"05" вересня 2017 р.Справа № 915/526/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вольга-Україна”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк” в особі Центрального відділення ПАТ „Марфін Банк” в м. Миколаєві
про визнання договору іпотеки припиненим
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, згідно довіреності №94 від 12.04.2017р.
В судовому засіданні 05.09.2017р. приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, згідно довіреності №94 від 12.04.2017р.
Суть спору: про визнання припиненим договору іпотеки від 23.03.2011р., укладеного між ПАТ „Марфін банк” та ТОВ „Вольга-Україна”.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.06.2017р. порушено провадження по справі №915/526/17.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.07.2017р. справу №915/526/17, згідно ст.ст.15, 17 ГПК України, передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
За результатами проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №915/526/17 розподілено на суддю Малярчук І.А.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2017р. справу №915/526/17 прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.03.2011р. між ПАТ „Марфін Банк” та ТОВ „Вольга-Україна” було укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань за укладеним між ними кредитним договором №00196/N від 23.03.2011р. Зазначений іпотечний договір позивач вважає таким, що підлягає визнанню припиненим так як іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Між тим, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2014р. по справі №915/1345/14, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р., постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015р. встановлено закінчення терміну дії кредитного договору №00196/N та договору застави від 23.03.2011р. У п.2.5.2. кредитного договору сторони погодили, що строк погашення кредиту за умови відсутності станом на 22.03.2012р. порушень термінів та строків погашення кредиту та/або окремого траншу, та/або сплати відсотків, та/або комісії більш ніж на 90 календарних днів термін погашення кредиту автоматично продовжується по 22.03.2013р. включно, при цьому, залишок заборгованості змінюється за відповідним графіком. Таким чином, позивач робить висновок, що передбачений кредитним договором строк виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів настав 22.03.2013р., тому цей день є строком закінчення дії договору, а так як договір застави та іпотеки є похідними від кредитного договору, то строк дії цих договорів також закінчився 22.03.2013р.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 20.06.2017р. за вх.№8806/17, доповнення до відзиву від 22.08.2017р. за вх.№18271/17, де вказує, що у п.2.5.2. кредитного договору №00196/N від 23.03.2011р. визначено 22.03.2013р. як термін погашення кредиту, а термін дії договору визначено у п.9.1. - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Відповідач також зазначає, що основне зобов'язання за кредитним договором №00196/N від 23.03.2011р. не виконано, кредит не повернутий, відсотки не сплачені, за позивачем рахується заборгованість в сумі 600000євро заборгованість по тілу кредиту, 128101,64євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8947400,46грн. заборгованість по пені та штрафам, отже, таке зобов'язання не є припиненим, з підстав чого не є припиненим похідне від нього забезпечувальне зобов'язання.
05.09.2017р. на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке не мало електронного цифрового підпису, у зв'язку з чим не було зареєстровано відділом документального забезпечення суду, на що вказує довідка Господарського суду Одеської області від 05.09.2017р., з врахуванням чого дане клопотання судом, як подане неналежним чином, без доведення в ньому обставин, на які зроблено посилання, задоволенню не підлягає.
Клопотання відповідача про долучення документів до справи від 22.06.2017р. за вх.№8980/17, від 10.07.2017р. за вх.№9755/17, від 22.08.2017р. за вх.№18276/17, про відкладення розгляду справи від 17.07.2017р. за вх.№10222/17 були судом задоволені.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:
23.03.2011р. між ПАТ „Марфін Банк” (банк) та ТОВ „Вольга-Україна” (позичальник) укладено кредитний договір №00196/N, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 700 000,00 євро на строк, згідно п.п.2.5.1. договору, по 22 березня 2012 року включно (п.1.1. кредитного договору №00196/N від 23.03.2011р.).
Сторони домовились, що за умови відсутності станом на 21.03.2012р., порушень позичальником термінів та строків погашення кредиту та/або окремого траншу, та/або сплати процентів, та/або комісій у відповідності до п.п.2.5.1., 2.6., 2.7. даного договору більш ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів, а також з урахуванням умов п.3.2.8. даного договору, термін погашення кредиту за даним договором автоматично продовжується до 22.03.2013р. включно (п.п.2.5.2. кредитного договору №00196/N від 23.03.2011р.).
Згідно до п.9.1. кредитного договору №00196/N від 23.03.2011р. цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами, скріплення підписів печатками, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
23.03.2011р. між ТОВ „Вольга-Україна” (іпотекодавець) та ПАТ „Марфін Банк” (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за укладеним між ними кредитним договором №00196/N від 23.03.2011р., із всіма додатковими угодами до нього по поверненню наданого іпотекодавцю кредиту у вигляді поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 700000євро, терміном погашення по 22.03.2012р. включно, відповідно до Графіку погашення кредиту, передбаченого п.2.5. кредитного договору, з урахуванням умов п.п.2.5., 2.5.1. - 2.5.6. кредитного договору; по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі: 10,1% річних по траншах, наданих в євро; 17% річних по траншах, наданих у національній валюті України; по сплаті комісій за надання траншів та за невикористаний ліміт кредитної лінії; штрафні санкції. Іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих іпотекодержателю внаслідок порушення іпотекодавцем умов кредитного договору чи умов цього договору, інші вимоги, що визначаються на момент фактичного задоволення. При частковому виконанні зобов'язань за кредитним договором іпотека зберігається у початковому обсязі (п.1.1. іпотечного договору).
Згідно умов п.1.2. іпотечного договору від 23.03.2011р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме, не житловий об'єкт, що розташований за адресою: м. Миколаїв, Херсонське шосе, 115г.
Відповідно до п.7.1. іпотечного договору від 23.03.2011р. цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та за всіма додатковими угодами до нього, а також до повного виконання іпотекодавцем власних зобов'язань за цим договором із всіма додатковими угодами до нього.
Іпотечний договір від 23.03.2011р. посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2
Також, 23.03.2011р. між ТОВ „Вольга-Україна” (заставодавець) та ПАТ „Марфін Банк” (заставодержатель) було укладено договір застави обладнання.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2014р. по справі №915/1345/14 за позовом ПАТ „Марфін Банк” до ТОВ „Вольга-Україна” про стягнення штрафів за невиконання укладених договорів, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р., постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015р., у задоволенні позову відмовлено.
Як встановлено судовими інстанціями при розгляді справи №915/1345/14 порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту призвело до закінчення строку дії договору 22.03.2013р., оскільки відповідно до підпункту 2.5.3. кредитного договору №00196/N від 23.03.2011р. неналежне виконання умов договору призводить до відсутності підстав для автоматичного продовження строку повернення кредитних коштів до 21.03.2014р. У зв'язку з цим, строк дії договору застави також закінчився 22.03.2013р., оскільки він є похідним від основного зобов'язання. Відмовляючи у позові, суди виходили з того, що банком нараховані штрафи за події, які мали місце після закінчення строку дії Кредитного договору та Договору застави, а це суперечить приписам ч.4 ст.631 ЦК України.
Так, факт закінчення строків дії кредитного договору і договору застави від 23.03.2011р. мав вирішальне значення для відмови судом у позові по справі №915/1345/14 щодо стягнення штрафів за правопорушення, які мали місце після закінчення строків дії вказаних договорів. До спірних правовідносин у даній справі про визнання договору іпотеки припиненим не може бути застосована преюдиційність судових рішень по справі №915/1345/14 так як закінчення строку дії договорів не тягне за собою їх припинення або припинення зобов'язань за ними. Навпаки, згідно з ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, а ст.599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.10.2014р. у справі №490/5224/14-ц встановлено, що ТОВ "Вольга-Україна" порушило умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку з чим за період з 29.03.2011р. по 20.11.2012р. з поручителів стягнуто заборгованість по кредиту в сумі 600 000,00 євро та по відсоткам за користування кредитними коштами у сумі 58 411,64 євро, а також нарахованої пені у розмірі 1331188,93 грн.
Враховуючи те, що не можливо ототожнювати іпотечний договір та договір поруки, які мають різну правову природу, у суду відсутні підстави вважати преюдиційними для даної справи обставини, встановлені рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.10.2014р. у справі №490/5224/14-ц.
Як свідчать надані відповідачем розрахунок заборгованості станом на 01.08.2017р., довідки про видачу кредитних коштів, нараховані та погашені відсотки та нараховану та погашену пеню за кредитним договором №00196/N від 23.03.2011р. за ТОВ „Вольга-Україна” рахується заборгованість в сумі 600000євро заборгованість по тілу кредиту, 128101,64євро заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8947400,46грн. заборгованість по пені штрафам.
Проаналізувавши обставини справи, позиції сторін, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.
Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 ст.1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.ч.1, 2, 4 ст.598, 599 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно до ч.1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст.574 ЦК України).
Положення ч.1 ст.575 ЦК України передбачають, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві (ч.ч.1, 2, 3 ст.593 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України „Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За положеннями ч.ч.1, 5 ст.3 Закону України „Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Як встановлено сторонами у п.9.1. кредитного договору №00196/N від 23.03.2011р. він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Умови п.п.1.1., 7.1. іпотечного договору від 23.03.2011р. передбачають, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця за укладеним між ними кредитним договором №00196/N від 23.03.2011р. по поврененню кредиту, відсотків, комісій, пені та штрафів, а також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих іпотекодержателю внаслідок порушення іпотекодавцем умов кредитного договору чи умов цього договору. При частковому виконанні зобов'язань за кредитним договором іпотека зберігається у початковому обсязі. Іпотечний договір діє до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та за всіма додатковими угодами до нього, а також до повного виконання іпотекодавцем власних зобов'язань за цим договором із всіма додатковими угодами до нього.
Одночасно, у позичальника є наявною непогашена заборгованість по кредиту, відсоткам та пені.
Таким чином, закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору. Отже, закінчення строку дії кредитного договору не є підставою для припинення іпотечного договору за умови неналежного (неповного) виконання позичальником зі сплати кредитних платежів, у зв'язку з чим не підлягає судом задоволенню позовна вимога ТОВ „Вльга-Україна” про визнання припиненим договору іпотеки від 23.03.2011р., укладеного між ПАТ „Марфін банк” та ТОВ „Вольга-Україна”.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові ВСУ від 22.10.2014р. по справі №6-153цс14.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд в повній мірі відмовляє у задоволенні позову ТОВ „Вольга-Україна” за необґрунтованістю та недоведеністю.
Згідно ст.49 ГПК України з підстав того, що судом відмовлено у задоволенні позову повністю, судовий збір відноситься за рахунок позивача.
Неявка позивача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення позивача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 05.09.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались позивачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, та у справі наявні поштове повідомлення відділення зв'язку про вручення відповідачу ухвали суду від 28.07.2017р., та надходження від позивача на електронну пошту суду без ЄЦП клопотання про відкладення розгляду справи також свідчить про обізнаність позивача із призначенням судом судового засідання по даній справі на 05.09.2017р., з огляду на що суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальність „Вольга-Україна” у задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2017 р.
Суддя І.А. Малярчук