04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" серпня 2017 р. Справа№ 910/18560/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Сухового В.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання - Полякова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора та Київського квартирно-експлуатаційного управління
на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017
у справі № 910/18560/16 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі:
1. Міністерства оборони України;
2. Київського квартирно-експлуатаційного управління;
до 1. Київської міської ради;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Військова частина НОМЕР_1 ;
про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою
за участю представників:
від прокуратури: Кривоклуб Т.В.,
від позивачів: Сажієнко І.О.,
від відповідача-1: Телицька В.А.,
від відповідача-2: Ярошовець Д.М.,
від третьої особи: Богрєєва Н.В.
10 жовтня 2016 року Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та ТОВ "Будтехнології" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 394/8678 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 1,5940 га, по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000: 79:364:0014), укладений між Київською міською радою і ТОВ "Будтехнології" та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. в реєстрі за № 201 від 22.07.2013 та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 25.07.2013 за № МЗК-1-00012; визнання відсутнім у ТОВ "Будтехнології" права користування земельною ділянкою площею 1,5940 га по вул. Онуфрія Трутенка, 3 (нова адреса - М. Максимовича, 3) у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:364:0014).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення вийшла за межі наданих їй повноважень та передала в оренду ТОВ "Будтехнології" земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони, а також за відсутності відмови землекористувача від права користування спірною земельною ділянкою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2017 в позові відмовлено повністю з огляду на пропуск строку позовної давності.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів спливу строку позовної давності та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права та інтересів, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права в частині застосування строку позовної давності до заявлених прокурором вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.03.2017.
Заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором також подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017, в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідачів на користь Генеральної прокуратури України судовий збір. За твердженням скаржника, суд першої інстанції не вірно встановив обставини, що мають істотне значення для справи, не надав належної юридичної оцінки наявним у справі доказам та не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права (ст.ст. 261, 267 ЦК України), що призвело до ухвалення судом рішення, яке не відповідає, на думку скаржника, вимогам ст.ст. 34, 43, 82, 84 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 відновлено Заступнику Генерального прокурора України - Головного військового прокурора строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 прийнято до спільного розгляду з апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління та призначено до розгляду на 27.03.2017.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017, у зв'язку із перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Коротун О.М., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 апеляційні скарги на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 прийнято до провадження новим складом колегії та призначено до розгляду на 24.04.2017, зобов'язано сторін надати докази, на підтвердження чи спростування обставин, викладених у скаргах.
27.03.2017 від ТОВ "Будтехнології" надійшли заперечення на апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління, в яких відповідач-2 зазначив, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Міністерству оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських споруд військового містечка № 141 на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, дозвіл на розроблення якого надано рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 577/5964 згідно із план-схемою не включає спірної земельної ділянки, а тому, за твердженням ТОВ "Будтехнології", позивачами зазначено неправдиву інформацію щодо періоду часу, коли вони дізналися про оскаржене рішення Київської міської ради та укладений між відповідачами договір оренди.
24.04.2017 представником Київського квартирно-експлуатаційного управління Сажієнко І.О. надано письмові пояснення з приводу вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 щодо надання доказів на підтвердження обставин, викладених в апеляційних скаргах. В своїх поясненнях представник звертала увагу суду на обставини справи, які, на її переконання, свідчать про об'єктивну неможливість позивачів дізнатись про порушення своїх прав на спірну земельну ділянку раніше 22.04.2014, оскільки 22.04.2014 територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції був виданий документ, який засвідчує право на виконання ТОВ "Будтехнології" підготовчих та будівельних робіт на спірній земельній ділянці, що свідчить, що будівельні роботи були розпочаті лише після 22.04.2014. За твердженням скаржника, спірна земельна ділянка площею 1,5940 га, яка стала об'єктом оскаржуваного рішення Київської міської ради та договору оренди, знаходиться в межах земельної ділянки 9,85 га, яка обліковується за військовим містечком № 141 за відомостями, які наведені в додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 № 666-р та не входить в площу земельної ділянки 1,2 га, що була визначена цим розпорядженням під забудову. Також представник Київського квартирно-експлуатаційного управління пояснила, що спірна земельна ділянка не була включена до пакету документів на отримання дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель та споруд військового містечка № 141, оскільки будівлі і споруди, що були розташовані на спірній земельній ділянці були реалізовані за договором купівлі-продажу військового майна від 21.12.2005, а оскаржуваного рішення Київської міської ради та спірного договору у 2011 році не існувало.
В судовому засіданні 24.04.2017 оголошувалась перерва до 23.05.2017.
11.05.2017 представником Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Сажієнко І.О. надані додаткові письмові пояснення щодо відсутності законодавчого обов'язку у позивачів відстежувати та моніторити видання Київської міської ради з приводу опублікованих актів індивідуальної дії.
17.05.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові заперечення ТОВ "Будтехнології" проти апеляційної скарги та позовних вимог, в яких, з посиланням на преюдиціальність фактів, встановлених рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 35/284 відповідач-2 наполягав на незаконності та необґрунтованості позовних вимог.
22.05.2017 представником ТОВ "Будтехнології" надано письмові пояснення, в яких зауважено про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в результаті чого суд прийшов до неправильних висновків щодо наявності порушених прав позивачів. За твердженням представника ТОВ "Будтехнології" суд послався на непідтверджені факти та неіснуюче рішення неіснуючої комісії, обґрунтовуючи площу земельної ділянки для обслуговування придбаних ТОВ "Дженерал-Сервіс" будівель.
23.05.2017 ТОВ "Будтехнології" подано до Київського апеляційного господарського суду додаткові заперечення проти апеляційної скарги та позовних вимог, в яких з посиланням на судову практику відповідач-2 наполягав на відсутності потреби в доказах відмови землекористувача - Міністерства оборони України від земельної ділянки у зв'язку з фактичним припиненням права користування земельною ділянкою та переходу в силу закону цього права новому власнику нерухомого майна.
23.05.2017 прокурором відділу Головної військової прокуратури надано письмові пояснення по суті апеляційної скарги щодо початку перебігу позовної давності.
В судовому засіданні 23.05.2017 оголошувалась перерва до 06.06.2017.
06.06.2017 представником Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Сажієнко І.О. надані додаткові письмові пояснення (з урахуванням заперечень, поданих ТОВ "Будтехнології") щодо неможливості надання рішенню господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 35/854 преюдиціального значення у даному спорі. За твердженням представника позивачів, ні договір купівлі-продажу майна від 21.12.2005, ні договір купівлі-продажу від 15.11.2006 не були автоматичною безумовною підставою для переходу права на землю, а оформлення такого права мало здійснюватися у встановленому порядку.
06.06.2017 прокурором відділу Головної військової прокуратури надано письмові пояснення з приводу позиції, викладеної в запереченнях відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 розгляд справи було відкладено на 14.06.2017, зобов'язано сторін надати докази на підтвердження обставин, про які було заявлено сторонами в судовому засіданні.
13.06.2017 представником відповідача-2 надано письмові пояснення щодо порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та права власності інвесторів на об'єкти інвестування в житловому комплексі, що будується на спірній земельній ділянці.
В судовому засіданні 14.06.2017 оголошувалась перерва до 05.07.2017.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2017, у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Коротун О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 апеляційні скарги на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 прийнято до провадження новим складом колегії, розгляд ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.
В судовому засіданні 05.07.2017 оголошувалась перерва до 11.07.2017.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів військову частину НОМЕР_1 , розгляд справи відкладено на 30.08.2017.
22.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача-2 щодо пропуску строків позовної давності.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2017, у зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Суховий В.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 апеляційні скарги на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 прийнято до провадження новим складом колегії, розгляд ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.
30.08.2017 представником Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Сажієнко І.О. надані додаткові письмові пояснення щодо організації і ведення обліку земель, які використовують Збройні Сили України та об'єктивну можливість позивачів дізнатись про порушення своїх прав.
В судовому засіданні представники скаржників підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що третя особа є суміжним землекористувачем.
Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційних скарг заперечили, вказуючи на безпідставність позовних вимог та сплив позовної давності.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 Київська міська рада прийняла рішення № 394/8678 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва", яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовами приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (справа № Д-6577) та передала ТОВ "Будтехнології" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,5940 га для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовами приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 28.09.2007 № 79-6-00538.
На підставі рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 394/8678 між відповідачами 22.07.2013 був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000: 79:364:0014), яка перебуває у комунальній власності згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданим реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, сформованим 11.07.2013 ОСОБА_1 , державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за індексним номером 6054359, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 101953280000. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчинено відповідний запис у книзі записів державної реєстрації договорів 25.07.2013 за № МЗК-1-00012.
Земельна ділянка по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, площею 1,5940 га з кадастровим номером 8000000000: 79:364:0014) була передана орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.07.2013 і на момент розгляду спору на ній здійснюється будівництво житлового комплексу, замовником якого є ТОВ "Будтехнології".
За наявною в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000: 79:364:0014 інформаційною довідкою про земельну ділянку на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіїському районі м. Києва (код 79:364:014к) земельна ділянка відводиться за рахунок земель, переданих рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2007 № 35/284 у довгострокову оренду на 10 років ТОВ "Будтехнології" та посвідчених договором оренди земельної ділянки від 28.09.2007 № 79-6-00538. Станом на звітну дату (01.07.2012) у державній статистичній звітності з кількісного обліку земель вищевказана земельна ділянка обліковується в рядку 65 (підприємства інших галузей промисловості), графа 42 (землі комерційного та іншого використання) (т. 1 стор. 213).
Тобто спірна земельна ділянка не обліковувалась як землі оборони (3.3 для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств, організацій) згідно із Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ) від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205, та не відображалась у рядку 76 звіту за формою № 6-зем "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності".
Місцевим господарським судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, яка рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 3 від 02 березня 1949 року була відведена під будівництво військових містечок, зокрема військового містечка № 141.
На підтвердження належності спірної земельної ділянки до земель військового містечка № 141 позивачі та Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України надали: схеми розміщення земельних ділянок (орієнтовні межі земельної ділянки, відведеної в користування Печерської квартирно-експлуатаційної частини Київського району під будівництво військових містечок № 141, 167 за рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 02.03.1949 та межі спірної земельної ділянки площею 1,5940 га), копію рішення Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 02.03.1949, яким відведено КЕЧ-2 земельні ділянки та зобов'язано уточнити межі відводу та оформити відвід; план земельної ділянки площею 46 га 961 кв.м. за 1951 рік, акт від 19 червня 1951 року про виконання у натурі відводу земельної ділянки площею 46 га 961 кв.м., акт інвентаризації земель Міністерства оброни України на території військового містечка № 141 за 1995 рік, за яким в користуванні військового містечка знаходилось 17,1983 га, з яких залишається 16,1 га, перелік військових містечок, що використовуються Збройними Силами України у місті Києві та Київській області, історичну довідку Київської квартирно-експлуатаційної частини району та Київського квартирно-експлуатаційного управління.
За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 ЗК України землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (ст. 2 наведеного Закону).
Землі оборони з 01.01.2013 можуть перебувати лише в державній власності.
Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
Облік земельних ділянок ведеться Київським квартирно-експлуатаційним управлінням.
У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному ст. 20 ЗК України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними (п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (ст. 21 ЗК України).
Однак, встановлені судом обставини спростовують твердження Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління та Головної військової прокуратури про те, що порушення інтересів держави та прав позивачів як землекористувачів стало наслідком саме прийняття Київською міською радою рішення від 01.11.2012 № 394/8678 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва" та укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0014.
Як свідчать матеріали справи, на час прийняття Київською міською радою спірного рішення та укладення відповідачами спірного договору оренди спірна земельна ділянка вже не перебувала в управлінні Міністерства оборони України та не використовувалась під розміщення військового містечка.
Так, 21.12.2005 Державне підприємство Міністерства оброни України "Укроборонлізинг", що діяло на підставі договору комісії на реалізацію військового майна, за договором купівлі-продажу військового майна, продало за підсумками конкурсу ТОВ "Дженерал-Сервіс" ряд нежитлових будівель, загальною площею 1 897,60 кв.м., військового містечка № 141, що знаходиться в м. Києві, по вул. Трутенка, 3. Право власності на придбані нежитлові будівлі за ТОВ "Дженерал-Сервіс" було зареєстроване 17.01.2006.
15.11.2006 придбані у Міністерства оборони України за договором купівлі-продажу військового майна від 21.12.2005 нежитлові будівлі військового містечка № 141, загальною площею 1 897,60 кв.м., ТОВ "Дженерал-Сервіс" продало ТОВ "Будтехнології". Договір посвідчений приватним нотаріусом. Право власності зареєстроване у Київському БТІ 23.11.2006.
Статтею 377 ЦК України, в редакції чинній на час укладення договору про реалізацію військового майна та набуття ТОВ "Будтехнології" нерухомого майна на спірній земельній ділянці, було врегульовано право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній. Так, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (ч. 2 ст. 377 ЦК України).
Частина 2 ст. 120 ЗК України передбачала, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Зі змісту ст. ст. 141, 142 ЗК України вбачається, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до п. п. 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 р. № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому ЗК України.
Проте, Міністерство оборони України (Київське квартирно-експлуатаційне управління) як землекористувач, право користування частиною земельної ділянки якого припинилось у зв'язку із продажем розташованих на ній будівель, не вчинило дій щодо юридичного оформлення земельних правовідносин у відповідності із вимогами земельного законодавства.
Матеріалами справи не підтверджується, що сторони досягли згоди щодо розміру земельної ділянки, на якій були розміщені продані Міністерством оборони України будівлі та яка необхідна для їх обслуговування. Твердження позивачів, про прийняте рішення щодо передачі до земель запасу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 (м. Київ, вул. Трутенка, 3) під придбаними ТОВ "Дженерал-Сервіс" будівлями, площею лише 0,16 га, належними доказами не доведено.
За захистом права користування земельною ділянкою під придбаними у власність об'єктами нерухомого майна, ТОВ "Будтехнології" звернулось з позовом до Київської міської ради, до повноважень якої належав обов'язок оформлення відповідних земельних правовідносин із землекористувачем у м. Києві.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 35/284, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2007, визнано право ТОВ "Будтехнології" на користування земельною ділянкою на вул. Онуфрія Трутенка, 3, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
Цим же рішенням суд визнав вважати укладеним договір оренди земельної ділянки на вул. Онуфрія Трутенка, 3, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель між ТОВ "Будтехнології" та Київською міською радою, в редакції, підписаній позивачем, яка відповідає Закону України "Про оренду землі", Типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та проекту відведення і висновкам, які в ньому містяться та переданою дану земельну ділянку на умовах, визначених договором, з моменту набрання чинності судового рішення, на умовах визначених договором; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, у встановленому порядку.
Колегія суддів приймає до уваги, що об'єктом оренди, переданим ТОВ "Будтехнології" за визнаним укладеним в судовому порядку договором є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- місце розташування - вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва;
- розмір - 1,5940 га;
- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель;
- кадастровий номер - 8 000 000 000:79:364:0014.
Договір укладено на 10 (десять) років.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, а обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, відповідно до ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи позивачів щодо не преюдиціальності встановлених судовим рішенням у господарській справі № 35/284 обставин, оскільки ні Міністерство оборони України, ні Київське квартирно-експлуатаційне управління не брало участі у її розгляді, ґрунтуються на невірному тлумаченні положень ст. 35 ГПК України.
Керуючись принципом правової визначеності, колегія суддів відхиляє доводи Головної військової прокуратури та позивачів щодо незаконності набуття ТОВ "Будтехнології" права користування земельною ділянкою площею 1,5940 га по вул. Онуфрія Трутенка, 3 (нова адреса - М. Максимовича, 3) у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:364:0014).
Таким чином, Головна військова прокуратура та позивачі не довели суду, які саме права та яким чином були порушені, виділенням в оренду під будівництво житлового комплексу рішенням Київської міської ради від 01.11.2012 № 394/8678 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва" земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:364:0014, яка вже на законних підставах перебувала в користуванні ТОВ "Будтехнології", та укладеним між відповідачами договором оренди цієї земельної ділянки.
Колегія суддів також приймає до уваги, що з моменту продажу нежитлових будівель позивачі не могли не знати, що фактичне користування спірною земельною ділянкою здійснює новий землекористувач - власник будівель.
Про обізнаність позивачів про факт вибуття спірної земельної ділянки з їх користування також свідчать долучені до матеріалів апеляційної скарги документи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Міністерству оборони України для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військового містечка № 141 на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, дозвіл на розроблення якого надано рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 577/5964. Адже, цим рішенням надано дозвіл Міністерству оборони України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами 6,265 га, 0,818 га та 0,302 га в постійне користування для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд військового містечка № 141 згідно з планом схемою (додаток до рішення) з обліковими кодами 79:364:008; 79:364:009; 79:364:071 (клопотання від 08.04.2010 № К-16320), а не спірної земельної ділянки, що вже на той час перебувала в користуванні ТОВ "Будтехнології" - 79:364:0014.
З пояснення представника Київського квартирно-експлуатаційного управління вбачається, що будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, були реалізовані (продані), а тому Київське квартирно-експлуатаційне управління 08.04.2010 не здійснювало їх експлуатацію та обслуговування, тому спірна земельна ділянка не була включена до пакету документів на отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок військового містечка № 141. Саме про це свідчить і надана позивачем-2 копія погодженого плану військового містечка № 141 по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у м. Києві з визначенням меж земельних ділянок, які доцільно використовувати під будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням бюджетних коштів.
Таким чином, станом на 08.04.2010 позивачам було достеменно відомо, що спірна земельна ділянка вибула з їх користування і що на цій земельній ділянці відсутнє майно військового містечка. І жодних дій щодо відновлення землекористування спірною земельною ділянкою позивачі на той час не вчиняли.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову) (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, частиною 1 ст. 215 ЦК України також передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами 2 та 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У п. 2.8 постанови від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність, перебіг якої починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.
У п. 2.8 постанови від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пленум Вищого господарського суду України звернув увагу судів, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).
Колегія суддів звертає увагу, що прокурором та позивачами не доведено наявність у них права землекористування спірною земельною ділянкою на час прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення та укладення спірного договору, враховуючи дійсність договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Будтехнології" згідно із судовим рішенням у справі № 35/284.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Керуючись ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, та зазначає, що в даному випадку саме прокурор та позивачі мали довести наявність тих обставин, на підставі яких були заявлені позовні вимоги (в тому числі наявність права землекористувача на спірну земельну ділянку на дату виникнення спірних правовідносин - винесення рішення Київською міською радою та укладення договору між відповідачами), а також обґрунтувати обставини звернення до суду з порушенням строків позовної давності. Разом з цим, ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції позивач не надав належних та допустимих доказів зазначених прав, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку із вищезазначеним, питання застосування позовної давності у даній справі не розглядається, оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з інших підстав, відмінних від пропуску строку позовної давності.
Відповідно до абз. 6 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17 травня 2011 року, не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається, тому його слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора та Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/18560/16 залишити без змін.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді В.Г. Суховий
О.М. Коротун