05.09.2017 Справа № 904/7266/17
За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремонтінвест", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 91068,99 грн.
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: провідний юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 10 від 03.01.2017;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремонтінвест" (далі - відповідач), у якому заявив вимогу про стягнення заборгованості у сумі 74346,85 грн, пені у сумі 2923,92 грн, інфляційних нарахувань у сумі 9336,12 грн та 3% річних у сумі 4462,10 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 4430 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари, укладеного між сторонами 07.09.2005.
27.07.2017 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, заявивши до стягнення заборгованість у сумі 65000,00 грн, пеню у сумі 2923,92 грн, інфляційні нарахування у сумі 9336,12 грн та 3% річних у сумі 4462,10 грн. При цьому позивач надав довідку на підтвердження наявності боргу.
Розглянувши заяву, суд дійшов висновку, що вона не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню.
У судовому засіданні позивач подав довідку від 04.09.2017, у якій підтвердив наявність основної заборгованості у сумі 50000,00 грн, зазначивши про часткове погашення відповідачем боргу у сумі 15000,00 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Від відповідача рекомендовані повідомлення повернулися на адресу господарського суду з відміткою про отримання поштового відправлення.
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
04.09.2017 від відповідача надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату через хворобу директора товариства, яка відхиляється судом, оскільки передбачений ст. 69 ГПК України строк розгляду справи фактично закінчився.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
07.09.2005 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промремонтінвест" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 4430 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання і пари, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання відпускати споживачу енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари в потрібних йому розмірах, споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені цим договором.
Згідно до таблиці 2, яка є невід'ємною частиною договору об'єктом теплоспоживання є приміщення по вул. 22-го Партз'їзду (ОСОБА_2), 41, м. Кривий Ріг.
Свої договірні зобов'язання позивач виконав, а саме: постачання теплоносія на протязі всього періоду, передбаченого договором, проводилось не порушуючи щорічні розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".
Облік споживання теплової енергії проводиться згідно приладу обліку, що передбачено п.2.1 договору.
Тарифи на послуги теплопостачання передбачені за період з 01.12.2014 по 28.02.2015 тариф за 1 Гкал 1555,38 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП № 489 від 28.11.2014 для потреб інших споживачів); за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 тариф за 1 Гкал 2235,73 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП № 410 від 27.02.2015 для потреб інших споживачів); за період з 01.05.2015 по 31.10.2015 тариф за 1 Гкал 1839,26 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП № 1438 від 30.04.2015 для потреб інших споживачів), за період з 01.11.2015 по 31.01.2016 тариф за 1 Гкал 1771,62 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКДРЕКП № 2690 від 29.10.2015 для потреб інших споживачів); за період з 01.02.2016 по 05.05.2016 тариф за 1 Гкал 1703,53 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 54 від 28.01.2016 для потреб інших споживачів); за період з 01.10.2016 по 29.12.2016 тариф за 1 Гкал 1465,97 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 1757 від 29.09.2016 для потреб інших споживачів); за період з 30.12.2016 по 23.02.2017 тариф за 1 Гкал 1761,66 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 2126 від 02.12.2016 для потреб інших споживачів); за період з 24.02.2017 по теперішній час тариф за 1 Гкал 1917,64 грн (з ПДВ) (згідно постанови НКРЕКП № 151 від 01.02.2017 для потреб інших споживачів).
На приміщення по вул. Віталія Матусевича (22-го Партз'їзду), буд. 41 встановлений прилад обліку теплової енергії з 27.12.2016. Кількість теплової енергії, що зафіксоване приладом обліку, розподіляється пропорційно проектним навантаженням усіх споживачів, які підключенні до даного приладу. Проектне теплове навантаження визначається пропорційно займаної площі. Загальне навантаження по приладу складає : Qгод = 0,1425 Гкал/год. По договору № 4430 (по об'єкту - офіс по вул. В.Матусевича, буд. 41) Qгод = 0,0137 Гкал/год.
Згідно п.3.1 договору, споживач здійснює оплату спожитої теплової енергії щомісячно, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
За період з 01.03.2015 по 25.03.2017 заборгованість відповідача складає 74346,85 грн.
Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Однак, враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, предметом у цій справі є заборгованість у сумі 65000,00 грн, пеня у сумі 2923,92 грн, інфляційні нарахування у сумі 9336,12 грн та 3% річних у сумі 4462,10 грн.
Відповідач позов не спростував та не оспорив.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу останнім не оспорений та споживання якої підтверджується актами виконаних робіт за період з 01.01.2015 по 01.04.2017 (включно).
Відповідачу були виставлені за період з 01.01.2015 по 01.04.2017 (включно) рахунки за спожиту теплову енергію, а саме: за січень № 4430 від 31.01.2015, за лютий № 4430 від 28.02.2015, за березень № 4430 від 31.03.2015, за квітень № 4430 від 30.04.2015, за листопад № 4430 від 30.11.2015, за грудень № 4430 від 31.12.2015, за січень № 4430 від 31.01.2016, за лютий № 4430 від 29.02.2016, за березень № 4430 від 31.03.2016, за квітень № 4430 від 30.04.2016, за жовтень № 4430 від 31.10.2016, за листопад № 4430 від 30.11.2016, за грудень № 4430 від 31.12.2016, за січень № 4430 від 31.01.2017, за лютий № 4430 від 28.02.2017, за березень № 4430 від 31.03.2017, за квітень № 4430 від 24.04.2017.
Отже, позивачем доведено наявність основної заборгованості за теплову енергію з урахуванням зменшення позовних вимог у загальній сумі 65000,00 грн, що підтверджено матеріалами справи.
Проте, слід зазначити, що дослідження матеріалів справи показало, що 28.07.2017 відповідачем у добровільному порядку сплачено на рахунок позивача 10000,00 грн, а також 04.08.2017 - 5000,00 грн.
Таким чином, основний борг перед позивачем відповідач погасив частково вже після подання позову до суду, а отже провадження у справі в частині стягнення з останнього боргу в сумі 15000,00 грн слід припинити за відсутністю предмету спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову у відповідності до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України .
В силу приписів п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором за період з 01.01.2015 по 25.03.2017 (включно) в сумі 50000,00 грн.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.3.1 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.3 договору сторони погодили, якщо споживач є суб'єктом другого сектору господарювання економіки і не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в строк, передбачений п. 3.1 договору, він несе відповідальність відповідно до п. п. 4-7 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96 - ВР від 22.11.1996 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши розрахунок пені позивача за загальний період з 15.11.2016 по 15.06.2017 за кожним рахунком окремо на загальну суму 2923,92 грн, суд частково не погоджується з заявленою сумою, здійснивши при цьому власний розрахунок за допомогою програми "Ліга Закон". За результатами розрахунку суду, пеня за рахунком-фактурою від 31.10.2016 нарахована за період з 15.11.2016 по 14.05.2017, тобто у шестимісячний строк відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, що складає 275,14 грн. Позивачем же за цим рахунком-фактурою нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 276,58 грн за період з 15.11.2016 по 15.06.2017, тобто неправомірно включивши в нього один день, який виходить за межі шестимісячного строку, чим порушив вимоги чинного законодавства України. Перевіривши розрахунки пені за рахунками-фактурами від 31.01.2017 та 28.02.2017, суд дійшов висновку про допущену позивачем арифметичну помилку під час визначення сум пені, оскільки періоди їх нарахування, кількість днів та суми боргу, на які нараховується пеня вказано вірно, проте розраховані остаточні суми за прострочення завищені, кожна з яких на 0,01 грн. Стосовно ж розрахунків пені за іншими рахунками-фактурами, то суд не вбачає помилок та погоджується з їх нарахуваннями.
З огляду на що, підсумовуючи вище викладене, до стягнення підлягає пеня за загальний період з 15.11.2016 по 15.06.2017 за кожним рахунком окремо у загальній сумі 2922,46 грн.
Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за кожним рахунком окремо за загальний період з 15.04.2015 по 15.06.2017 у сумі 4462,10 грн та інфляційні нарахування за період з травня 2015 року по травень 2017 року у сумі 9336,12 грн, перевіривши розрахунки яких, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та вірність.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати теплової енергії, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 50000,00 грн заборгованості за теплову енергію, 2922,46 грн пені, 9336,12 грн інфляційних нарахувань та 4462,10 грн 3% річних; провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 15000,00 грн підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України; в решті позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.
Отже, згідно ст. 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1599,97 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремонтінвест", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Мусевича, буд. 41; ідентифікаційний код 32263861, на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9; ідентифікаційний код 03342184, - 50000,00 грн заборгованості за теплову енергію, 2922,46 грн пені, 9336,12 грн інфляційних нарахувань, 4462,10 грн 3% річних та 1599,97 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 15000,00 грн припинити.
4. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 06.09.2017.
Суддя ОСОБА_3