1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року,
за участі: представника ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_8 , та накладено арешт на автомобіль марки «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ключі до даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 шляхом заборони його використання та розпорядження.
В ухвалі слідчий суддя вказав, що зазначений автомобіль визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та з метою забезпечення збереження даного автомобіля, а також з метою недопущення його втрати чи знищення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слід накласти на нього арешт шляхом заборони його використання та розпорядження.
На ухвалу слідчого судді ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року, скасувати ухвалу слідчого судді та в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту відмовити.
Щодо строків апеляційного оскарження, ОСОБА_5 зазначає, що у зв'язку із тим, що йому як власнику майна не було відомо про винесення ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, не був присутній при розгляді даного питання, дізнався про існування такої ухвали лише 28 липня 2017 року, використав можливість зняття арешту шляхом звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням, у зв'язку з чим було пропущено строк на подачу апеляційної скарги з поважних причин.
На думку автора апеляційної скарги суддя вийшов за межі клопотання слідчого, який просив суд виключно накласти арешт заборонивши відчуження транспортного засобу. Слідчий не просив заборонити користуватися зазначеним майном.
Як результат арешту автомобілю із забороною користуватися ним, позбавляє право користуватися зазначеним майном до прийняття в кримінальній справі процесуального рішення відповідно.
ОСОБА_5 посилається на те, що зазначений транспортний засіб раніше неодноразово проходив перереєстрацію і жодного разу в експертів не виникало сумніву, щодо відсутності в транспортному засобі переробок номерів вузлів та агрегатів.
Власник майна вважає, що підстав для арешту його автомобіля без права користування не було та не має, оскільки з урахуванням положень ст. 170 КПК України він не є ні підозрюваною, ні обвинувачуваною особою.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, про причини своєї неявки він не повідомляв, хоча про час та місце судового засідання йому було завчасно повідомлено. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження видно, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представників, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Оболонського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 14 липня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017100050006587 від 14 липня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13 липня 2017 року, приблизно в 16 год. 31 хв., за адресою м. Київ, пр-т Бандери, 26-В, на території територіального сервісного центру МВС України, під час огляду автомобіля марки «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , було виявлено факт зміни номеру кузова та двигуна автомобіля кустарним шляхом.
Того ж дня, під час огляду місця події за адресою: м. Київ, пр.-т Бандери, 26-В, слідчим було виявлено та вилучено автомобіль марки «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ключі до даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на вищевказаний автомобіль, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12017100050006587, що підтверджується відповідною постановою.
14 липня 2017 року, старший слідчий СВ Оболонського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_9 , звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно у виді заборони розпоряджатися будь-кому і будь-яким чином цим майном.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року зазначене клопотання органу досудового розслідування задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12017100050006587, про накладення арешту на вищевказаний автомобіль слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення збереження речових доказів, необхідно клопотання задовольнити та накласти арешт на автомобіль марки «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ключі до даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказаний автомобіль, оскільки він, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого ОСОБА_7 від 14 липня 2017 року визнаний речовим доказом (а.п. 11).
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначений автомобіль, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказаний автомобіль, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доводи автора апеляційних скарг про те, що підстав для арешту автомобіля без права користування не було та не має, оскільки з урахуванням положень ст. 170 КПК України ОСОБА_5 не є ні підозрюваною, ні обвинувачуваною особою, - не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Посилання автора апеляційної скарги на те, що арешт на вищевказаний автомобіль накладено безпідставно без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України. При цьому колегія суддів враховує те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , зокрема і те, що слідчий не просив забороняти користуватися зазначеним майном, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони є не переконливими і не підтверджуються матеріалами провадження.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року,якою задоволено клопотання слідчого Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_8 , та накладено на автомобіль марки «Mazda CX5» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , ключі до даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 шляхом заборони його використання та розпорядження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/4290/2017 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1