Справа № 415/4349/17
Провадження № 2/415/1609/17
11.09.17 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Коваленко Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання Данько Л.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи Кокорєвої Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -
До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_3, із позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Лисичанської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те що, відповідач є її рідним братом та батьком неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Мати дитини померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Дитини проживала разом з батьком та дідусем ОСОБА_6 у м. Алчевську. З самого народження дитина перебувала на утриманні та вихованні дідуся, оскільки батьки зловживали спиртними напоями. У лютому 2017 року дідусь помер, неповнолітня дитина залишилась проживати з батьком, який створив неможливі умови для проживання, пиячив, приводив до квартири сторонніх людей в стані алкогольного сп'яніння. Племінниця постійно дзвонила позивачу та просила її забрати від батька. 29.06.2017 року позивач привезла неповнолітню ОСОБА_5 до м. Лисичанська. На теперішній час неповнолітня дівчина мешкає разом з позивачем, яка призначена її піклувальником та перебуває на її утриманні. Відповідач ніде не працює, зловживає спиртними напоями, не цікавиться життям своєї доньки. На підставі викладеного позивач просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_5 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 у розмірі ? частини всіх видів його доходів. але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5.у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином через оголошення у пресі, клопотання про відкладення розгляду справи та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Лисичанської міської ради - Кокорєва Ю.С., у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.
Допитана в якості свідка неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у присутності представника органу опіки та піклування Лисичанської міської ради пояснила, що позивач є її тіткою, а відповідач є її батьком. Після смерті дідуся вона мешкала разом з батьком. Батько ніде не працює, зловживав спиртними напоями, міг на декілька днів піти з дому, повертався у стані алкогольного сп'яніння, приводив до дому сторонніх людей. На теперішній час вона мешкає разом зі своєю тіткою ОСОБА_3, яка повністю її утримує. За цей час батько ні разу не подзвонив та не поцікавився її життям. Неповнолітня ОСОБА_5 бажає залишитись проживати разом з позивачем, не заперечує проти позбавлення відповідача відносно неї батьківських прав.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого 28 грудня 2000 року Алчевським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 699, батьком дитини записаний ОСОБА_4, а матір'ю - ОСОБА_7.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3, видного Алчевським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Луганської області ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, про що зроблено відповідний актовий запис №09.
Як вбачається з акту про виявлення дитини, переміщеної з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, яка залишилась без батьківського піклування від 29.06.2017 року, виявлена дитина, яка залишилась без батьківського піклування ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично проживає разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно копії рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №335 від 17.07.2017 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Згідно копії рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради №336 від 17.07.2017 року, ОСОБА_3 призначено піклувальником над неповнолітньою племінницею ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 29.06.2017 року, в результаті перевірки житлово-побутових умов неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено що за адресою: АДРЕСА_2 мешкають: ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5, умови проживання задовільні, стосунки в родині доброзичливі, дитина із задоволенням мешкає в родині тітки.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Лисичанської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав № 3374/01-16 від 10.08.2017 року, відповідач ОСОБА_4 за час перебування його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у м. Лисичанську не телефонував їй допомоги не надавав, до служби у справах дітей Лисичанської міської ради не з заявою про усунення перешкод у спілкуванні дитини не звертався. Виходячи з викладеного враховуючи інтереси дитини, Орган опіки та піклування Лисичанської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Встановленим судом фактичним обставинам справи, відповідають правовідносини, пов'язані з особистими немайновими правами і обов'язками батьків і дітей, які регулюються главою 13 Розділу ІІІ Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 15 СК України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим кодексом або домовленістю (договором сторін).
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Стаття 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року передбачає, що батько (ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3, п. 2 ст.6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Відповідно до ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою покладення на них відповідальності, передбаченої законом.
Статтею 157 СК України передбачено обов'язок того із батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні і право на особисте спілкування з нею.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, що досягла чотирнадцяти років.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З вищеописаних документальних доказів та з пояснень представника позивача та представника Органу опіки та піклування Лисичанської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї доньки, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування дитини, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини як складову її виховання, не працює, зловживає спиртними напоями.
Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, суд вважає, що ОСОБА_4 слід позбавити батьківських прав стосовно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 182 СК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину, визначається судом ( ч. 1 ст. 183 СК України ).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Судом на підставі аналізу вищенаведених письмових доказів, встановлено що, ОСОБА_5 мешкає разом зі своєю тіткою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не надає матеріальної допомоги дитині.
Отже, неповнолітня дитина ОСОБА_5 знаходиться на утримання тітки, відповідач доказів належного утримання дитини не надав, у зв'язку із чим суд вважає, що стягнення аліментів на утримання дитини саме на користь тієї особи або установи де буде виховуватись дитина, відповідатиме інтересам дитині та не суперечитиме положенням Сімейного кодексу України щодо стягнення аліментів.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку починаючи з 26.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів на думку суду є справедливим з огляду на фактичні обставини справи та таким, що забезпечить належне виконання відповідачем свого обов'язку по утриманню дитини після позбавлення батьківських прав.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір. Проте, оскільки позивач не зазначив про стягнення з відповідача на його користь судового збору, суд не вбачає підстав для його стягнення з відповідача.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_4, відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, код НОМЕР_1, аліменти на утримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів її доходів на кожну дитину, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку починаючи з 26.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлений 12 вересня 2017 року.
Суддя Н.В. Коваленко