Ухвала
іменем україни
7 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000041, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року щодо нього,
Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року ОСОБА_6 було визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі вісім тисяч п'ятсот гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави фактичну вартість проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 613 гривень 80 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди 1595 гривень 98 копійок, в частині моральної шкоди 30000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 1378 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не оскаржуючи доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону просить ухвалу апеляційного суду щодо нього в частині вирішення цивільного позову змінити, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди та призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На касаційну скаргу засудженого від потерпілої ОСОБА_7 до суду надійшли письмові заперечення.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що
він 26 січня 2016 року близько 10 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Титова з боку вул. Макарова в напрямку пр. Б.Хмельницького (вул. Героїв Сталінграду) в м. Дніпропетровську, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при ввімкненні в напрямку його руху сигналу світлофору, що забороняє йому рух (червоного), не зупинився у встановленому місці, а саме перед світлофором, не створюючи перешкоди для руху пішоходів, продовжив свій рух, внаслідок чого в районі перехрестя з пр. Кірова скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , що рухались по регульованому пішохідному переходу позначеному дорожньою розміткою 1.14.3 «регульований пішохідний перехід», на зелений сигнал світлофора, що дозволяє рух пішоходів через проїзну частину. Тим самим, своїми діями ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом порушив вимоги п. 8.7.3 (є), п. 8.10, п. 8.7.3 - е), п. 8.10 Правил дорожнього руху України,
невиконання яких перебуває в причинному зв'язку з наслідками, що наступили.
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 498е від 11 лютого 2015 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я. Пішоходу ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 690 е від 20 лютого 2016 року заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь суді, думку прокурора ОСОБА_5 , який не підтримав касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання ОСОБА_6 , врахував та обґрунтовано визначив ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, наслідки вчиненого, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, є інвалідом 3 групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, позитивно характеризується, відшкодував потерпілій внаслідок лікування шкоду, що суд відніс до пом'якшуючих покарання обставин. Крім того, суд взяв до уваги фактичні обставини справи, те що засуджений не визнав свою вину. Також суд врахував відсутність обтяжуючих покарання засудженому обставин.
Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6 ,попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.
Беручи до уваги, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого, з урахуванням обставин та наслідків вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, беручи до уваги що засуджений вчинив грубе порушення ПДР України, що призвело до травмування двох осіб, то на думку колегії суддів, суд прийняв правильне рішення про призначення засудженому зазначеного додаткового покарання. Доводи касаційної скарги засудженого про те, що призначене судом додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки є безпідставним, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який залишив вирок суду в цій частині без зміни, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про необґрунтованість вирішення цивільного позову та визначення судом розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Як вбачається з вироку суду, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, вона відповідає розміру завданих потерпілій фізичних та моральних страждань. Вказаний позов судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК Україні та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Як встановлено вироком, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та грубого порушення ПДР України, яка сталась з вини ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_7 було завдано тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. В подальшому потерпіла була декілька разів прооперована та на час розгляду провадження в судах проходила стаціонарне та амбулаторне лікування про що надано відповідні медичні довідки та що викликало у неї значні душевні хвилювання та негативно вплинуло та впливає на її моральний стан.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» та ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 визначений судом з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої та конкретних обставин справи і вважати його необґрунтованим, як про це зазначає засуджений у своїй касаційній скарзі, на думку колегії суддів, підстав не має.
Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2