04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" серпня 2017 р. Справа№ 911/2062/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Жук Г.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Козачков В.Л. за довіреністю від 11.04.2017;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ"
на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017
у справі № 911/2062/17 (суддя В.А. Ярема)
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мізан"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ"
про стягнення 137567,33 гривень
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у справі №911/2062/17 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у справі №911/2062/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Мізан" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ" у справі №911/2062/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.08.2017.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Жук Г.А.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло електронне повідомлення про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням адвоката останнього.
З такими доводами, колегія суддів погодитись не може, оскільки згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.
Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
30.11.2015 на підставі рахунку №0098 від 27.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Мізан" передало, а Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ" прийняло товар загальною вартістю 111206,76 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаної сторонами накладної №0106 від 30.11.2015.
Відповідно до наданих суду письмових пояснень позивача, первинним документом, що засвідчує обставин проведення вищезазначеної господарської операції з продажу відповідачеві товару є відповідна накладна №0106 від 30.11.2015, а також додана до матеріалів справи копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
Як зауважив позивач, товар був прийнятий ТОВ "Стандарт Авто БЦ" в особі директора ОСОБА_3 без зауважень щодо його кількості та якості.
Однак, як зауважив позивач, кошти за поставлений згідно накладної №0106 від 30.11.2015 товар ТОВ "Стандарт Авто БЦ" не сплатило, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 111 206,76 грн.
В підтвердження відповідних обставин суду надано довідку ПАТ "Промінвестбанк" №20-2/6-535 від 24.07.2017 та виписку по рахунку позивача з АТ "Прокредит банк" за період з 27.11.2015 по 24.7.2017, відповідно до змісту яких слідує, що оплату за отриманий згідно накладної №0106 від 30.11.2015 товар відповідач не провів.
З огляду вищенаведеного, посилаючись на те, що відповідач розрахунки за поставлений згідно накладної №0106 від 30.11.2015 товар не провів, позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, 111206,76 грн заборгованості.
Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначив про відсутність доказів отримання ним товарно-матеріальних цінностей, як-то: довіреності, товарно-транспортної накладної.
До того ж, відповідач зауважив на тому, що у нього викликає сумнів підпис директора ТОВ "Стандарт Авто БЦ" ОСОБА_3 на накладній №0106 від 30.11.2015.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до статей 173, 181, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання 30.11.2015 представниками ТОВ "Фірма Мізан" та ТОВ "Стандарт Авто БЦ" накладної №0106, що є первинним обліковим документом та фіксує найменування, кількість, ціну товару, тобто містить всі істотні умови договору, свідчить про виникнення між сторонами майново-господарських відносин купівлі-продажу та, відповідно, взаємних прав та обов'язків.
Доводи ж відповідача щодо сумнівів з приводу підпису директора ТОВ "Стандарт Авто БЦ" ОСОБА_3 на накладній №0106 від 30.11.2015 оцінюються судом критично, позаяк відповідні доводи є суб'єктивними припущеннями відповідача, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до приписів ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, підписання 30.11.2015 уповноваженим представником відповідача накладної №0106 без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості переданого товару свідчить про прийняття його відповідачем та, відповідно, породжує для ТОВ "Стандарт Авто БЦ" обов'язок оплатити його вартість у повному обсязі у порядку ст. 692 ЦК України з моменту прийняття такого товару, тобто до 01.12.2015.
Посилання ж відповідача щодо відсутності доказів отримання товарно-матеріальних цінностей визнаються судом неспроможними в силу того, що належним та допустимим доказом отримання відповідачем від позивача товару є накладна №0106 від 30.11.2015, а відсутність інших товарно-супроводжувальних документів не спростовує обставин отримання відповідачем товару за відповідною накладною.
Доводи відповідача щодо відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладною №0106 від 30.11.2015 оцінюються судом критично, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.11.2015 директором ТОВ "Стандарт Авто БЦ" був ОСОБА_3, як особа, яка має право вчиняти дії від імені товариства без довіреності.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого товару не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 111206,76 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Посилання відповідача на відсутність довіреності ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 є керівником Приватного підприємства «Фірма Мізан».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 008,87 грн 3% річних та 21 351,70 грн інфляційних втрат, нарахованих з 01.12.2015 по 01.06.2017 на 111 206,76 грн заборгованості.
Відповідно до приписів ст. ст. 610, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки заявлений до стягнення розмір 3% річних, обрахований судом в межах визначеного позивачем періоду, є арифметично вірним, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 5 008,87 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Водночас, оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, обрахований судом в межах заявленого позивачем періоду, становить 22483,24 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 21 351,70 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у справі №911/2062/17.
Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Авто БЦ" на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у справі №911/2062/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у справі №911/2062/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2062/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Г.А. Жук
Л.В. Кропивна