П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-а-66/09
Іменем України
23 листопада 2009 р. м. П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Резніченка М.С., при секретарі Москалець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону ДПС відділу ДАІ з обслуговування адмінстративної території м. Дніпропетровськ ОСОБА_2 про визнання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ОСОБА_3 України в Дніпропетровській області та інспектора ДПС ОСОБА_2 про визнання постанови про адміністративне правопорушення серія АЕ № 053171 від 20.09.2009 р. незаконною та скасування її, обґрунтовуючи його тим, що у своєму володінні має автомобіль НОМЕР_1. 07.10.2009 р. рекомендованим листом отримав копію постанови від 20.09.2009 р., винесену інспектором ДПС ОСОБА_2, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП за порушення п. 1.4 Правил дорожнього руху, а саме, здійснення зупинки та стоянки напроти дорожньої розмітки в м. Дніпропетровську по вул. Курчатова та накладено штраф у розмірі 260 грн., однак 20.09.2009 р. з період часу з 06.30 год. до 15.00 год. він знаходився на центральному ринку м. Жовті Води, де займався торгівельною діяльністю, і до м. Дніпропетровська не виїздив. Керування автомобілем в цей день нікому не передавав.
У судовому засіданні позивач позов підтримав.
Відповідач - Управління ОСОБА_3 України в Дніпропетровській області - свого представника в судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причини неявки суду не повідомив. Письмові заперечення на позовні вимоги не надав.
Відповідач ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, в судове засідання не з'явився, а надіслав заяву про можливість розягляду справи за його відсутності, з позовом не погодився.
Заслухавши позивача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення від 20.09.2009 р. серія АЕ № 053171 (а.с. 3) водій ОСОБА_1 20.09.2009 р. об 11.10 год., керуючи автомобілем НОМЕР_2 у м. Дніпропетровську на вул. Курчатова, здійснив зупинку та стоянку навпроти дорожньої розмітки 1.4 (суцільна жовта смуга), чим допустив порушення п. 1.4 дод. 2 ПДР України. Порушення зафіксовано за допомогою приладу Візір № 0812566. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн..
Допитані свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кожен окремо пояснили, що є приватними підприємцями і здійснюють торгівельну діяльність на ринку в м. Жовті Води. 20.09.2009 р. протягом дня ОСОБА_1 знаходився на центральному ринку м. Жовті Води, як і вони, допомагав дружині в реалізації товару, нікуди не відлучався, а автомобіль знаходився поблизу ринка.
Згідно п. 1.4 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (зі змінами і доповненнями станом на 03.09.2009 р.), горизонтальна розмітка позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 цього ж Кодексу доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів , що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Будь-яких доказів в підтвердження вини позивача відповідачами не надано.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.
Відповідно до ч. 6 ст.258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вимірювач швидкості відеозаписуючий «Візір» фактично не є таким приладом, який працює в автоматичному режимі, бо передбачає у своїй роботі керування інспектором ДАІ, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи, а у постанові АЕ № 054385 по справі про адміністративне правопорушення йдеться про правопорушення, вчинене ОСОБА_1 на вул. Курчатова в м. Дніпропетровську, та зазначено, що порушення зафіксовано саме за допомогою приладу Візір № 0812566. За таких умов, при виявленні порушення правил дорожнього руху, зафіксованого вимірювальним приладом, інспектор ДАІ повинен був зупинити транспортний засіб, скласти протокол про адміністративне порушення, а другий екземпляр видати особі, відносно якої його винесено під розпис.
Таким чином, виявивши зафіксоване правопорушення водієм вказаного автомобіля інспектор ДПС не склав відповідний протокол, як це передбачено ст. 254 КУпАП, та не роз'яснив йому права, передбачені ст.268 цього ж Кодексу, чим порушив права на ознайомлення з матеріалами справи, дачу пояснень, подавання доказів, заявлення клопотань, користування правовою допомогою та ін..
Щодо обов'язкового складання протоколу у даному випадку зазначено і в Методичних рекомендаціях щодо роботи з радіолокаційним вимірювачем швидкості з можливістю фото-, відеофіксації “Візір”, які були направленні для використання в роботі всім підрозділам ДАІ службовою телеграмою від 28.11.2008 р.. Цими рекомендаціями передбачено тільки три види роботи з приладом «Візір», у тому числі, у складі екіпажу патрульного автомобіля (працівники одягнуті у формений одяг, автомобіль має кольорографічне пофарбування), робота в складі групи патрулів. У цих двох випадках один інспектор здійснює контроль, а інший зупиняє автотранспорт і складає протокол про адміністративне правопорушення, що свідчить про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена з порушеннями вимог закону, оскільки протокол не складено, а у постанові не вказано хто саме із співробітників ДПС проводив фотографування за допомогою приладу «Візір», чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, адже відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006 р. № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Все вищевикладене унеможливлює встановлення правильності роботи з даним приладом та достовірність даних, отриманих за його допомогою, а тому така фіксація не може прийматися як доказ.
В оскаржуваній постанові не зазначено, в якому режимі використовувався прилад - стаціонарному чи в патрульному, як і не зазначено необхідних попередніх ручних налаштувань приладу. З фотографії видно, що кут огляду з приладу «Віізір» звужений (що є функцією звичайного збільшення фотокамери, так званий zoom), внаслідок чого не видно машин поруч, а той транспортний засіб, який потрапив у кадр, через неякісне роздрукування фотографій не розпізнається за маркою, державним реєстраційним номером, що також викликає сумнів стосовно об'єктивності даного знімку.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до ст. 80 цього ж Кодексу речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Таким чином, фотографія не є речовим доказом в даній справі. Речовим доказом може бути визнаний лише носій інформації, на який її було записано. Частиною 3 статті 70 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Таким чином, фотографія, отримана з порушенням Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України, Закону України «Про міліцію» та Конституції України не може братись до уваги судом в якості доказу факту вчинення правопорушення. Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Крім того, зроблена фіксація технічним засобом "Візір" не може прийматися як правомірною, оскільки із зробленого фотознімка даним приладом не вбачається прив'язка до місцевості, на якій вчинено правопорушення, тому не можна визначити, де було здійснено фотозйомку - ані знаків такої прив'язки до місцевості, ані координат довготи та широти.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, підтверджено показаннями свідків, що позивач ОСОБА_1 у зазначені в постанові час і місці не вчиняв і не міг вчинити адміністративне правопорушення, оскільки знаходився в іншому населеному пункті.
Таким чином, при винесенні постанови від 20.09.2009 р. АЕ № 053171 відповідач припустився порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановивши її вину без обов'язкової для даного випадку наявності протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови від 20.09.2009 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.. 122 ч. 1 КУпАП.
Разом з тим, підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення строку подання скарги на постанову, оскільки ОСОБА_1 отримав копію постанови від 20.09.2009 р. лише 07.10.2009 р., що підтверджується довідкою поштового відділення (а.с. 7).
На підставі ст.ст. 9, 10, 141, 122 ч. 1, 222, 251, 256, 258, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 11, 158-163, 167 КАС України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити строк подання скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, вважаючи його пропущеним з поважних причин.
Постанову інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону ДПС відділу ДАІ з обслуговування адмінстративної території м. Дніпропетровськ ОСОБА_2 від 20 вересня 2009 р. серія АЕ № 053171 в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 гривень визнати протиправною та скасувати її.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст.186 КАС України.
Повна постанова суду виготовлена 27 листопада 2009 р.
Суддя: