Справа № 11- 1348 2006 року Головуючий по 1-ій інстанції- ЧередниковаB.C.
Категорія ч.1 ст.121 КК України Доповідач - Шабовська В.А.
2006 року грудня місяця 15 дня. Колегія суддів
судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді - Куліша В.М.
суддів - Денисенко Л.М. та Шабовської В.А. з участю прокурора - Гринь Н.Є.
засудженого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну
справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок
Лубенського міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі за ч.4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий засуджений за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього певних обов'язків.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 20 000 грн. майнової шкоди та 15 000 грн. моральної шкоди, на користь ТОВ Департаменту Захисту та безпеки «Легіон» м. Київ майнову шкоду в сумі 1105 грн.
2
Вирішено питання про речові докази. За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за злочини, які вони вчинили за наступних обставин.
22 квітня 2006 року о 22 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поряд із сільським клубом, розташованим на вул. Леніна в с Духове Лубенського району Полтавської області, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, йшли по проїзній частині дороги, чим перешкодили руху автомобіля (держ. номер НОМЕР_1, який належить Департаменту Захисту та безпеки ТОВ «Легіон» м. Києва) під керуванням водія ОСОБА_4 з трьома пасажирами та зупинили його.
На зауваження пасажира автомобіля ОСОБА_4 і водія ОСОБА_4, які виходили із салону, та їх прохання звільнити дорогу для проїзду, засуджені відреагували нецензурною лайкою. Разом з тим, в цей час ОСОБА_1 ножем, безпричинно наніс два удари по даху автомобіля, пошкодивши його та заподіявши майнову шкоду підприємству , якому належить автомобіль в сумі 1105 грн., а ОСОБА_3 одночасно, із хуліганських спонукань, ногою та руками наніс декілька ударів по автомобілю, також пошкодивши його.
Потерпілий ОСОБА_4 зупинивши автомобіль, вийшов із салону та став обох засуджених відводити від автомобіля. В цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_1, ігноруючи ці вимоги, утримували за обидві руки потерпілого, при цьому ОСОБА_3 наніс йому декілька ударів по тулубу та ногою в пах, чим заподіяв ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Потерпілий став ухилятися від ударів і вирвав свою руку із рук ОСОБА_3 та став звільняти свою руку від ОСОБА_1, який в цю мить ножем, під час хуліганських дій, наніс ОСОБА_4 в груди, живіт та в спину три удари, чим заподіяв 'останньому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій просить пом'якшити покарання, при цьому врахувати його повне визнання вини, каяття, хвороби та сприяння розкриттю вчинених злочинів.
Засуджений ОСОБА_3 вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію та просив пом'якшити йому покарання, пояснення захисника ОСОБА_2, яка просила врахувати стан здоров'я сина та пом'якшити йому покарання, думку прокурора про законність вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296, ч.І ст. 121 КК України ґрунтуються на матеріалах справи та у скарзі не заперечуються.
з
Призначене судом покарання за вчинене та за сукупністю злочинів є необхідним та достатнім для виправлення засудженого, а тому його не можна визнати суворим, як про це зазначає у скарзі засуджений. Суд достатньо повно врахував всі пом'якшуючі обставини, на які вказує апелянт.
Вирок законний та обґрунтований.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду від 29 вересня 2006 року стосовно нього без зміни.
КУЛІШ В.М. ДЕНИСЕНКО Л.М. ШАБОВСЬКА В.А.