Справа № 2а-9183/09/2570
30 квітня 2009 р. Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Кашпур О.В.
при секретарі - Косолаповій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3120 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення ,-
Позивач 17.04.09р. звернувся до суду з позовом до Військової частини А 3120 та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23668, 97 грн. грошової компенсації за продовольчий пайок за період з 11.03.2000р. по 12.03.2007р.
Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав, пояснив, що продовольчий пайок або грошова компенсація замість нього є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основного джерела існування, що передбачено ст.ст.2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто невиплата відповідачем грошової компенсації за продовольчий пайок є порушенням гарантованого Конституцією та законом прав на його соціальний захист. Про порушення своїх прав він дізнався при звільненні у 2007 році.
Представник військової частини пояснив, що позивач по-перше безпідставно пропустив терміни подання адміністративного позову, встановлені ч.2 ст.99 КАС України, так як він з 2007р. знав про порушення, як він вважає, його прав, однак ніяких дій, передбачених законодавством України, не вчиняв, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову; по-друге всі відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 17 лютого 2000 року був виданий Закон України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів», який вступив в силу 11 березня 2000 року. Даним законом призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року, в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків, або за їх бажанням, грошової компенсації замість них.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
Судом встановлено, що позивач з 10 квітня 2003 року проходив військову службу у військовій частині А 3120. З 12.03.2007 року звільнений у запас за станом здоров"я.
Військовослужбовці Збройних сил України забезпечувались продовольчим пайком відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за нормою 7 "Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом".
Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них, що призвело до втрати військовослужбовцями права отримувати продукти харчування або грошову компенсацію замість них.
Тобто на день звільнення позивача зі служби у нього було відсутнє право на одержання продовольчого пайка або за його бажанням грошової компенсації замість нього.
Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по грошовій компенсації взамін неотриманого продовольчого пайка задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Військової частини А3120 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис О.В.Кашпур
Постанову виготовлено в повному обсязі 07.05.2009р.