Справа: № 754/9816/17 Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Губська О.А.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання,
Деснянський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві через представника звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.02.2017 року Деснянський районний суд міста Києва постановив затримати та помістити до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., терміном на шість місяців. В подальшому примусово видворити з території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 На підставі вищевказаної постанови суду 17.02.2017 року Деснянським РВ ГУ ДМС України в м. Києві було прийнято рішення про поміщення в ПТПІ громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не має документа, який дає йому право на виїзд з України Деснянським РВ ГУ ДМС України в місті Києві вжиті заходи для виконання рішення про примусове видворення за межі території України, а саме направлено листи-повідомлення та клопотання Почесним Консулам Народної Республіки Бангладеш в м. Києві, м. Варшаві та м. Москві. Однак, на даний час відповідей на листи до Деснянським РВ ГУ ДМС України в м. Києві не надійшло.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на три місяці до 17 листопада 2017 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2017 року постановлено затримати та помістити до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (далі - ПТПІ), які незаконно перебувають на території України, громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на шість місяців. В подальшому примусово видворити з території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14-16).
17.02.2017 року Деснянським районним відділом Головного управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві, було прийнято рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для подальшої підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення з України (а.с. 17).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2017 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2017 року - залишено без змін (а.с. 19-20).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не має документа, який дає йому право на виїзд з України, Деснянським РВ ГУ ДМС України в м. Києві, відповідно до п 2.7 спільного наказу МВС України, СБ України та АДПС України від 23.04.2012 № 353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», вжиті наступні заходи для виконання рішення про примусове видворення за межі території України громадянина Республіки Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1:
18.02.2017 року Почесному Консулу Народної Республіки Бангладеш в місті Києві направлено лист-повідомлення за №4/981-17 про те, що ОСОБА_1 був поміщений до ПТПІ для забезпечення примусового видворення з клопотанням про оформлення йому свідоцтва для повернення на батьківщину (а.с. 21);
13.04.2017 до Посольства Народної Республіки Бангладеш в Москві направлено лист за №4/2495-17 з клопотанням про оформлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, травел/документа для повернення на батьківщину (а.с. 22);
15.06.2017 Почесному Консулу Народної Республіки Бангладеш в місті Києві повторно направлено лист-повідомлення за №4/3711-17 року з приводу ОСОБА_1, який був поміщений до ПТПІ для забезпечення примусового видворення з клопотанням про оформлення йому свідоцтва для повернення на Батьківщину (а.с. 23);
22.06.2017 Послу Народної Республіки Бангладеш в Варшаві направлено лист за №4/3955-17 з клопотанням про оформлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., травел/документа для повернення на батьківщину (а.с. 24).
Матеріали справи не містять відомостей про отримання відповідей на вищезазначені листи та судом апеляційної інстанції на час розгляду справи не встановлено
Також встановлено, що під час перебування в ПТПІ ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
18.06.2016 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства і врегулювання окремих питань, пов'язаних з протидією нелегальній міграції».
Статтею 183-7 КАС України визначено особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства.
Зі змісту частини 7 цієї статті слідує, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шести місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на дванадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні три місяці подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для виконання рішення про примусове видворення або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
У підпункті «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський суд з прав людини у справі «Ливада проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи (п. 42). Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п'ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року №12-рп/2003).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутність інформації з країни громадянської належності або країни походження чи документів, необхідних для ідентифікації особи, наразі за встановлених по справі обставин, унеможливлює його примусове видворення за межі України, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2017 у справі №754/2198/17, а тому продовження його строку затримання є обґрунтованим.
З урахуванням вищенаведеного, з огляду на відсутність у відповідача документа, що дає право перебування на території України та відсутність документа, що посвідчує його особу, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо продовження строку затримання відповідача на строк визначений п. 7 ст. 183-7 КАС України, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права й підстав для її скасування немає.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.