61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
04.09.2017 Справа № 905/1500/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічник судді) Мазурік М.О.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "УКРЕЛЕКТРОАПАРАТ", м.Хмельницький
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ", м. Маріуполь, Донецька область
про: стягнення заборгованості у розмірі 4087365,40 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 04.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Публічне акціонерне товариство "УКРЕЛЕКТРОАПАРАТ", м. Хмельницький звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 4087365,40 грн.
Відповідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором позики №10/14 від 10.01.2014р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір позики №10/14 від 10.01.2014р. з додатковими угодами до нього; копію платіжного доручення №52 від 15.01.2014р.; банківські виписки; лист з відмітками банківської установи про дату та суму переказу позики; вимогу №127 від 24.01.2017р.; претензію №457 від 22.02.2017р., витяг з ЄДРПОУ.
Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідку №1749 від 15.08.2017р.про стан заборгованості, належним чином засвідчені копії документів, доданих до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання 04.09.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання 04.09.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та неявка відповідачів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
10.01.2014р. Публічне акціонерне товариство "УКРЕЛЕКТРОАПАРАТ", (позикодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ" (позичальник) підписали договір позики №10/14, згідно п.п. 1.1, 1.2 якого, в порядку та на умовах, визначених договором, позикодавець надає позичальнику поворотну позику, а останній зобов'язується прийняти та повернути суму отриманої позики у визначений договором строк. Відповідно до ст.. 1048 ЦК України сторони дійшли до згоди про те, що позика, яка надається відповідно до цього договору, є безпроцентною , договір є також безпроцентним.
Відповідно до п. 2.1 договору, розмір позики становить 11000000,00грн.
Сторонами вносились зміни до умов договору шляхом укладення додаткових угод до нього.
Додатковою угодою №3 від 28.12.2015р. внесено зміни, в тому числі до п. 4.1 договору, який викладено в наступній редакції: «Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю отриману позику 31.12.2016р.».
Згідно розділу 5 договору, позика повертається позичальником шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок позикодавця, зазначений в договорі. Припускається часткове повернення позики. Припускається повернення позики частковими переказами. Банківські витрати пов'язані з наданням та поверненням позики, здійснюються за рахунок позичальника.
Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем позики позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
На виконання умов договору позики №10/14 від 10.01.2014р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 6912634,60грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.
Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання з повернення позики, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з претензією, яка не була задоволена останнім.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення частини заборгованості у розмірі 4087365,40грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором позики №10/14 від 10.01.2014р.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору позики №10/14 від 10.01.2014р.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку стосовно повернення позики, в строк не пізніше 31.12.2016р.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості, в результаті чого суд робить висновок, що сплату суми заборгованості не здійснено до теперішнього часу.
Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.
На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача частини заборгованості за договором позики №10/14 від 10.01.2014р. в сумі 4087365,40грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРЕЛЕКТРОАПАРАТ", м. Хмельницький до Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 4087365,40 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВСЬКА НАФТОВА КОМПАНІЯ" (87503, Донецька область, м. Маріуполь, Донецьке шосе, 3, ЄДРПОУ 30661021, п/р 26001010538706 в ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 300023) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРЕЛЕКТРОАПАРАТ" (29000, м. Хмельницький, вул. В. Чорновола, 120, ЄДРПОУ 00213440, р/р 26004377 в філії ПАТ «ПУМБ» в м. Київ, МФО 334851) заборгованість у розмірі 4087365,40 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 61310,48грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 04.09.2017р. проголошено та підписано повний текст рішення.
Суддя Я.О. Левшина