 65,5 кв.м. за ОСОБА_5 та реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 від 11 серпня 2006 року, яким зареєстровано нежитлові будівлі під літ. А площею 2452, 90 кв.м за ОСОБА_3.
Зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності за ОСОБА_3 та за ОСОБА_5 на відповідні об'єкти нерухомості.
Ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року у прийнятті апеляційної скарги іноземної компанії «Екшн Дівелопмент» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, і передати вирішення питання про відкриття апеляційного провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 6 розділу XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на виробничий корпус літ. А загальною площею 3 863,5 кв.м по АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомості, а за ОСОБА_5 - право власності на допоміжні складські приміщення літ. Б загальною площею 1 005,6 кв.м та склад готової продукції літ. Н загальною площею 59,1 кв.м за цією ж адресою як на окремі об'єкти нерухомості.
Скасовано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2006 року, яким зареєстровані нежитлові будівлі літ. Б площею 539,5 кв.м. та літ. Н площею 65,5 кв.м. за ОСОБА_5 та реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 від 11 серпня 2006 року, яким зареєстровано нежитлові будівлі під літ. А площею 2452, 90 кв.м за ОСОБА_3.
Зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності за ОСОБА_3 та за ОСОБА_5 на відповідні об'єкти нерухомості.
24 жовтня 2016 року іноземна компанія «Екшн Дівелопмент», яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2008 року.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги іноземної компанії «Екшн Дівелопмент», апеляційний суд виходив з того, що зміст оскаржуваного судового рішення і матеріали, додані до апеляційної скарги, свідчать про відсутність у компанії права на апеляційне оскарження; крім того, компанія не позбавлена можливості захистити свої права шляхом пред'явлення відповідного позову, а не оскаржувати ухвалене судове рішення, у порушення принципу юридичної визначеності.
Проте повністю з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК Українисторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження, заявник посилався на умови договору про намір купівлі-продажу нерухомості, укладеного 3 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3, за умовами якого компанія оплачує вартість нерухомого майна за графіком і набуває право власності з моменту сплати останнього платежу та підписання основного договору купівлі-продажу, а продавець будь-які дії щодо майна здійснює виключно за згодою покупця.
Оскільки вимогу компанії про укладення основного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 відхилив з посиланням на втрату предмета договору з відповідними родовими ознаками та площею, надавши рішення, що є предметом оскарження, заявник вважає, що такі обставини надали йому право оскаржити це рішення.
Відповідно до ст. 410 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Зміст ст. 292 ЦПК України свідчить про те, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції зазначених доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та дійшов передчасного висновку про відсутність у заявника права на апеляційне оскарження, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення.
Застосування апеляційним судом принципу юридичної визначеності при вирішенні питання наявності чи відсутності несприятливих наслідків, що настали для заявника внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення, є помилковим, оскільки процесуально дії заявника є відмінними від тих, що викладені у відповідних рішеннях Європейського суду з прав людини, і твердження судді про порушення заявником такого принципу помилкове.
Тому така ухвала відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу іноземної компанії «Екшн Дівелопмент», поданою її представником ОСОБА_6, задовольнити.
Ухвалу судді Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О.Кузнєцов
Судді: О.І.Євтушенко С.О.Карпенко Г.І.Мостова О.М.Ситнік
