АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
31 серпня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенко Д.Р.,
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_2, Генеральної прокуратури України, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «112» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації та стягнення моральної шкоди, -
У грудні 2016 року позивачка звернулась із зазначеним позовом. (а.с.8-11)
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного військового прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_2, Генеральної прокуратури України, ОСОБА_3, ТОВ «Інформаційне агентство «112» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування інформації та стягнення моральної шкоди залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України. (а.с.109-110)
В апеляційній скарзі позивачка посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість ухвали, просила її скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. (а.с.115-116)
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала скаргу і просила її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с. 126-129)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з'явилась в судове засідання будучи належним чином повідомленою, заяви про розгляд справи у її відсутність не направила. (а.с.109-110)
З таким висновком колегія суддів погодилась, враховуючи наступне.
Згідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у випадку першої неявки позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи і лише у разі його повторної неявки без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. За змістом вказаної статті процесуального закону, повторною є друга поспіль неявка належно повідомленого позивача до суду, який не повідомив про причини такої неявки.
Судом встановлено, що ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено на 21 березня 2017 року. (а.с.34)
За журналами судового засідання позивач не з'явилась в судові засідання 08 червня 2017 року та 26 липня 2017 року. (а.с.94, 107-108)
За наявною в матеріалах справи розпискою, 16 травня 2017 року ОСОБА_1 була сповіщена про призначений судом розгляд справи на 08 червня 2017 року (а.с.93), тому колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивачки про розгляд справи судом 08 червня 2017 року.
Судову повістку про розгляд судом справи 26 липня 2017 року позивач отримала 19 червня 2017 року за зазначеною нею в позовній заяві адресою. (а.с.103)
Факт сповіщення про призначений судом розгляд справи на 26 липня 2017 року ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечувала, зазначивши, що про судовий розгляд призначений на 26 липня 2017 року о 14:30 їй стало відомо з сайту «Судова влада України». При цьому, апелянт не заперечувала того, що спізнилась на розгляд справи. (а.с. 115-116)
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, за положеннями пункту 53 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" (Заява N 28249/95) Страсбург, 19 червня 2001 року, Суд вважає, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (див. "Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, там само; та "Ейрі проти Ірландії", рішення від 9 жовтня 1979 року, серія А, N 32, с. 14 - 15, п. 26).
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та, з огляду на положення Конвенції, щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, застосування положень частини 3 ст. 169 ЦПК України до позовної заяви, на думку колегії суддів, не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.
При цьому, таке судове рішення не перешкоджає позивачці повторно звернутись до районного суду із зазначеним позовом.
З огляду на положення ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевірила законність оскаржуваної ухвали в межах доводів скарги і дійшла висновку, що суд першої інстанції дотримав вимог ч. 3 ст. 169 ЦПК України.
Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
В.М.Ратнікова
Д.Р.Гаращенко
Справа № 22-ц/796/9622/2017
Унікальний номер 757/64624/16-ц
Головуючий у першій інстанції - Москаленко К.О.
Доповідач Левенець Б.Б.