Справа № 761/29102/17
Провадження № 1-кс/761/18437/2017
04 вересня 2017 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні у залі суду у місті Києві
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12015100100012975 від 30 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,
17 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м.
Заявник зазначає про те, що є законним володільцем та добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2015 року. Разом з тим, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100012975 здійснюється тривалий час, він не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є особою, щодо якої здійснюється провадження та щодо якої може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. Крім того, за час проведення досудового розслідування слідчим не надано жодного доказу про те, що не відпала потреба у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Водночас, накладення арешту на майно обмежує його у користуванні власним майном та порушує його конституційні права як власника майна. Таким чином, на думку заявника, арешт на його майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , було накладено необґрунтовано, а тому потреба в такому заході забезпечення кримінального провадження відпала.
Заявник ОСОБА_3 та представник заявника - адвокат ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час, місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду повідомлено не було.
Слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ,за клопотанням якого накладено арешт на нерухоме майно,або інший слідчий в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12015100100012975 , в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки слідчому судді повідомлено не було.
Враховуючи передбачені ч.2 ст. 174 КПК України строки розгляду зазначеної категорії клопотань, слідчий суддя приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності заявника ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , слідчого .
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні Шевченківського управління поліції ГУ НП України в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження
№ 12015100100012975 від 30 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року за клопотанням старшого слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 , накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2,ч.3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Таким чином, можливість накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст. 167, ст. 98 КПК України, закон не пов'язує з наявністю в кримінальному провадженні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями, а також спеціальної мети - забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна.
Разом з тим, заявником, при зверненні до слідчого судді з зазначеним клопотанням, до матеріалів клопотання долучено не належним чином засвідчену копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2015 року, на підставі якої було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , а також копію договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2015 року, зміст якого частково не читається.
Зазначені документи не дають можливості пересвідчитися в тому, що ОСОБА_3 є власником арештованого майна, оскільки заявником не надано відповідних документів на підтвердження зазначених обставин, а долучені до клопотання заявником незасвідчені належним чином фотокопії не відповідають визначенню документа в розумінні ст. 99 КПК України, відповідно до частини 3 якої сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Проте надані фотокопії не є також дублікатами, правильність змісту яких не засвідчена належним чином.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що заявник та представник заявника у судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин, а отже й не довели слідчому судді той факт, що потреба для накладення арешту на майно відпала, в тому числі і не підтвердили процесуальну актуальність даного клопотання, не долучили до матеріалів клопотання належним чином засвідчені копії документів, слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно вказане в клопотанні, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні вказаного виду заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні № 12015100100012975 від 30 жовтня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1