04 вересня 2017 року Справа № 910/27847/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,
розглянувши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2017
та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 03.08.2016
за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"
на діїДержавного виконавця та начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі№910/27847/15 Господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"
до1. Приватного акціонерного товариства "Термолайф", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"
простягнення 5 585 802,08 дол. США, що еквівалентно 121 800 754,81 грн.
за участю представників:
від позивача:не з'явився,
від відповідача-1:Вавдійчик В.П.,
від відповідача-2:не з'явився,
від ВДВС:Харитоненко К.В.,
Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Термолайф" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" про стягнення з останніх солідарно:
- 31 235 802,08 доларів США, з яких: 2850000,00 доларів США (еквівалентно 62 145 444,15 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом; 2 735 802,08 доларів США (еквівалентно 59 655 310,66 грн.) - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом;
- 20 273 046,89 грн., з яких: 7 742 408,71 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 12 530 638,18 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
01.12.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ "Термолайф", які знаходяться на поточних рахунках.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено повністю. З метою забезпечення позову у справі №910/27847/15 накладено арешт на грошові кошти ПрАТ "Термолайф", що знаходяться:
- на рахунку № 26004013005873 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627;
- на рахунку № 26005023005873 (Українська гривня , долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627;
- на рахунку № 26008001300697 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Європромбанк", МФО 377090;
- на рахунку № 26004000142331 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Укрексімбанк" МФО 351618;
- на рахунку № 26000010084400 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Укрексімбанк" МФО 322313;
- а також в інших поточних рахунках, відкритих в банківських або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання даної ухвали, в межах суми 5 585 802,08 (п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дві) доларів США 08 центів, що у гривневому еквіваленті становить 121 800 754,81 (сто двадцять один мільйон вісімсот тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 81 коп., та 20 273 046,89 (двадцять мільйонів двісті сімдесят три тисячі сорок шість) грн. 89 коп.
09.12.2015 ПАТ "Сбербанк" звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 08.12.2015 про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15 про вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі вказаної заяви головним державним виконавцем ВДВС Рубель І.В. 11.12.2015 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49635892.
11.12.2015 головним державним виконавцем ВДВС Рубель І.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках:
на рахунку № 26004013005873 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627;
на рахунку № 26005023005873 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627;
на рахунку № 26008001300697 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Європромбанк", МФО 377090;
на рахунку № 26004000142331 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Укрексімбанк" МФО 351618;
на рахунку № 26000010084400 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Укрексімбанк" МФО 322313;
та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику у межах суми 142 073 801,40 грн.
Листом від 16.12.2015 №12280/4/07-2-6-БТ ПАТ "Сбербанк" повідомило ВДВС про прийняття постанови від 15.12.2015 про арешт коштів боржника до виконання.
24.12.2016 на адресу ВДВС надійшов лист ПАТ "Європромбанк", в якому останній зазначає, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за кодом 25959484 зареєстроване ПАТ "Сбербанк", в той час як стягувачем за постановами від 11.12.2015 визначено ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії", тобто найменування останнього було змінено. У зв'язку з викладеним, ПАТ "Європромбанк" просило ВДВС надати постанову про зміну назви виконавчого провадження з метою недопущення порушень вимог законодавства. Аналогічний лист був отриманий ВДВС від ПАТ "Укрексімбанк".
29.12.2015 головним державним виконавцем ВДВС Рубель І.В. винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження".
29.12.2015, у зв'язку зі зміною назви стягувача, головним державним виконавцем ВДВС Рубель І.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках філії АТ "Укрексімбанк" та ПАТ "Європромбанк" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику у межах суми 142 073 801,40 грн.
Листом від 05.01.2016 №068-05/7 ПАТ "Укрексімбанк" повідомило ВДВС про прийняття постанови від 29.12.2015 про арешт коштів боржника до виконання, а також листом від 06.01.2016 № 204-03/8-БТ про залишки коштів на рахунках боржника.
15.01.2016 до ВДВС надійшов лист ПАТ "Європромбанк" від 05.01.2016 №004/004/1, в якому зазначено, що постанова від 29.12.2015 не може бути прийнята банком до виконання у зв'язку з відсутністю постанови про зміну назви сторони, а саме стягувача, у виконавчому провадженні, а також вказано про порушення ВДВС пункту 1.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень.
25.01.2016 до ВДВС надійшло клопотання ПАТ "Сбербанк" про подання скарги на банківську установу відповідно до якого скаржник просив ВДВС звернутися до Національного банку України зі скаргою на дії ПАТ "Європромбанк", що пов'язані з неприйняттям до виконання постанови ВДВС від 29.12.2015 про арешт коштів боржника.
10.02.2016 головним державним виконавцем ВДВС Рубель І.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках ПАТ "Європромбанк" та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику у межах суми 142 073 801,40 грн.
Також, 10.02.2016 ВДВС звернулося до ПАТ "Європромбанк" із вимогою про надання інформації щодо залишку грошових коштів на рахунках боржника.
12.02.2016 ВДВС звернулося до Національного банку України з листом №20.1/135/8 щодо надання правової оцінки діям посадових осіб ПАТ "Європромбанк" та посприяти вирішенню питання щодо прийняття до виконання постанов ВДВС та арешту коштів боржника з метою виконання ухвали суду.
Листом від 15.02.2016 №004/126/1 ПАТ "Європромбанк" повідомило ВДВС про прийняття до виконання постанови від 10.02.2015 про арешт коштів боржника.
24.02.2016 головним державним виконавцем ВДВС Рубель І.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15.
04.03.2016 стягувач звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №49635892 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15, на що отримав відповідь від 14.03.2016, що вказана скарга не відповідає вимогам п.п. 3, 4, 6 ч. 7 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", а тому буде розглянута в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян".
24.03.2016 ПАТ "Сбербанк" звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця та начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просив визнати неправомірними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. в частині не розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" в порядку статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 24.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №49635892.
Скарга мотивована тим, що; - відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі, ВДВС) було передчасно винесено постанову від 24.02.2016 про закінчення виконавчого провадження №49635892 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15, оскільки ПАТ "Європромбанк" не прийняв до виконання постанов державного виконавця щодо накладення арешту на кошти ПрАТ "Термолайф"; - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України невірно застосовано положення ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/27847/15 (суддя Карабань Я.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.), скаргу ПАТ "Сбербанк" на дії державного виконавця та начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково; визнано неправомірними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. в частині не розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" в порядку статті 82 Закону України "Про виконавче провадження"; у задоволенні решти скарги відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими актами, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні скарги ПАТ "Сбербанк" відмовити в повному обсязі.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.09.2017 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Картере В.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/27847/15.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 у справі № 910/27847/15 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Шевчук С.Р.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-2 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників відповідача-1 та ВДВС, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
В силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 3 вказаної статті встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Судами попередніх інстанцій встановленої, що ПАТ "Європромбанк" надіслало до ВДВС лист №004/126/1 від 15.02.2016, в якому повідомило про прийняття до виконання постанови ВДВС від 10.02.2016 про арешт коштів боржника (ПрАТ "Термолайф").
Таким чином, встановивши, що на момент прийняття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 24.02.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП №49635892, ПАТ "Європромбанк" було виконано вимоги постанови ВДВС від 10.02.2016 про арешт коштів боржника, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 "Про виконавче провадження" у зв'язку з виконанням ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15.
При цьому, доводи ПАТ "Сбербанк" на передчасність закінчення виконавчого провадження з посиланням на наявність у відповідача-1 діючого рахунку у ПАТ "Мегабанк", правомірно відхилені апеляційним судом, оскільки ПАТ "Сбербанк" не доведено існування у відповідача-1 відкритого розрахункового рахунку в ПАТ "Мегабанк" станом на дату прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.
У п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні вимоги про скасування постанови Відділу державної виконавчої служби, у зв'язку з її невідповідністю способам захисту, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".
Щодо вимоги ПАТ "Сбербанк" про визнання неправомірними дій начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині не розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" в порядку, передбаченому статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів зазначає наступне.
Так, начальник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дійшов висновку про те, що скарга ПАТ "Сбербанк" на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №49635892 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15 підлягає розгляду в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", оскільки не відповідає вимогам пунктів 3, 4, 6 частини 7 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Згідно з ч. 3 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
У відповідності до ч. 7 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Відповідно до частини 8 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Частиною 6 статті 82 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.
Оскільки в ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" міститься виключний перелік підстав, за яких скарга не розглядається за вимогами вказаного Закону, до яких порушення вимог ч. 7 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" не віднесено, то висновки начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" за вимогами Закону України "Про звернення громадян", є неправомірним.
Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення скарги ПАТ "Сбербанк" в частині визнання неправомірними дій начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С.С. в частині не розгляду скарги ПАТ "Сбербанк" в порядку статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/27847/15 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кролевець
Судді О. Євсіков
С. Шевчук