ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.09.2017Справа №910/20148/16
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ
про стягнення 25 482,40 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (відповідач) про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 482,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.05.2015 у місті Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Skoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Позивач вказує, що ним, як страховиком транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 54 090,00 грн., внаслідок чого до позивача на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1, якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Однак, за твердженнями позивача, відповідачем було добровільно відшкодовано лише частину заподіяної шкоди, а саме на суму 27 607,60 грн., у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення залишок заборгованості в розмірі 25 482,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2016.
16.11.2016 Господарським судом міста Києва отримано інформацію з Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу серії НОМЕР_3, виданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 23.11.2016, проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, повинна бути визначена відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, розрахованого у встановленому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 розгляд справи відкладено на 07.12.2016.
07.12.2016 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що відшкодуванню відповідачем підлягають реальні витрати без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, як це передбачено умовами договору добровільного страхування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі №910/20148/16 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
12.01.2017 матеріали справи №910/20148/16 повернуто до суду експертною установою без виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у зв'язку з відсутністю коштів на відрядження та надмірним поточним завантаженням експертів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 01.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/20148/16 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 задоволено клопотання експерта про погодження проведення судової авто товарознавчої експертизи в строк понад 90 календарних днів, зобов'язано позивача та відповідача здійснити оплату вартості проведення експертизи, а також зобов'язано позивача надати пошкоджений транспортний засіб для огляду експерту.
26.07.2017 матеріали справи №910/20148/16 повернуто до суду експертною установою без виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у зв'язку з нездійсненням попередньої оплати вартості проведення експертного дослідження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2017 провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 06.09.2017.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Одночасно з цим, 22.08.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, у якому останній просив суд розглянути справу без участі представника Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. При цьому, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103043240130.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на неявку представників сторін, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
15.10.2014 між Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрметалопрофіль» (страхувальник) укладено договір страхування транспортного засобу на умовах програми «АвтоКласика» №7463984 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Skoda Octavia Tour», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Строк дії Договору встановлено з 18.10.2014 та протягом 1 року.
04.05.2015 у місті Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу «Skoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №63043247 від 04.05.2015.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10.06.2015 у справі №199/3598/15-п водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно з рахунком-фактурою №8811 від 11.05.2015, який виставлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», вартість відновлювальних робіт становить 11 900,00 грн.
Згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000007 від 15.05.2015, який виставлено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, вартість деталей, що підлягають заміні, складає 42 840,00 грн.
Страховими актами №014/05 та №614/05 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 04.05.2015, страховим випадком та призначив до виплати страхове відшкодування за Договором у розмірі 54 090 грн., з яких 11 900 грн. - на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто», а 42 190 грн. - на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 При цьому, як вбачається з розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем, сума, належна до виплати, розрахована наступним чином: (11 900 грн. + 42 840 грн.) - 650 грн. (франшиза) = 54 090 грн.
05.06.2015 позивачем сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто» грошові кошти в сумі 11 900 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12197 від 05.06.2015.
Відповідно до платіжних доручень №12314 від 08.06.2015 на суму 12 190 грн., №12372 від 09.06.2015 на суму 5 000 грн., №12453 від 10.06.2015 на суму 5 000 грн., №12529 від 11.06.2015 на суму 5 000 грн., №12646 від 12.06.2015 на суму 5 000 грн., №12696 від 15.06.2015 на суму 5 000 грн. та №12808 від 16.06.2015 на суму 5 000 грн. позивачем сплачено на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 страхове відшкодування на загальну суму 42 190 грн.
Одночасно з цим, судом встановлено, що між 06.05.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3) (далі - Поліс), а саме транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер 36210АЕ, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, 50 000 грн. та розміром франшизи 1 000 грн. Поліс діяв станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 04.05.2015.
13.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№470-17/1 щодо відшкодування витрат Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на суму 54 090 грн.
Страховим актом НОМЕР_3-1-1 від 24.09.2015 відповідач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 04.05.2015, страховим випадком та призначив до виплати позивачу відшкодування у розмірі 27 607,60 грн.
З розрахунку до страхового акту НОМЕР_3-1-1 від 24.09.2015 вбачається, що суму відшкодування визначено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», виходячи з вартості відновлювальних робіт та деталей з урахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу, який встановлено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у звіті №13-05-15Р від 04.05.2015.
29.09.2015 відповідачем сплачено позивачу грошові кошти в сумі 27 607,60 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав, на думку позивача, для відшкодування відповідачем решти витрат в сумі 25 482,40 грн., які фактично понесені позивачем.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України «Про страхування» за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, якого визнано винним у вчиненні дорожньої транспортної пригоди, застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», то в даному випадку особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Частиною 3 статті 985 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеним у постановах від 22.03.2017 у справах №3-1344гс16, 3-1304гс16.
Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000 грн.) і в межах суми фактичних затрат (тобто, не більше суми фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (1 000 грн.).
При цьому, безпідставними є посилання позивача на умови договору страхування транспортного засобу на умовах програми «АвтоКласика» №7463984 від 15.10.2014, пунктом 4.2.2 частини Б якого передбачено, що сума матеріального збитку розраховується без урахування зносу частин і деталей транспортного засобу, оскільки вказаний договір страхування встановлює права та обов'язки лише для Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» як страховика та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалопрофіль» як страхувальника. Одночасно з цим, порядок відшкодування матеріального збитку відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», визначається виключно Полісом та нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відтак, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу не відповідає викладеним вище вимогам законодавства.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.
За приписами Методики збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а їх вартість з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Тому, як вказав і Верховний Суд України в постанові від 31.05.2017 у справі №758/10356/14-ц, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Матеріали справи містять копію звіту №13-05-15Р від 19.05. про оцінку транспортного засобу - легкового автомобіля «Skoda Octavia Tour», реєстраційний номер НОМЕР_2, яку проведено 04.05.2015 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №13543/12 від 15.06.2012) (дата завершення звіту - 19.05.2015), за змістом якого коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу становить 0,61338.
Як вбачається зі складеного відповідачем розрахунку страхового відшкодування від 24.09.2015, та виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву, при визначенні суми, що підлягає виплаті позивачу, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» застосовано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу у розмірі 0,61, а саме суму страхового відшкодування розраховано наступним чином: 11 900 грн. + 42 840 грн. х (1-0,61) - 1 000 грн. (франшиза) = 27 607,60 грн.
За перерахунком суду, розмір матеріального збитку, право на відшкодування якого має позивач, становить: 11 900 грн. + 42 840 грн. х (1-0,61338) - 1 000 грн. (франшиза) = 27 462,80 грн., а відтак визначена та виплачена відповідачем сума страхового відшкодування в розмірі 27 607,60 грн. є більшою, що не суперечить вимогам Закону й умовам Полісу.
Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення 25 482,40 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову покладається на позивача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» відмовити повністю.
У судовому засіданні 06.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.09.2017.
Суддя В.В. Князьков