у справі за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого володіння за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року
Керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради у червні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого володіння.
Керівником Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради порушено питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,135 га кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,1236 га кадастровий номер НОМЕР_2.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року заяву керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,135 га кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, площею 0,1236 га кадастровий номер НОМЕР_2, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з таких підстав.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ч.3 ст.151 ЦПК України та дійшов висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову.
Мотивовано висновки суду першої інстанції тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Проте погодитися в такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
На підставі ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Частина 3 ст.151 ЦПК України передбачає, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 4 статті 151 ЦПК України передбачено, що за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.
Як розяснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Також, Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» розяснив, що суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема забезпечувати позов (крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК), проводити попереднє судове засідання тощо.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом суд може забезпечити позов лише після відкриття провадження у справі. До постановлення ухвали з цього питання суд вправі застосувати забезпечення позову лише з метою запобігання порушення права інтелектуальної власності.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 червня 2016 року.
Отже, судом першої інстанції вирішено питання про забезпечення позову ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року до відкриття провадження у справі.
З огляду на наведене ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2016 року постановлена з порушенням порядку, встановленого ч.3 чт.151 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Тому ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2016 року підлягає скасуванню з передачею питання безпезпення позову на новий розгляд.
Суддя Половінкіна Н.Ю.
"10" серпня 2016 р.