Справа № 11- 1420\63 2007 року Головуючий в 1 інстанції
Категорія : ст. 186 ч.2 КК України Ланна Я.О.
Доповідач Віщик В.М.
2007 року січня 12 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Батрака В.В. суддів: Копитько Л.І., Віщика В.М.
з участю прокурора Адамець A.M.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 3 листопада 2006 року.
Цим вироком, - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий: 17.08.2005 року за ч.З ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців на підставі ст.75 КК України, засуджений: за ч.2 ст.186 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання - 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого за попереднім вироком покарання остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави 282 грн.72 коп. - витрати за проведені експертизи.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 5 липня 2006 року о 12 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном на вул. Миру в смт.Артемівка Чутівського району Полтавської області відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на суму 352 грн.
2
4 липня 2006 року ОСОБА_1 незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб - макову солому шляхом зривання рослин маку на власному городі, які подрібнив і зберігав у погребі свого господарства АДРЕСА_1.
7 липня 2006 року вказаний наркотичний засіб сухою вагою 266,75 грам був
виявлений та вилучений працівниками міліції.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 порушено питання про пом'якшення
йому покарання з посиланням на щире каяття у вчиненому, складні сімейні обставини
та на поведінку потерпілого, яка сприяла відібранню у нього мобільного телефону.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій доведена зібраними у відповідності до закону доказами, які перевірені в судовому засіданні, докладно наведені у вироку і по суті не заперечуються.
Твердження апелянта про те, що потерпілий нібито заборгував йому певну суму, матеріалами справи спростовується, оскільки сам потерпілий ОСОБА_2 цю обставину заперечує, а поведінка самого засудженого ОСОБА_1 після того, як він відкрито відібрав у потерпілого мобільний телефон, не свідчить про те, що він мав намір за певних умов повернути цей предмет власнику.
Відтак, суд правильно кваліфікував ці дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України як вчинене повторно відкрите викрадення чужого майна.
Правильно кваліфіковано судом і дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст.309 КК України.
Призначені ОСОБА_1 покарання як за кожний злочин, так і за їх сукупністю відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки судом враховано ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, враховуючи й всі ті, на які посилається апелянт, а тому покарання обрано за більш тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України з застосуванням ст.69 КК України - нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті, а за сукупністю злочинів - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто у найбільш гуманний щодо засудженого ОСОБА_1 спосіб.
Правильно призначено судом засудженому' ОСОБА_1 покарання і за сукупністю вироків, до призначеного за даним вироком покарання приєднано незначну частину покарання, що не відбуто за попереднім вироком і це остаточне покарання не є несправедливим.
Підстави для подальшого пом'якшення покарання ОСОБА_1 відсутні..
Вирок суду законний, обґрунтований, підстав для його зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 3 листопада 2006 року відносно нього - без змін.
В.В.БАТРАК ЛЛ.КОПИТЬКО В.М.ВІЩИК