Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" вересня 2017 р.Справа № 922/2569/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Рученко К.Д.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Куп'янськ, Харківська обл.
про стягнення 32006,21 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Седньов М.Ю., довіреність № 774 від 12.12.2016 р.;
відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Куп'янськ (далі за текстом - відповідач) заборгованість з орендної плати в розмірі 9009,31 гри., пеню в розмірі 1354,39 грн., інфляційні втрати в розмірі 1280,14 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 243,11 грн., неустойку в розмірі 20119,26 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №275-19 від 08.08.2014 року щодо сплати орендних платежів; користування відповідачем об'єктом оренди після розірвання вищевказаного договору, на підставі чого, з урахуванням вимог ст. 785 ЦК України, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача неустойку в розмірі подвійної плати за час фактичного користування об'єктом оренди.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 р.
Відповідач відзиву на позов не надав.
На судове засідання 04.09.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.
Відповідач на судове засідання не прибув, про причини на судове засідання не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як Орендодавцем, та відповідачем, як Орендарем, був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 275-19 від 08.08.2014 року (далі за текстом - Договір оренди), відповідно до умов якого Орендодовець передає, Орендар бере у строкове платне користування нежитлові будівлі (службова будівля літ. А - 74,7 м2, сарай-гараж літ. Г, Д - 111,8 м2, сарай літ. Е - 50,4 м2) загальною площею 236,9 м2 (Майно), розташовані в АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності.
Майно перебуває у власності Позивача на підставі Свідоцтва на право власності від 31 січня 2003 року.
Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання - передачі майна від 08.08.2014 року підписаним між сторонами.
Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і згідно з додатком 3 до цього договору становить за базовий місяць оренди Майна 7,79 грн. за 1 м2 орендованої площі, крім того ПДВ - 1,56 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 9,35 грн. за 1 м2. Орендна плата за перший місяць оренди становить 2 214,54 грн.
Згідно з п. 3.5. Договору оренди, Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом із рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів із дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.
Пунктом 3.6. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом із актом про надані послуги та податковою накладною.
Пунктом 3.7. Договору оренди встановлено, що щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається в розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, які утворились на 1 число розрахункового місяця.
Відповідно до п. 6.1.3. Договору оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.
Пунктом 8.2. передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та інші витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 30 вересня 2014 року.
Додатковою угодою №1 від 25 листопада 2014 року до Договору оренди сторони продовжили строк дії Договору до 30 вересня 2015 року.
Матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів, які б свідчили про припинення дії договору після 30 вересня 2015 року.
Рішенням господарського суду від 26.05.2016 р. по справі № 922/995/16 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з з серпня 2014 року по квітень 2016 року в розмірі 44150,91 грн., втрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 7931,41 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 696,42 грн. та витрати зі сплати судового в розмірі 1344,01 грн.; розірвано Договір оренди нерухомого майна №275-19 від 08 серпня 2014 року, укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано відповідача повернути позивачу об'єкт оренди, а саме: нежитлові будівлі (службова будівля літ. А - 74,7 кв. м., сарай-гараж літ. Г, Д - 111,8 кв. м., сарай літ. Е - 50,4 кв. м.) загальною площею 236,9 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у стані не гіршому, ніж перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.
Зазначене рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили з 13.06.2016 р.
Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначеного рішення об'єкт оренди відповідач повернув позивачу лише 31.08.2016 р. згідно з актом приймання-передачі майна від 31.08.2016 р.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати на його користь орендних платежів, що не були стягнуті за судовим рішенням від 26.05.2016 р. по справі № 922/995/16, та були нараховані позивачем до моменту набрання зазначеним судовим рішенням законної сили, та яким було розірвано договір оренди нерухомого майна №275-19 від 08 серпня 2014 року, а саме, за травень та червень (по 13 число) 2016 р.
Як свідчать матеріали справи, з метою виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач направив на його адресу акт № 63-КІВ16-130 від 31.05.2016 р. на суму 6367,34 грн. та відповідний рахунок № 63-КІВ16-127 від 31.05.2016 р. на зазначену суму за послуги оренди, надані в травні 2016 р., а також акт № 63-УЛА16-704 від 30.06.2016 р. на суму 2641,97 грн. та відповідний рахунок № 63-КІВ16-175 від 31.05.2016 р. на зазначену суму за послуги оренди, надані в червні 2016 р. по 13 число.
Однак, зазначену заборгованість відповідач на користь позивача не сплатив, його борг за зазначеними актами становить 9009,31 грн.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано останньому 1280,14 грн. інфляційних, 243,11 грн. 3;% річних за період прострочення з 28.06.2016 р. по 31.05.2017 р. за актом № 63-КІВ16-130 від 31.05.2016 р. та з 28.07.2016 р. по 31.05.2017 р. за актом № 63-УЛА16-704 від 30.06.2016 р., а також 1354,39 грн. за період прострочення з 28.06.2016 р. по 28.12.2016 р. за актом № 63-КІВ16-130 від 31.05.2016 р. та з 28.07.2016 р. по 28.01.2017 р. за актом № 63-УЛА16-704 від 30.06.2016 р.
Також в зв'язку з тим, що відповідач після розірвання договору оренди нерухомого майна №275-19 від 08 серпня 2014 року, з 13.06.2016 р. по 31.08.2016 р. безпідставно користувався орендованим майном, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час фактичного користування відповідачем об'єктом оренди після розірвання договору оренди у сумі 20119,26 грн.
Обставини щодо стягнення зазначених заборгованості, санкцій та неустойки з відповідача у судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до частини 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судове рішення господарського суду від 26.05.2016 р. по справі № 922/995/16 набрало законної сили 13.06.2016 р. Таким чином, з урахуванням вимог ст. 653 ЦК України, договір оренди вважається розірваним саме 13.06.2016 р. Зазначені обставини надають позивачу право нараховувати відповідачу орендну плату по 13.06.2016 р.
Як вже було зазначено вище, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за травень та червень (по 13 число) 2016 р. та її розмір підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано.
Строк оплати орендних платежів також визначено умовами договору оренди, та є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди в сумі 9009,31 грн. за травень та червень (по 13 число) 2016 р.
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за договором оренди за послуги, надані в травні та червні 2016 року.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за таке прострочення є правомірним.
Як вже було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1280,14 грн. інфляційних, 243,11 грн. 3;% річних за період прострочення з 28.06.2016 р. по 31.05.2017 р. за актом № 63-КІВ16-130 від 31.05.2016 р. та з 28.07.2016 р. по 31.05.2017 р. за актом № 63-УЛА16-704 від 30.06.2016 р.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок річних, суд констатує що його здійснено з певними арифметичними помилками та неточностями.
Самостійно здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 243,11 грн. річних та 1242,03 грн. інфляційних.
В решті позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що
встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд констатує, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань щодо оплати на користь позивача орендних платежів за травень та червень 2016 р. В зв'язку з простроченням позивачем на підставі 8.2. договору здійснено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених відповідачем платежів, а саме, 1354,39 грн. за період прострочення з 28.06.2016 р. по 28.12.2016 р. за актом № 63-КІВ16-130 від 31.05.2016 р. та з 28.07.2016 р. по 28.01.2017 р. за актом № 63-УЛА16-704 від 30.06.2016 р.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення зазначеної частини позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1354,39 грн.
Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В пункті 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», зокрема зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення його дострокового розірвання.
Як вже було зазначено вище, договір оренди було розірвано судовим рішення мгосподарського суду від 26.05.2016 р. по справі № 922/995/16, яке набрало законної сили 13.06.2016 р. Таким чином, з урахуванням вимог ст. 653 ЦК України, договір оренди вважається розірваним саме 13.06.2016 р. Зазначене рішенням також було зобов'язано відповідача повернути позивачу орендоване майно.
Повернення орендованого майна відбулося 31.08.2016 р. про що свідчить відповідний акт приймання-передачі, підписаний між сторонами.
Зазначені обставини надають позивачу право на нарахування відповідачу на підставі ст. 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної плати за час фактичного користування об'єктом оренди.
Згідно з розрахунком позивача, розмір неустойки за час фактичного користування відповідачем об'єктом оренди за період з 14.08.2016 р. по 31.08.2016 р., становить 20119,26 грн.
Перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку про його правомірність.
За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20119,26 грн. неустойки.
Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір за подання позову в сумі 1598,09 грн.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-34, 36, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 7/9, код ЄДРПОУ ВП 25614660):
9009,31 грн. заборгованість з орендної плати;
1354,39 грн. пені;
1242,03 грн. інфляційних втрат;
243,11 грн. три відсотки річних;
20119,26 грн. неустойки;
1598,09 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.І. Байбак