01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Справа: № 750/2373/17 Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника відповідача Данілевського О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо формування та надіслання вимоги до ПАТ «Ощадбанк» про списання коштів з рахунків позивача;
- скасувати вимогу про списання коштів з рахунків позивача;
- стягнути з відповідача на рахунок позивача 6570,30 грн. неправомірно знятих коштів;
- зобов'язати відповідача надіслати постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження за результатом примусового виконання судового рішення за позовом ОСОБА_3;
- зобов'язати відповідача дотримуватися вимог ст.ст. 6, 28 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів про списання коштів з рахунків позивача.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 750/8002/16-а, виданий 24.11.2016 р. Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання Чернігівського ОУПФУ призначити ОСОБА_3 основну пенсію за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. у розмірі 90% від середнього заробітку на підставі довідок прокуратури Чернігівської області від 17.07.2012 р. № 18-287, починаючи з 25.02.2016 р., та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку.
07.12.2016 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53075183 з виконання вищеозначеного виконавчого листа та запропоновано позивачу як боржнику у виконавчому провадженні виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, а також пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн.
Зазначена постанова позивачем не оскаржена, протиправною не визнавалася, не скасовувалася у порядку, визначеному законодавством, та є чинною.
21.02.2017 р. на підставі платіжної вимоги відповідача з рахунку позивача у Чернігівській філії ПАТ «Державний ощадний банк України» було списано кошти в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження № 53075183.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо списання з його рахунків коштів у розмірі 6570,30 грн. та протиправною вимогу про їх списання, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно здійснено списання коштів з рахунків позивача на погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
У пункті 2 розділу VІ Інструкції № 512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Відповідно до ч. 5 ст. 26, ч. 1, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У пунктах 8, 9 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1404-VIII органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обов'язок зі сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження законодавством покладено на боржника і в разі невиконання суб'єктом владних повноважень - боржником його зобов'язань у виконавчому провадженні в добровільному порядку зазначені платежі підлягають списанню з його рахунку органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі відповідної платіжної вимоги державного виконавця.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що 24.11.2016 р. Деснянським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист від 13.09.2016 р. по справі № 750/8002/16-а про зобов'язання Чернігівського ОУПФУ призначити ОСОБА_3 основну пенсію за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ у розмірі 90 % від середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 17.07.2012 р. № 18-287, починаючи з 25.02.2016 р., та виплатити заборгованість, що виникне на день перерахунку.
За вказаним виконавчим листом відповідачем відкрито виконавче провадження № 53075183, про що винесено постанову від 07.12.2016 р.
У зазначеній постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду 10 днів та визначено суму виконавчого збору, який підлягає стягненню з нього - 6400,00 грн.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2016 р. ВП № 53075183 позивачем не оскаржувалася та є чинною.
26.12.2016 р. позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду та відсутність сум для доплати пенсії стягувача.
04.01.2017 р. відповідачем було складено та направлено позивачу вимогу виконавця щодо необхідності виконання судового рішення за виконавчим листом від 24.11.2016 р. № 750/8002/16-а у повному обсязі.
23.01.2017 р. відповідач звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, за яким видано вищевказаний виконавчий лист, але ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.02.2017 р. у задоволенні зазначеної заяви було відмолено.
24.01.2017 р. позивачем було повідомлено відповідача про виконання рішення суду в частині призначення пенсії та відсутність сум для її доплати.
09.02.2017 р. відповідачем було складено акт державного виконавця, в якому визначено витрати виконавчого провадження № 53075183 у розмірі 107,30 грн., з яких 9,00 грн. - друк, 1,70 грн. - конверти, 45,60 грн. - направлення рекомендованого листа, 51,00 грн. - плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
10.02.2017 р. відповідачем складено платіжну вимогу № 53075183/1 щодо стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на виконавче провадження у загальному розмірі 6507,30 грн.
Зазначена вимога 14.02.2017 р. була одержана ГУ ДКСУ в Чернігівській області.
21.02.2017 р. ГУ ДКСУ в Чернігівській області з рахунку позивача списано 6570,30 грн.
24.02.2017 р. до відповідача надійшло клопотання стягувача, в якому повідомлено про відкриття кримінального провадження щодо боржника за фактом невиконання рішення суду.
27.06.2017 р. відповідачем на підставі ст. 42 Закону № 1404-VIII прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 107,30 грн., з яких 51,00 грн. - витрати на АСВП.
Зазначена постанова позивачем ніким не скасована та є чинною.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн. був стягнутий з позивача на підставі чинної постанови державного виконавця від 07.12.2016 р. ВП № 53075183, яка позивачем не оскаржувалася, в добровільному порядку, зокрема в частині стягнення з нього виконавчого збору не виконана, ніким не скасована та є чинною, а отже обумовлює правомірність списання з його рахунку відповідної суми як того вимагає ст.ст. 26, 27 Закону № 1404-VIII та Інструкція № 512/5.
При цьому, доводи апелянта щодо неправомірності та безпідставності списання з його рахунку вказаної суми коштів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокрема Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в цій частині.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до матеріалів виконавчого провадження ВП № 53075183 відповідачем було сформовано та направлено до органів Казначейства платіжну вимогу про стягнення з позивача коштів у розмірі 6507,30 грн., тобто 6400,00 грн. - виконавчого збору та 107,30 грн. - витрати на виконавче провадження.
Проте, фактично ГУ ДКСУ в Чернігівській області з рахунку позивача було списано 6570,30 грн.
Однак, вчинення ГУ ДКСУ в Чернігівській області, яке не є відповідачем у даній справі, таких дій не входить до коло спірних правовідносин, виниклих між позивачем та відповідачем у даній справі і позивачем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано жодних доказів, які б вказували на те, що списання з його рахунку коштів саме в цьому розмірі (6570,30 грн.) здійснено органом казначейства за вимогою (поданням) відповідача. Тож, адміністративний позов в частині суми 6570,30 грн. - 6507,30 грн. = 63,00 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог Чернігівського ОУПФУ про зобов'язання відповідача дотримуватися вимог ст.ст. 6, 28 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів про списання коштів з рахунків позивача колегія суддів зазначає, що такі вимоги є вимогами на майбутнє та їх вирішення не входить до завдань адміністративного судочинства у розумінні ст. 2 КАС України.
З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо формування та надіслання вимоги до ПАТ «Ощадбанк» про списання з рахунків позивача коштів в сумі 6463,00 грн., скасування вимоги про списання коштів з рахунків позивача в частині вказаної суми та стягнення з відповідача на рахунок позивача вказаної суми коштів, а а також щодо зобов'язання відповідача дотримуватися вимог ст.ст. 6, 28 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів про списання коштів з рахунків позивача.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення щодо вказаних позовних вимог було дотримано норми матеріального та процесуального права, правильно встановлено обставини справи, що відповідно до ст. 200 КАС України є правовою підставою для залишення його без змін в цій частині.
Разом з тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині щодо вирішення решти позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що як було встановлено вище, постанова про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження в розмірі 107,30 грн. була прийнята відповідачем лише 27.06.2017 р., тобто майже через чотири місяці після списання з його рахунку цих коштів.
При цьому, з матеріалів виконавчого провадження ВП № 53075183 вбачається, що жодних інших рішень про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження у порядку статті 42 Закону № 1404-VIII та пункту 2 розділу VІ Інструкції № 512/5 відповідачем на момент складання та надіслання до органу Казначейства платіжної вимоги від 10.02.2017 р. і її виконання ГУ ДКСУ у Чернігівській області не приймалося, а лише був складений акт державного виконавця, який, виходячи з наведених правових норм, не надає достатніх правових підстав для списання з боржника вказаних коштів.
Більш того, відповідачем взагалі не доведено, що позивач отримував постанову від 27.06.2017 р. про стягнення з нього витрат виконавчого провадження.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що в даному випадку ГТУЮ у Чернігівській області порушено процедуру стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, фактично позбавлено останнього права на їх добровільне відшкодування та/або оскарження нарахування відповідної суми, а отже, дії відповідача щодо формування та надіслання платіжної вимоги від 10.02.2017 р. № 53075183/1 до ГУ ДКСУ у Чернігівській області про списання коштів з рахунків позивача у розмірі 107,30 грн. є протиправними, така вимога в цій частині підлягає скасуванню, а списані на її підставі з рахунків позивача кошти у розмірі 107,30 грн. - стягненню з відповідача на рахунок позивача.
Приходячи до такого висновку апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у своєму адміністративному позові Чернігівське ОУПФУ просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо щодо формування та надіслання вимоги до ПАТ «Ощадбанк», але як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, така вимога відповідачем була направлена до ГУ ДКСУ у Чернігівській області, що у відповідності до ст. 11 КАС України обумовлює необхідність вийти за межі позовних вимог і задовольнити їх в цій частині з урахуванням фактичних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови в частині щодо відмови в задоволенні зазначених позовних вимог було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є правовою підставою для його скасування і ухвалення в цій частині нової постанови про часткове задоволення відповідних позовних вимог.
Отже, апеляційна скарга Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України підлягає задоволенню частково, постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2017 року в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо формування та надіслання вимоги в частині суми 107,30 грн. до ПАТ «Ощадбанк» про списання коштів з рахунків позивача, скасування вимоги про списання коштів з рахунків позивача в частині суми 107,30 грн., стягнення з відповідача на рахунок позивача 107,30 грн. неправомірно знятих коштів - скасуванню, адміністративний позов в цій частині позовних вимог - задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в іншій частині - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2017 року в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо формування та надіслання вимоги в частині суми 107,30 грн. (сто сім гривень та тридцять копійок) до публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» про списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, скасування вимоги про списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в частині суми 107,30 грн. (сто сім гривень та тридцять копійок), стягнення з управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рахунок Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України 107,30 грн. (сто сім гривень та тридцять копійок) неправомірно знятих коштів - скасувати, а адміністративний позов в частині зазначених позовних вимог - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо формування та надіслання платіжної вимоги від 10.02.2017 р. № 53075183/1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області в частині суми 107,30 грн. (сто сім гривень та тридцять копійок).
Скасувати платіжну вимогу від 10.02.2017 р. № 53075183/1 в частині суми 107,30 грн. (сто сім гривень та тридцять копійок).
Стягнути з управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на користь Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України 107,30 грн. (сто сім гривень та тридцять копійок).
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині зазначених позовних вимог - відмовити.
В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 вересня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.