Справа №11-1101 2006 року Головуючий у 1 -й інстанції
Категорія ст. 115 ч.1 КК України Струков О.М.
Доповідач: Гладій СВ.
УХВАЛА Іменем України
2006 року грудня місяця 11 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді: Гладія СВ.
суддів: Довгаль С.А., Лісіченко Л.М.
з участю прокурора: Дупака М.Г.
адвоката: ОСОБА_1
секретарів: Амеліної М.В., Влох М. В., Гринь А. В.,
Коротун І.В., Бідної О.С., Лисенко О.М.
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2005 року, яким:
ОСОБА_2, уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого в АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ст.115 ч.1 КК України до 12 років позбавлення волі.
На підставі ст. 96 КК України до засудженого в місцях позбавлення волі застосовано примусове лікування від алкоголізму.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 7 травня 2004 року приблизно о 22 год., за місцем свого проживання,в квартирі АДРЕСА_1, після сумісного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_3, під час сварки з останнім, яка переросла у бійку, на грунті особистих стосунків, шляхом нанесення ніжкою від табуретки ударів у голову, вчинив умисне вбивство потерпілого.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 з однієї сторони прохав вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки в ході досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи слідства, досудове та судове слідство проведено неповно й однобічно, з фальсифікацією матеріалів справи, порушенням його права на захист та ігноруванням клопотання про фіксуваня перебігу судового процесу технічними засобами, з другої вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, так як наніс потерпілому удари знаходячись в стані необхідної оборони захищаючись від його нападу, а тому просить перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК України та призначити покарання в межах санкції вказаного Закону.
2
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_1, в обгрунтування поданої апеляції, а засудженого і в останньому слові, прокурора Дупака М.Г., який вважає апеляцію частково обгрунтованою, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи, а також провівши часткове судове слідство, колегія суддів вважає апеляцію засудженого підлягаючою до часткового задоволення, а вирок суду зміні, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції щодо умисного спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 на грунті особистих стосунків в процесі бійки, обгрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, будучи допитаним 8.05.2004 року в якості підозрюваного засуджений ОСОБА_2 вказав, що розпиваючи з ОСОБА_3 спиртні напої, після того як відмовив потерпілому переночувати в квартирі, останній наніс йому декілька ударів в область голови та обличчя від чого він впав на підлогу. «Розлютившись" на потерпілого , він у відповідь взяв на підвіконику ніжку від табуретки та наніс нею ОСОБА_3 декілька ударів в область голови... / а. с. 48 /.
Аналогічні свідчення, в тій частині, що заподіяв потерпілому тілесні ушкодження зі злості в ході бійки, засуджений ОСОБА_2 дав по справі і в ході допиту його в якості обвинуваченого 18.05.2004 року / а. с. 85 / та при відтворенні обстановки та обставин подій злочину 19.05.2004 року / а. с. 55-58 /.
Об'єктивно зазначені показання засудженого підтверджуються висновками судово-медичних експертиз № 513 від 9.06.2004 року, № 513-а від 15.06.2004 року, № 1266 від 12.05.2004 року відповідно до яких, як у потерпілого ОСОБА_3, так і засудженого ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, в тім числі у вигляді крововиливів в області правої кисті, лівому передпліччі у потерпілого та лівому передпліччі у засудженого, характерні для захисту руками /рукою/ від ударів / а. с. 86-90,93-94,102-103/.
Дані висновки судово-медичних експертиз підтвердив в судовому засіданні апеляційної інстанції експерт ОСОБА_4, який окрім цього вказав, що тілесні ушкодження виявлені на голові потерпілого ОСОБА_3 утворились не менше чим від шестикратної дії, а садна і крововиливи верхніх і нижніх кінцівок не менше від дев'ятикратної дії тупого придмету. При цьому тілесні ушкодження виявлені у засудженого ОСОБА_2 могли утворитись від чотирьократної дії тупого придмету, а саме пальців рук зажатих в кулак.
А тому суд першої інстанції обгрунтовано поклав наведені свідчення засудженого ОСОБА_2, разом з іншими об'єктивними доказами, в основу обвинувального вироку.
За таких обставин, коли по справі достовірно встановлено, що тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_3 були заподіяні ОСОБА_2 під час обопільної бійки, на грунті особистих стосунків, судова колегія критично відноситься до стверджень засудженого в апеляції та в судовому засіданні про те, що він нібито перебував в стані необхідної оборони, оскільки вони носять по справі суперечливий характер і спростовуються вищенаведеними доказами та направлені на пом'якшення відповідальності за скоєне.
з
Не перебував, на думку колегії суддів, ОСОБА_2 і стані сильного душевного хвилювання, так як тілесні ушкодження вони наносили один одному під час суперечки, що переросла в бійку, а виказані потерпілим на його адресу образи носили побутовий характер, по їх змісту, є як для засудженого, так і потерпілого загально вживаними, та не такими, які б принижували їх честь та гідність.
На користь цього свідчить і висновок амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи № 454 від 9.06.2004 року, згідно якого у момент скоєння інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 не знаходився в стані фізіологічного афекту, так само як і не знаходився в особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність в момент вчинення злочину / а. с. 133 /.
Колегія суддів також критично відноситься до доводів засудженого ОСОБА_2 в апеляції про те, що нібито в ході досудового слідства до нього застосовувались недозволені метода слідства з фальсифікацією матеріалів справи, було порушено його право на захист, а свідчення в ході відтворення обстановки та обставин подій злочину давав за підказкою слідчого по справі та оперативних працівників міліції, постільки вони носять по справі надуманий характер та спростовуються доказами по справі.
Так, як вбачаться із матеріалів справи, після затримання ОСОБА_2 йому були роз'яснені права підозрюваного, в тім числі і право на зихист, на що засуджений власноручно вказав, що в послугах адвоката не потребує / а. с. 43-45 /. Відмовився ОСОБА_2 від послуг адвоката і при пред'явленні йому обвинувачення 18.05.2004 року / а. с. 79-80 /. Однак при заявлені ним такого клопотання при пред'явленні обвинувачення 14.07.2004 року, слідчим по справі клопотання було задоволено та в порядку ст. 130 КПК України призначено адвоката / а. с. 168-169 /.
Допитаний в апеляційній інстанції працівник міліції ОСОБА_5 вказав, що засуджений фактично сам з'явився в органи міліції, повідомив про злочин та без будь-якого тиску на нього написав явку з повинною.
Аналогічні свідчення про добровільність дачі ОСОБА_2 свідчень по справі в ході досудового слідства, в тім числі при відтворенні обстановки та обставин подій злочину та про відповідність матеріалів справи, дав в суді 2 - інстанції і слідчий прокуратури Ковтуненко М.В. в провадженні якого знаходилась справа.
Неодноразово заявляв про добровільність свідчень в ході досудового слідства "без застосування фізичного і психічного впливу" і сам засуджений ОСОБА_2 / а. с 38-39, 55-58 /, а перегляд відоозапису відтворення обстановки та обставин подій злочину при проведенні часткового судового слідства в апеляційній інстанції засвідчив про відсутність будь-якого впливу на нього і при дачі свідчень в ході вказаної слідчої дії / а. с. 59 /.
Не пред'являв ОСОБА_2 будь-яких скарг про застосування недозволених методів слідства і при огляді його судово-медичним експертом / а. с. 102-103 / та в ході всього досудового слідства.
Надуманими є також пояснення ОСОБА_2 про те, що свідчення в ході досудового слідства та при відтворенні обстановки та обставин подій злочину давав в хворобливому стані.
Так, відповідно до висновку амбулаторної судово-психолого-психіатричної експертизи № 454 від 9.06.2004 року, в період попереднього слідства з 11.05. по 17.05.2004 року ОСОБА_2 в дійсності переніс тимчасовий розлад психічної
4
діяльності психотичного характеру у вигляді алкогольного делірію, однак з послідуючим видужанням.
Відповідно до цього ж висновку експертизи, враховуючи індивідуальні особливості ОСОБА_2, його психічний стан та конкретні умови в яких було здійснено протиправне діяння, він міг правильно сприймати, запам'ятовувати і в наступному вірно відтворювати факти та події, що мають значення по даній кримінальній справі. / а. с. 129-133 /.
Даний висновок експертизи підтверджений в судовому засіданні експертом ОСОБА_6, випливає та узгоджується із матеріалами справи, є науково обгрунтованим, а тому сумнівів не викликає.
Це ж вбачається із перегляду відеозапису відтворення обстановки та обставин події злочину, де при виконанні слідчої дії ОСОБА_2 вільно орієнтуючись, дав достатньо повні, зізнавальні свідчення щодо обставин скоєного злочину, механізму заподіяння тілесних ушкоджень, об'єктивність яких пітверджена висновком додаткової судово-медичної експертизи № 513-6 від 17.06.2004 року / а. с. 98 /.
Сам аналіз свідчень засудженого ОСОБА_2 в ході досудового слідства, які змінювались, доповнювались, говорить про його активний захист по справі, а не про хворобливий стан.
Не ґрунтуються на Законі доводи апеляції засудженого і в частині нібито безпідставної відмови судом 1-інстанції у фіксуванні перебігу судового процесу технічними засобами.
Так, із матеріалів справи встановлено, що засудженим після оголошення перерви в судовому засіданні 17.12.2004 року / а. с. 204 /, 24.01.2005 року було направлено в суд клопотання про фіксування судового розгляду справи технічними засобами /а. с. 215 /, однак перед початком судового засіданні 1.02.2005 року / а. с. 227-228 / ним подано заяву про відмову від раніше заявленого клопотання / а. с. 226-227 / і тільки після проведення по справі судових дебатів 3.03.2005 року / а. с. 257-260 / і до надання йому останнього слова 21.03.2005 року / а. с. 271-272 /, коли по Закону він був позбавлений можливості заявляти клопотання, 18.02.2005 року ним було направлено до суду аналогічне клопотання / а. с. 268 /.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що органом досудового слідства не доведено, а судом не встановлено, що умисно наносячи потерпілому удари ніжкою від табуретки ОСОБА_2 мав умисел на умисне вбивство ОСОБА_3
Сам засуджений ОСОБА_2, як в ході досудового слідства, так і в суді стверджував, що після нанесення ударів потерпілому останній подавав ознаки життя, а тому з метою уникнення подальшого конфлікту закрився в своїй кімнаті і не передбачав настання смерті потерпілого, труп якого виявив тільки ранком 8.05.2004 року.
Дані показання по справі нічим не спростовані, а допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що коли 8.05.2004 року в її квартиру прийшов ОСОБА_2, то повідомив її не про вбивство, а саме про знаходження в його квартирі трупу.
Зазначені свідчення не суперечать і висновку судово-медичної експертизи № 513-а від 15.06.2004 року та поясненням експерта ОСОБА_3 в судовому засіданні відповідно до яких, після заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тілесних
5
ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми з крововиливами в м'яку мозкову оболонку та в кору головного мозку, що спричинили його смерть, останній міг жити на протязі певного проміжку часу який обчислюється хвилинами та годинами, в залежності від індивідуальних особливостей організму потерпілого / а. с. 93-94/.
Виходячи з наведеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України, частково задовольнивши його апеляцію, та призначити йому покарання в межах санкції даної статті.
Враховуючи час утримання під вартою ОСОБА_2, колегія суддів також не вбачає підстав для застосування до нього в місцях позбавлення волі, відповідно до ст. 96 КК України, примусового лікування від алкоголізму.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України , колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок суду змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статею 7 років позбавлення волі.
Виключити із вироку застосування до ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі ст. 96 КК України - примусового лікування від алкоголізму.
В іншій частині вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21.03.2005 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
ГЛАДІЙ СВ. ДОВГАЛЬ СА. ЛІСІЧЕНКО Л.М.