Справа № 372/1144/15-ц Головуючий у І інстанції Проць Т. В.
Провадження № 22-ц/780/2555/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.
Категорія 58 06.09.2017
Іменем України
6 вересня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,
суддів : Волохова Л.А., Сушко Л.П.,
за участю секретаря : Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Борискевича Артема Ігоровича щодо закінчення виконавчого провадження, стягнення витрат за проведення виконавчих дій та виконавчого збору, заінтересована особа - ОСОБА_4,
У жовтні 2015 року представник заявника - ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив визнати дії державного виконавця ВДВС Обухівського МРУЮ Борискевича А.І. неправомірними, скасувати його постанови про закінчення виконавчого провадження, стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що на виконанні у ВДВС Обухівського МРУЮ перебував виконавчий лист № 372/1144/15-ц, виданий Обухівським районним судом Київської області 14 липня 2015 року, про виселення ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1. Постановою державного виконавця Борискевича А.І. від 6 жовтня 2015 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з виконання рішення суду.
Заявник вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки ним в порушення вимог ч. 4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» проведено опис майна, належного не боржнику, а іншій особі, а саме ОСОБА_6 Згідно акту державного виконавця від 2 жовтня 2015 року все майно, що знаходилось в будинку та на подвір'ї було описано та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_4, однак у виконавчому листі вказано про виселення боржника лише з житлового будинку. Крім того, примусове входження до будинку відбулося шляхом злому вхідних дверей без відповідної ухвали суду.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2016 року у відкритті провадження в частині вимог щодо скасування постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору відмовлено.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник, через представника за довіреністю ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Судом встановлено, що 14 липня 2015 року Обухівський районний суд Київської області видав виконавчий лист № 372/1144/15-ц про виселення ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1.
За зверненням ОСОБА_4 постановою державного виконавця ВДВС Обухівського МРУЮ Данієлян С.А. від 7 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48176720.
З метою виконання зазначеного виконавчого листа до проведення виконавчих дій постановою державного виконавця Борискевича А.І. від 21 вересня 2015 року залучались працівники міліції Обухівського РВ ГУ МВС України у Київській області, складався акт щодо проникнення до будинку та подвір'я, акт опису й арешту майна від, акт про виконання рішення суду.
6 жовтня 2015 року постановою цього ж державного виконавця виконавче провадження було закінчено у зв'язку з виконання рішення суду
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для визнання його дій неправомірними та скасування оскаржуваної постанови немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 цього Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Процедура виконання рішення суду про виселення боржників передбачена ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.
Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням, примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження про виселення заявника є правомірними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що опис було проведено стосовно майна, яке не належить боржнику, а саме ОСОБА_6
Крім того, як установлено судом та не заперечувалося представником заявника, вказана особа не уповноважувала його на захист своїх прав та інтересів, і при цьому на час проведення виконавчих дій боржник також не займала спірне помешкання.
Доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець при проведенні виселення зобов'язаний був звернутися до суду для отримання дозволу на проникнення до житла боржника судом не приймаються, оскільки не відповідають змісту ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 367 ЦПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: Л.А.Волохов
Л.П. Сушко