Єдиний унікальний номер 235/1812/17 Номер провадження 22-ц/775/1585/2017
5 вересня 2017 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Космачевської Т.В.,
суддів: Курило В.П., Канурної О.Д.,
за участю секретаря Марченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Родинської міської ради Донецької області, про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітньої дитини без згоди та супроводу другого з батьків,
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Родинської міської ради Донецької області, про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітньої дитини без згоди та супроводу другого з батьків - відмовлено.
З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи.
Суд не врахував, що у позивачки в м. Донецьку проживає рідний брат і вона має намір відвідати його з дитиною. Також її запрошували на відпочинок до РФ та АР Крим для оздоровлення. Проте вона не може без дозволу батька виїхати з дитиною на відпочинок.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги того факту, що дитина перебуває на медичному обліку у м. Донецьку та її періодично необхідно оглядати лікарями за місцем народження дитини.
Позивач вважає, що суд не дав належну оцінку наданим позивачкою доказам, не врахував неможливість передбачити період стабілізації та закінчення АТО, через що виїздів за лінію розмежування не вдасться уникнути.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, задав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 111).
Представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участи (а.с. 108, 109).
Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю відповідача та представника третьої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та це вбачається з матеріалів справи, що шлюб між сторонами укладено 10 жовтня 2015 року (а.с. 9). Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
З копії паспорта позивачки ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєстрована в АДРЕСА_1
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадинами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року №231 (із змінами).
У відповідності до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно з цими нормами регулювання виїзду неповнолітньої дитини за межі України має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів цієї дитини.
Аналізуючи норми закону щодо виїзду неповнолітньої дитини за межі України та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки. У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону, не спростовуються доводами скарги та відповідають інтересам дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було всебічно та повно розглянута справа по суті, є необґрунтованими тому, що:
- в Загальній декларації прав людини проголошено, що діти мають право на особливе піклування і допомогу;
- в Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості оформлення малолітньої дитині паспорту для виїзду за кордон без надання дозволу відповідача не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, доказів відмови відповідача від надання дозволу на оформлення паспорту дитині для виїзду за кордон, позивачка не надала. Для перетину кордону з РФ потрібно лише свідоцтво про народження дитини.
Крім того, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги по цивільній справі враховує той факт, що позивач бажає вивезти малолітню дитину в країну - РФ, що є недружньою до України, та на тимчасово окуповану територію, не вказуючи конкретної адреси місця перебування дитини.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неповноти з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, апеляційний суд приходить до наступного.
Виходячи із засад диспозитивності розгляду справи та змагальності сторін, відповідно до яких на підставі ч. 3, 4 ст. 10, ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а суд не може за власної ініціативи збирати докази, а також того, що справа в суді першої інстанції розглядалася певний час і сторонам неодноразово надавалась можливість надання доказів, з урахуванням встановлених обставин справи, вимог закону та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає наведені вище доводи апеляційної скарги безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: