Справа № 175/726/17
Провадження № 2/175/274/17
(з а о ч н е)
28 липня 2017 року смт.Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Воздвиженського О.Л.
при секретарі - Перепелиці Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У березні 2017 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ПАТ «КредоБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 11 липня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002/2014-Ф, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 100 000 грн. зі строком повернення до 10 липня 2024 року на умовах визначених договором. В забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором, того ж дня між ПАТ «КредоБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №006/14-П.
З урахуванням того, що позичальник перестав належним чином виконувати умови договору кредиту, що призвело до утворення заборгованості, приймаючи до уваги, що поручитель з останнім несе солідарну відповідальність позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом в якому просить солідарно з відповідачів стягнути: суму кредиту - 92 839 грн. 86 коп.; прострочені відсотки - 12 609 грн. 49 коп.; пеню - 2 919 грн. 37 коп. та вирішити питання судових витрат.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності та у разі наявності можливості ухвалення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи зазначені обставини, приймаючи до уваги згоду позивача на розгляд справи у порядку визначеному ст.224 ЦПК України, вважаю за можливе провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів та ухвалити по праві заочне рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2014 року між ПАТ «КредоБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №002/2014-Ф.
Згідно пункту 2.1 вказаного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 100 000 грн. на строк до 10 липня 2014 року.
Розділом 3 зазначеного договору встановлено порядок розрахунків між сторонами, до якого входить і порядок нарахування відсотків.
Відповідно до п.4.1 вказаного договору, повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами по 1970 грн. протягом усього строку кредитування, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, згідно графіку погашення, шляхом внесення коштів на поточний рахунок.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, позикодавець у праві вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов'язок позичальника повертати позику частинами).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, в той час як пенею згідно ч.3 ст.549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 дійсно було допущено неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, що підтверджується належними та допустимими доказами, у позивача виникло право на звернення до суду з вимогами до боржника, які підлягають задоволенню.
Що ж до вимог до поручителя ОСОБА_2 за договором поруки №006/14-П від 11 липня 2014 року.
Як вбачається з договору поруки №006/14-П від 11 липня 2014 року укладеного між ПАТ «КредоБанк» та ОСОБА_2, остання поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №002/2014-Ф.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука це строкове зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Як визначено, розділом 4 договору поруки, договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором №002/2014-Ф від 11 липня 2014 року.
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.
Як вбачається з зазначеного вище кредитного договору, позичальник взяв на себе обов'язок щодо повернення суми кредиту (щомісячними платежами) ануїтентними платежами згідно графіку.
Отже, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення ;кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Отже, в разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Відповідно до п.4.1 договору кредиту, повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами рівними сумами по 1 970 грн. протягом усього строку кредитування, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, згідно графіку погашення, шляхом внесення коштів на поточний рахунок.
Відповідно до пункту 1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором.
Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.
Якщо банк предявить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов'язання.
Отже, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Саме про таке застосування норми ст.559 ЦК України йдеться в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року 644/6558/15-ц
З урахуванням того, що кредитор звернувся до суду з позовом у березні 2017 року а останній платіж було вчинено у липні 2017 року, приймаючи до уваги наведене вище та те, що поручитель відповідає з позичальником в межах строку визначеного ст.559 ЦК України, останній несе солідарну відповідальність з позичальником за заборгованість: по тілу кредиту в сумі - 1830 грн. 54 коп.; по відсоткам - 576 грн. 62 коп.
Крім того, вважаю за необхідне звернути увагу, що згідно норм матеріального права України яке регулює спірні правовідносини, поняття «пред'явлення вимоги» є саме звернення з позовом до суду.
Підсумовуючи викладене вище, вважаю вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі по 812 грн. 77 коп. з кожного.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 74, 79, 84, 88, 212, 215, 214, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 526, 527, 530, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, суд -
Позов публічного акціонерного товариства «КредоБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «КредоБанк» (код ЄДРПОУ:09807862; рах. №290999901; МФО: №325365) суму заборгованості за кредитним договором №002/201-Ф від 11 липня 2014 року та договором поруки №006/14-П від 11 липня 2014 року яка дорівнює 108 368 грн. 72 коп. та складається з:
заборгованості за кредитом - 92 839 грн. 86 коп.;
заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 12 609 грн. 49 коп.;
пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 2 919 грн. 37 коп.
При цьому зазначити, що солідарний обов'язок ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_2) за кредитним договором №002/201-Ф від 11 липня 2014 року та договором поруки №006/14-П від 11 липня 2014 року обмежується:
Заборгованістю за кредитом у розмірі - 1830 грн. 54 коп.
Заборгованістю за відсотками у розмірі - 576 грн. 62 коп.
Заборгованістю за пенею у розмірі - 2 919 грн. 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «КредоБанк» (код ЄДРПОУ:09807862; рах. №290999901; МФО: №325365) суму судового збору у розмірі 812 грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (ІПН:НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «КредоБанк» (код ЄДРПОУ:09807862; рах. №290999901; МФО: №325365) суму судового збору у розмірі 812 грн. 77 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя ОСОБА_3