14037, м. Чернігів, вул. Гончарова, 4
29 квітня 2009 р. № 2а-8648/09/2570
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Рудка"
простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідачаПригари А.В., довіреність № 03-165/354 від 10.02.2009 року
Царик В.В.
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Рудка" про зобов"язання відповідача нарахувати суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік та стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 12510,33 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1575,00 грн. пені.
В судовому засіданні представником позивача надано заяву про зміну позовних вимог, в якій представник позивача відмовився від позовних вимог в частині зобов"язання відповідача нарахувати суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік, в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 12510,33 грн. та пені в сумі 1575,00 грн. просив задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав повністю та просив в його задоволені відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.04.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.04.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно довідки ЄДРПОУ товариство з обмеженою відповідальністю "Рудка" зареєстроване як юридична особа.
Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та інструкція щодо її заповнення. Згідно п.3.1 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік поданого відповідачем 05.02.2009 року, у товаристві з обмеженою відповідальністю "Рудка" середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 87 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 3 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - жодної особи. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить чотири робочих місць.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Водночас ч.ч.2,3,4 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Здійснення пошуку підходящої роботи віднесено до компетенції державної служби зайнятості ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Ч. 3 ст. 19 та ч. 1 ст. 18 даного Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» до обов'язків державної служби зайнятості відноситься надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників, організація при потребі професійної підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання, надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню.
На запит суду, Чернігівським районним центром зайнятості була надана відповідь, в якій зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Рудка" протягом 2007 року (копії звітів за формою 3-ПН а.с.14-25) надавало інформацію про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», однак інваліди до Чернігівського районного центру зайнятості за послугами для працевлаштування до ТОВ "Рудка" не зверталися, тому направлення на працевлаштування до ТОВ "Рудка" не видавалися.
Таким чином, оскільки здійснення пошуку підходящої роботи, згідно ч.3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладено на державну службу зайнятості, при цьому, як передбачено ч.5 п.1 ст.7 Закону України «Про зайнятість населення» та ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів залежить від їх бажання працювати, наявних у інваліда кваліфікації та знань, а також те, що відповідно ч. 1 ст. 18 даного Закону працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості, суд дійшов висновку про те, що за наявності бажаючих інвалідів та направлення їх центром зайнятості, відповідач мав можливість виконати норматив, за рахунок створення робочих місць.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач доказів звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування та відмови відповідача у прийнятті їх на роботу суду не надав. Також суд вважає, що відповідачем доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що до відповідача не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції та нарахована пеня за їх несвоєчасну сплату, і тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України виготовлення постанови у повному обсязі відкласти на 30.04.2009р
Суддя Ю.О.Скалозуб