14037, м. Чернігів, вул. Гончарова, 4
14 травня 2009 р. № 2а-8593/09/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом комунального підприємства "Ліки України" Чернігівської обласної ради
додержавної податкової інспекції у Ріпкинському районі
провизнання рішення нечинним
за участю представників сторін:
від позивача Молибоги О.В., довіреність від 19.02.2009 року
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства «Ліки України» до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі, в якому позивач просить визнати нечинним рішення ДПІ у Ріпкинському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.02.2009 року № 0000022330, прийнятого на підставі акту перевірки № 709/23-104/01980911 від 04.12.2008 року Центральної районної аптеки № 9 комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради на суму 4573 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем безпідставно винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 4573 грн., оскільки позивачем не здійснювалось порушень вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з"явився, сповіщався належним чином.
Оскільки відповідач є суб"єктом владних повноважень, тому на підставі ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів без участі представника відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.05.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.05.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
04.12.2008 року Державною податковою інспекцією у Ріпкінському районі Чернігівської області проведена планова виїзна перевірка Ріпкинської центральної районної аптеки № 9 комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №709/23-104/011980911 від 04.12.2008 року.
Під час перевірки встановлено, що позивачем здійснювалась торгівельна діяльність без отримання пільгового торгового патенту, протягом 2007 року по 39 аптечних пунктах при фельдшерсько-акушерських пунктах та по 42 аптечних пунктах при фельдшерсько-акушерських пунктах протягом 2008 року, що визначено як порушення пп. 1, 2 ст. 1, пп. 1, 2, 3, 5, 6, 13 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
На підставі акту перевірки №709/23-104/01980911 від 04.12.2008 року Державною податковою інспекцією у Ріпкінському районі Чернігівської області прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 10125,00 грн. від 15 грудня 2008 року № 0000592330, за порушення пп. 1, 2 ст. 1, пп. 1, 2, 3, 5, 6, 13 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, подав скаргу до ДПІ у Ріпкинському районі, яка рішенням від 30.12.2008 року №1149/10/23-107 залишена без задоволення, та до державної податкової адміністрації України в Чернігівській області, яка скасувала рішення ДПІ у Ріпкинському районі від 15 грудня 2008 року № 0000592330 та рішення ДПІ у Ріпкинському районі від 30.12.2008 року №1149/10/23-107 про результати розгляду скарги, а також постановила відповідачу визначити новий розмір штрафних (фінансових) санкцій.
3 лютого 2009 року ДПІ у Ріпкинському районі прийняла нове рішення №000022330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4573,00 грн. за порушення п.п. 1,2 статті 1, п.п. 1,2,3,5,6,13 статті 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Згідно пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України №1570 від 17 листопада 2004 року „Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах”, у сільській місцевості у разі відсутності аптеки роздрібна торгівля може здійснюватися лікарськими засобами за переліками, що встановлюються МОЗ, фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунктами, сільськими лікарськими амбулаторіями на підставі договорів, укладених з аптекою за письмовим погодженням органів місцевого самоврядування.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1570 від 17 листопада 2004 року „Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах” передбачено тільки два види структурних підрозділів аптеки - аптечні пункти та аптечні кіоски.
Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 24 квітня 1998 року № 254 „Про забезпечення сільського населення області лікарськими засобами через систему фельдшерсько-акушерських пунктів” передбачено, що до вирішення питання на державному рівні, фельдшерсько-акушерськими пунктам - ФАПам, розташованим у сільській місцевості, роздрібну реалізацію лікарських засобів дозволити здійснювати на підставі ліцензій та торгових патентів аптек, які здійснюють їх медикаментозне забезпечення.
Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.07.2003 року №37 „Про рекомендації щодо врегулювання питань, пов'язаних з передачею установ (закладів) соціальної сфери у комунальну власність сільських, селищних, міських територіальних громад” затверджена форма Положення про фельдшерські-акушерські пункти, згідно пп. 1.1, 1.3 якого, фельдшерсько-акушерські пункти є лікарняними, лікувально-профілактичними закладами первинної ланки медико-санітарної допомоги, заснованими на комунальній власності територіальної громади, заклади не є юридичними особами, не мають самостійного балансу і здійснюють свою фінансову та господарчу діяльність через виконком місцевої ради.
Як вбачається з матеріалів справи правові відносини між структурними підрозділами позивача, фельдшерами (лікарями) ФАПів та сільських лікарських амбулаторій регулювались на підставі Договорів про спільну діяльність та повну матеріальну відповідальність, які носили цивільно-правовий характер. Предметом зазначених Договорів є надання конкретної послуги - реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення. Також, згідно вищезгаданого цивільно-правового Договору здійснюється оплата фельдшеру (лікаря) за реалізовані лікарські засоби.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, на думку суду, не надано достатніх доказів наявності мережі аптечних пунктів позивача при фельдшерсько-акушерських пунктах розташованих в Ріпкинському районі.
Враховуючи вказане, суд вважає, що фельдшерсько-акушерські пункти розташовані в Ріпкинському районі є закладами заснованими на комунальній власності територіальної громади, які здійснюють свою фінансову та господарчу діяльність через виконком місцевої ради і не є структурними підрозділами комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради, а також не мають в своєму складі аптечних пунктів.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Згідно ч. 1, 2, ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та картону, що використовується для поштових відправлень підприємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них; періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України; проїзні квитки; товари народних промислів (крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України); готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження); вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню; мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження); насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його походження); зошити.
Враховуючи те, що торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами, а у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу, а фельдшерсько-акушерські пункти не є структурними підрозділами позивача, аптечні пункти при останніх позивачем не створювались, суд вважає, що позивач не мав правових підстав для придбання патентів для фельдшерсько-акушерських пунктів і законодавчо не передбачено обов'язку позивача щодо здійснення таких дій.
Згідно абз.5 п.1 ст. 8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність: за здійснення операцій з реалізації товарів, визначених частинами шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою статті 3 цього Закону, без одержання пільгового торгового патенту або з порушенням порядку одержання та використання пільгового торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у п'ятикратному розмірі вартості пільгового торгового патенту.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вказані правові норми та вищенаведені обставини, суд вважає, що спірне рішення прийняте необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме обставин відсутності аптечних пунктів позивача при фельдшерсько-акушерських пунктах.
Враховуючи те, що позивачем, на думку суду, не допущено порушення вимог Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, суд вважає, що відповідачем було прийняте рішення від 03 лютого 2009 року №000022330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4573,00 грн. за порушення п.п. 1,2 статті 1, п.п. 1,2,3,5,6,13 статті 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, безпідставно та підлягає визнанню нечинним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги комунального підприємства «Ліки України» до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі про визнання нечинним рішення ДПІ у Ріпкинському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.02.2009 року № 0000022330, прийнятого на підставі акту перевірки № 709/23-104/01980911 від 04.12.2008 року Центральної районної аптеки № 9 комунального підприємства «Ліки України» Чернігівської обласної ради на суму 4573 грн., підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним рішеннядержавної податкової інспекції у Ріпкинському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.02.2009 року № 0000022330, прийняте на підставі акту перевірки № 709/23-104/01980911 від 04.12.2008 року Центральної районної аптеки № 9 комунального підприємства "Ліки України" Чернігівської обласної ради на суму 4573,00 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 19.05.2009р
Суддя Ю.О.Скалозуб