01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 825/903/17 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2017 р. №№ 0000304000, 0000294000.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_2.) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби України в Чернігівській області (далі - ГУ ДФС в Чернігівській області).
Позивач здійснює господарську діяльність у сфері громадського харчування у приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 яке нею використовується на підставі договору оренди від 12.10.2015 р.
Пунктом 1.3 зазначеного договору оренди передбачено, що нерухоме майно передається в оренду для розміщення закладу громадського харчування без реалізації горілчаних виробів.
15.05.2017 р. на підставі наказу про проведення фактичної перевірки № 667 та направлень №№ 834,833 ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено фактичну перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої складено акт від 15.05.2017 р. № 140/НОМЕР_3.
У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а сааме: зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру таких місць зберігання та роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії.
24.05.2017 на підставі та на виконання висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2017 р.: 1) № 0000304000, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 17000,00 грн. на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та податкове повідомлення-рішення;
2) № 0000294000, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 17000,00 грн. на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано порядку призначення і проведення фактичної перевірки позивача і позивач не є суб'єктом правопорушень, за які її притягнуто до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України закріплено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.
Згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Системний аналіз викладених законодавчих норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки, зокрема є надходження до податкового органу інформації від державного органу, яка вказує про можливі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, тобто така інформація не є і не може бути беззаперечною, а лише носить ймовірний характер, що, власне й зумовлює необхідність перевірки її достовірності контролюючим податковим органом.
При цьому, здійснення суб'єктом господарювання торгівельної діяльності алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії та зберігання їх у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання становить два склади правопорушень, виявлення яких податковим органом під час проведення фактичної перевірки обумовлює необхідність застосування до підконтрольного суб'єкта відповідних санкцій.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що підставою для прийняття відповідачем наказу від 15.05.2017 р. № 667 «Про проведення фактичної перевірки», яким призначено відповідну перевірку кафе позивача, став лист Прокуратури Чернігівської області від 11.05.2017 р. № 05-17/31вих-17 щодо необхідності перевірки податковим органом факту торгівлі ФОП ОСОБА_2 алкогольними напоями в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за відповідною адресою та дотримання нею вимог законодавства /Т.1 а.с.32/.
15.05.2017 р. відповідачем було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 140/2529303661 /Т.1 а.с.9-10/.
У ході проведення перевірки контролюючим органом виявлено факт продажу стажером-офіціантом позивача алкогольних напоїв, а саме коньяка, за відсутності відповідної ліцензії та зберігання алкогольних напоїв у приміщенні кафе, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Зазначені обставини зафіксовані матеріалами фактичної перевірки /Т.1 а.с.25-26, 39-40/ та, зокрема підтверджені й самим позивачем у її письмових поясненнях від 15.05.2017 р. /Т.1 а.с.30/.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку у відповідача були належні та необхідні правові підстави для призначення і проведення фактичної перевірки позивача, а саме - інформація від державного органу (Прокуратури Чернігівської області) про можливі порушення законодавства, і виявлені правопорушення обумовлюють правомірність, доцільність і виваженість застосування до позивача відповідних штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому ст. 17 Закону № 481/95-ВР.
З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2017 р. №№ 0000304000, 0000294000, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
При цьому, доводи позивача про те, що пляшки пива, виявлені контролюючим органом, були придбані нею для особистого споживання, а коньяк та горілка залишилися з банкету і їй не відомо, чому стажер-офіціант продавав алкогольні напої, колегія суддів вважає необґрунтованими і голослівними.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тож у жодному разі не може засновуватися на припущеннях. Крім того, позивачем всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України не надано суду жодних доказів, які б спростовували правомірність застосування до неї контролюючим органом штрафних санкцій, натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, згідно з вимогами ч. 2 ст. 72 КАС України, виконано покладений на нього обов'язок з доказування.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області підлягає задоволенню, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року - скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 вересня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.