17 листопада 2009 року справа № 2а-12843/09/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барабаш М.В.,
при секретарі Шенкунісі А.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача-1 Бабаніної Т.І.,
представника відповідача-2 Пустовіт Р.І.,
представника відповідача-2 Гавриленко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, Новомосковського міського відділу (з обслуговування міста Новомосковська та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та зобов'язання вчинити дії, -
05.10.2009 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою (а.с.3-4) до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1). В судовому засіданні 22.10.1009 р. за клопотанням відповідача-1 до участі у справі в якості відповідача-2 залучено Новомосковський міський відділ (з обслуговування міста Новомосковська та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області. 16.11.2009р. позивач уточнив адміністративний позов (а.с.30-31), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області від 18.10.2006 р. № 178о/с про звільнення в запас Збройних сил України за п. 64. „є” (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, слідчого слідчого відділення Новомосковського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області лейтенанта міліції ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Новомосковського відділу (з обслуговування міста Новомосковська та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 18.10.2006 р. Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області видано наказ № 178 о/с про звільнення позивача за порушення дисципліни; позивач після закінчення Національного університету внутрішніх справ, проробив на посаді слідчого близько року; 15.06.2006 р. позивач звернувся до відділу кадрів з заявою про звільнення за власним бажанням у зв'язку з малою заробітною платою; у відділі кадрів позивачу зазначили, що аби звільнитися скоріше, необхідно в заяві про звільнення дописати, що попереджений про можливість звільнення за порушення дисципліни; проробивши більше трьох місяців і не отримавши наказу про звільнення, позивач продовжував працювати; 18.10.2006 р. позивача було повідомлено про звільнення, однак на цей час він вже не збирався звільнятися та втратив роботу, на яку збирався перейти; заперечення позивача відповідачем-2 були залишені поза увагою; позивачу на руки була видана трудова книжка без зазначення причини звільнення; з наказом про звільнення позивача ознайомлено не було; у вересні 2009 р. позивач почав влаштовуватися на роботу в органи внутрішніх справ, де йому повідомили, що не беруть на роботу звільнених працівників міліції за порушення трудової дисципліни; 26.09.2009 р. позивач отримав копію наказу про звільнення; позивачу не було відомо про причини його звільнення, службового розслідування з приводу звільнення позивача за порушення дисципліни не проводилось; відповідачами при звільненні позивача порушено п.п. 22, 62, 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 р. (далі - Положення № 114), ст.ст. 1, 2, 6, 14, 16, 21 Закону України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” № 3460-IV від 22.02.2006 р. (далі - Дисциплінарний статут). Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача-1 надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що позивач у 2001 р. був зарахований на денну форму навчання в Національний університет внутрішніх справ України; позивач склав угоду, якою передбачалося після закінчення навчання приступити до службової діяльності за місцем розподілу, а у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну відшкодувати МВС України витрати за період навчання; позивача було призначено на посаду слідчого слідчого відділення Новомосковського РВ УМВС України в Дніпропетровській області; підставою для звільнення позивача стало проведення службового розслідування за фактом невиходу позивача на службу без поважних причин; службовим розслідуванням встановлено, що після надання рапорту про звільнення за власним бажанням 15.06.2006 р. позивач не службу не виходив, документів, які б підтверджували причини поважності відсутності на службі не надав, лише пояснив, що не бажає у подальшому проходити службу, посилаючись на низьке грошове забезпечення; з висновком службового розслідування позивач ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис; за результатами службового розслідування був виданий наказ № 922 від 03.10.2006 р., який був реалізований наказом № 178 о/с від 18.10.2006 р.; позивачу на руки була видана трудова книжка 18.10.2006 р. та оголошені накази в порядку, передбаченому п. 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі - Інструкція № 58), п. 6.6. Правил оформлення і ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 1276 від 30.12.2005 р. (далі - Інструкція № 1276); після звільнення позивач до відповідача-1 не звертався; позивачу стало відомо про звільнення у жовтні 2006 р., до суду позивач звернувся у жовтня 2009 р., у зв'язку з чим позивач порушив строк для звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Представники відповідача-2 у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції представники відповідача-2 надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що за позивачем був закріплений наставник, згідно Положення про наставництво в органах внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 25.11.2003 р. № 1458; до позивача було застосовані заходи оптимальної адаптації до умов служби; підставою звільнення позивача стало проведення службового розслідування за фактом невиходу на службу без поважних причин; у ході службового розслідування встановлено, що позивач подав рапорт до керівництва Новомосковського відділу про звільнення за власним бажання, після цього на службу не виходив, документів поважності відсутності на службі не надав, лише пояснив, що його не влаштовує рівень грошового забезпечення та в подальшому позивач не бажає проходити службу; за результатами службового розслідування був виданий наказ № 922 від 01.10.2006 р., який у встановленому порядку був реалізований наказом по особовому складу № 178 о/с від 18.10.2006 р.; позивачу 18.10.2006 р. була видана трудова книжка, оголошені накази в порядку, передбаченому спеціальними нормами; позивачу стало відомо про звільнення у жовтні 2006 р., до суду позивач звернувся у жовтня 2009 р., у зв'язку з чим позивач порушив строк для звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення позивача і представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України регламентується Законом України „Про міліцію” № 565-ХІІ від 20.12.1990 р. (далі - Закон № 565), Дисциплінарним статутом, Положенням №114.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 907 від 29.12.2003 р. (а.с 37) затверджено Положення про Новомосковський районний відділ УМВС України в Дніпропетровській області (далі - Положення про відділ) (а.с. 38-40). Відповідно до п. 3 Положення про відділ, відділ у своїй діяльності підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та Управлінню МВС України в Дніпропетровській області. Наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області від 15.11.2007 р. № 1000 із змінами, внесеними наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 28.10.2008 р. № 1080 Новомосковський районний відділ УМВС України в Дніпропетровській області перейменовано у Новомосковський міський відділ (з обслуговування міста Новомосковська та Новомосковського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області (а.с.20).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 94 від 02.02.2004 р. затверджено Положення про Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Положення про Управління) (а.с.13-18). Відповідно до п. 9.7 Положення про Управління начальник УМВС у Дніпропетровській області притягає до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 547 від 21.10.2001 р. „Про внесення змін до деяких відомчих нормативно-правових актів” Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області перейменовано на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (а.с. 11).
Судом встановлено, що позивач 14.08.2001 р. прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України (а.с. 7), зарахований на денну форму навчання в Національний університет внутрішніх справ (далі - НУВС). Наказом НУВС № 212 о/с від 04.08.2001 р. позивачу присвоєно спеціальне звання: рядовий міліції (а.с.44). Наказом НУВС № 183 о/с від 24.06.205 р. позивачу присвоєно спеціальне звання: лейтенант міліції (а.с.44). Заявою та зобов'язанням від 06.05.2001 р. позивач підтвердив зобов'язання по закінченню навчання відслужити не менше трьох років в органах внутрішніх справ або відшкодувати вартість навчання (а.с.45,59). Таке ж зобов'язання надали і батьки позивача (а.с.46,47).
Представники сторін в судовому засіданні пояснили, що позивач прослужив в слідчому управлінні відповідача-2 менше року, був звільнений, відшкодування вартості навчання не здійснював.
15.06.2006 р. позивач подав рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням, зазначивши, що претензій стосовно звільнення не має (а.с.49).
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.
Як зазначено в ч. 1 с. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту позивач надав письмові пояснення, відповідно до яких - з 01.07.2001 р. не виходив на службу, оскільки шукав нове місце роботи; вирішив звільнитися, оскільки його не влаштовувала заробітні плата; ознайомлений з тим, що його буде звільнено за порушення дисципліни, оскільки він не виходив на роботу 3 місяці (а.с.52). В судовому засіданні позивач підтвердив, що пояснення, копія яких надана до матеріалів справи, написані ним власноруч.
За наведених обставин спростовуються посилання позивача та його представника на незнання позивачем підстав звільнення останнього з органів внутрішніх справ та доводи, викладені в позовній заяві про те, що після написання рапорту про звільнення за власним бажанням, позивач продовжував службу у відповаідача-2.
Частиною 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Висновком за матеріалами службового розслідування за фактом відсутності на службі слідчого слідчого відділення Новомосковського РВ ОСОБА_1, затвердженого начальником УМВС України в Дніпропетровській області 02.10.2006 р. (а.с.50-51), встановлено, що позивач на займаній посаді перебував з 27.07.2005 р., звернувся з рапортом про звільнення за власним бажанням, з позивачем були проведені бесіди, в ході яких останньому було доведено порядок звільнення з органів внутрішніх справ, необхідність виходу на службу і виконання покладених на нього обов'язків протягом 3-х місяців, з 01.07.2006 р. позивач на службу виходити перестав, причину не виходу пояснив тим, що продовжувати службу в органах внутрішніх справ не буде. За грубе порушення дисципліни, що виразилося у невиході на службу без поважних причин запропоновано звільнити позивача за порушення дисципліни.
На останньому аркуші висновку за матеріалами службового розслідування позивачем власноруч зроблено запис „З службовим розслідуванням ознайомлений, з висновком згоден”. В судовому засіданні позивач не заперечував стосовно того, що цей напис зроблено ним власноруч (а.с.51 об.).
Отже, дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами не підтвердилися пояснення позивача та його представника про не проведення службового розслідування стосовно дисциплінарного проступку позивача та не ознайомлення позивача з висновком службового розслідування.
Як зазначено в ч.ч. 3, 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Відповідно до п. 2 Положення № 114 позивач в званні лейтенант міліції відносився до середнього начальницького складу.
Відповідно до п. 70 Положення № 114 звільнення осіб середнього начальницького складу провадиться начальниками управлінь внутрішніх справ областей.
Згідно ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як зазначено в досліджених судом письмових доказах - поясненнях заступника начальника Новомосковського РВ Пустовіт Р.І., рапорті заступника начальника Новомосковського РВ Ведмідь І.О., за час роботи слідчим слідчого відділення Новомосковського РВ УМВС України позивач зарекомендував себе посередньо, до виконання своїх обов'язків відносився не завжди добросовісно, не завжди своєчасно виконував вказівки керівництва, авторитетом серед керівництва та колективу не користувався, службова та виконавча дисципліна була на низькому рівні, після написання рапорту про звільнення не виходив на службу, порядок звільнення з органів внутрішніх справ позивачу було роз'яснено (а.с.53,54).
Відповідно до п.п. є) п. 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.
Наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області № 922 від 03.10.2006р. „Про покарання слідчого слідчого відділення Новомосковського РВ ОСОБА_1” позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 „є” (за порушення дисципліни) Положення № 114 (а.с.55).
Наказом Управління МВС України в Дніпропетровській області № 178о/с від 18.10.2006 р. позивача звільнено в запас збройних сил України за п. 64 „є” (за порушення дисципліни) Положення № 114 (а.с.7).
18.10.2006 р. позивачу видано трудову книжку, про її отримання позивачем зроблена власноручна відмітка (а.с.44).
Відповідно до ч. 8 ст. 14 Дисциплінарного статуту зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
В судовому засіданні позивач пояснив, що не пам'ятає яким чином до нього доводився наказ про звільнення. Як встановлено письмовими доказами, дослідженими у справі, ознайомитися з наказом № 922 від 03.10.2006 р. та отримувати витяг з наказу №178о/с від 18.10.2006 р. позивач відмовився, про що складено відповідний акт (а.с.56).
Відповідно до п.п. 6.6. п. 6 Інструкції № 1276 запис про службу в органах внутрішніх справ здійснюється в трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів, посад та підстав звільнення.
За наведеної норми запис в трудовій книжці позивача зроблено у відповідності до вимог спеціального законодавства.
Доводи позивача про те, що він в вересні 2009 р. почав влаштовуватися на роботу в органи внутрішніх справ не підтвердилися наданою до матеріалів справи довідкою відповідача-1 (а.с.57).
Отже, посилання позивача та представника позивача в позовній заяві на порушення відповідачів при звільненні позивача, не підтвердилися встановленими обставинами у справі та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями позивача і представників сторін.
На підставі зазначеного, суд не вбачає в діях відповідачів по справі порушень вимог чинного законодавства, які могли б бути підставою для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з ч.1 ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Судом встановлено, що позивач відмовився від ознайомлення з наказом №922 від 03.10.2006 р. та отримання витягу з наказу №178о/с від 18.10.2006 р., однак, як встановлено матеріалами справи та поясненнями позивача, він знав, що його буде звільнено за порушення дисципліни. Поважних причин щодо пропуску строку оскарження наказу про звільнення позивач суду не надав.
Як зазначено в ч.ч. 1, 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні надали письмові клопотання та наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову внаслідок пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на постанову суду або в порядку, встановленому частиною 5 статті 186 КАС України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 23 листопада 2009 року.
Суддя М.В. Барабаш