Справа № 2а-2714-2009р.
20 листопада 2009 року. Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання бездіяльності та стягнення навиплаченої суми щомісячної доплати до пенсії як дитині війни,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов”язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни.
В обгрунтування своїх вимог зазначив, що віе пенсіонер за віком, має статус “дитина війни” і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що набрав чинності з 01.01.2006 року його щомісячна пенсія повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач в порушення вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зазначену доплату до пенсії позивача у 2006-2007 роках не сплачував, отже, як вважає позивач, вчинив неправомірну бездіяльність, чим порушив його права та інтереси. Просить визнати бездіяльність Управління ПФУ в м. Артемівську Донецької області по невиплаті йому надбавки до пенсії як “дитині війни” протиправною та стягнути з відповідача на його користь суму несплаченої надбавки за 2006-2007 роки в розмірі 2733,30 грн.
Суд, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в м. Артемівську Донецької області, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні позивача.
Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визнано, що у 2007 році підвищення до пенсій відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Пунктом 5 наведеного рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдиуції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли для судів загальної юрисдикції при розгляді зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з цього, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року діти війни мали право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19.01.2006 року) зазначене підвищеня в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Вимоги позивача які стосуються стягнення суми надбавки за 2006 рік задоволенню не підлягають, оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії “дітям війни”. Відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року (зі змінами внесеними 19.01.2006 року зазначене пядвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом міністрів України та погодженим Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсій позивачу безпідставні, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов”язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області щодо нарахування і виплати надбавки по категорії “Діти війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та про стягнення коштів за недоотриману надбавку по категорії “Діти війни” за зазначений період.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і на застосуванні вимог ст. 99 КАС України наполягає відповідач.
Як вбачається зі штемпеля пошти, позивач звернувся до суду лише 11.11.2008 року в силу чого, з урахуванням вимог ч.2 ст. 99 КАС України, позовні вимоги можуть бути розглянуті лише за період з 11.11.2007 року по 31.12.2007 року.
В силу ст. 100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Між тим ч.2 ст. 100 КАС України передбачає те, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Суд приймає до уваги похилий вік позивача, його статус, наявність обов”язків держави щодо належної охорони прав позивача і в сукупності цих обставин вважає можливим визнати поважною причиною пропущення строку звернення, що надає суду право розглянути справу і прийняти рішення за суттю заявлений позовних вимог без застосування строків позовної довності, встановлених ч.2 ст. 99 КАС України.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою данного права є виконання прийнятих на себе зобов”язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вище вказане свідчить про те, що відповідач зобов'язаний відповідно до діючого законодавства донарахувати та сплатити позивачеві додатково суму підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла в цей період у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування у розмірі 699,90 грн. за період з 09 липня 2007р. по грудень 2007р. з урахуванням сплачених сум (Судом перевірено розрахунок та визначено його вірність):
2333грн(288,10грн. (406грн./31деньх22дня)+406грнх2+411грнх3)х30%=699,90 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 по спр. № 1-29/2007, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112,, 121, 122-143, 151-154, 158, 162-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області про визнання бездіяльності та стягнення навиплаченої суми щомісячної доплати до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області щодо нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області сплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну доплату до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно у розмірі 699,90 гривен за рахунок коштів Державного бюджету України .
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецкої області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Артемівського Н.М.Медінцева
міськрайонного суду