Справа № 2а-9268/09/2570
12 травня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Ясинському С.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача Ященка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4245 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А4245 про визнання бездіяльності неправомірною в частині невидачі речового майна та в частині невиплати вартості належного речового майна, що підлягало видачі на день звільнення та невиплати вартості належного речового майна, що підлягало видачі на день звільнення та про зобов'язання сплатити грошову компенсацію за невидане речове майно. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проходив службу у військовій частині А 4245 та під час служби належне речове майно не видавалося в зв'язку з його відсутністю у військовій частині. Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. Таким чином вважає, що не забезпечивши його належним речовим майном під час проходження служби та не виплативши грошової компенсації замість невиданого речового майна, відповідачем порушено його права.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, оскільки дію ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та сімей», яка давала позивачу таке право, в частині одержання грошової компенсації за не отримане речове майно зупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» і цей закон є діючим та не визнаний не конституційним. В бюджетах України за минулі роки не передбачено витрат на грошову компенсацію за речове майно військовослужбовцям.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач проходив службу у військовій частині А 4245 та наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 56 ос від 14.02.2009 року звільнений в запас за пунктом «б» частини 6 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом командира військової частини А 4245 № 75 ос від 10.04.2009 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_1 перебував на речовому забезпеченні у військовій частині А 4245, належне йому речове забезпечення в повному обсязі не отримував, в зв'язку з відсутністю належного майна у відповідача, що не заперечується представником відповідача та підтверджується довідкою № 976 від 05.05.2009 року виданою військовою частиною А 4245.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», редакція якого діє на час звернення позивача до суду, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в термін, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як вбачається з довідки № 976 від 05.05.2009 року виданої позивачу військовою частиною А 4245, загальна сума заборгованості за не отримане ним речове майно складає 4871,76 грн.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка давала право на одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, однак, виходячи з аналізу тексту цього закону, суд вважає, що вказана норма Закону поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а позивач звільнена зі служби в Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, але представник відповідача не довів правомірність дій військової частини А 4245 щодо несвоєчасного забезпечення позивача речовим майном.
Враховуючи, що позивач під час проходження служби несвоєчасно та не в повному обсязі забезпечувався належним йому речовим майном та був звільнений після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», яка надає право звільненим військовослужбовцям отримувати грошову компенсацію замість неотриманого під час служби речового майна, ОСОБА_1 має право на таку грошову компенсацію.
В задоволенні вимог позивача щодо визнання неправомірними дій військової частини А 4245 в часині невиплати компенсації замість неотриманого під час служби речового майна необхідно відмовити, оскільки позивач не надав доказів про те, що він звертався до відповідача за отриманням зазначеної компенсації, а військовою частиною А 4245 йому було відмовлено.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та з урахуванням того, що позивач не був забезпечений належним речовим майном з вини відповідача, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А4245 в частині визнання неправомірною бездіяльності військової частини А 4245 щодо невидачі ОСОБА_1 речового майна, що підлягало видачі на день звільнення з військової служби, а також зобов'язання сплатити грошову компенсацію замість невиданого речового майна, оскільки вони є законними та обґрунтованими. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за необґрунтованістю. Судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А4245 - задовольнити частково.
Бездіяльність військової частини А 4245 в частині невидачі ОСОБА_1 речового майна, що підлягало видачі на день звільнення з військової служби - визнати неправомірною.
Зобов'язати військову частину А 4245 сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість невиданого речового майна.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Сорочко Є.О.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 15.05.2009р.